- В українському парламенті зареєстрували проєкт постанови про звернення Верховної Ради до Кабінету міністрів щодо розірвання з Українською православною церквою (Московського патріархату) договору оренди комплексів споруд Почаївської Успенської лаври.
- Тим часом священнослужителі УПЦ (МП) не полишають приміщення Києво-Печерської лаври, хоча договір оренди закінчився 29 березня.
- А от у Хмельницькому вирішують це питання на місцевому рівні. В неділю міська рада розірвала договір з УПЦ (МП) на користування тринадцятьма ділянками, на яких розміщені храми цієї релігійної організації. Користуватись ними Московський патріархат тепер не має права, навіть у випадку звернення до суду. Про це повідомили у мерії міста.
Про ситуацію довкола Києво-Печерської лаври та діалог між церковниками і вірянами розповів Радіо Свобода в ефірі проєкту «Свобода.Ранок» митрополит Переяславський і Вишневський, архієрей Православної церкви України (ПЦУ) Олександр (Драбинко).
Дивіться інтерв'ю тут:
– Владико, чи можливо в діалозі досягти згоди, щодо Києво-Печерської лаври?
– Я думаю, що такий діалог варто було встановлювати вже дуже давно. І не потрібно переводити, як це зараз робить владика Павло, на «гоніння» на Христа, «гоніння» на церкву.
Лавра – це духовне серце України і належить усьому народу
Немає гонінь. Є виконання державою своїх функцій, які необхідно їй виконувати. Тим більше, у нинішній воєнний період і час. Тому спекуляції, які ведуться на сьогодні чернечою громадою УПЦ (МП) щодо «гонінь» і щодо «неправильного» ставлення до цієї громади, є абсолютно безпідставними.
Оскільки Лавра як явище – це духовне серце України. І вона належить всьому українському народу, а не окремій юридичній особі, зареєстрованій у Мінюсті.
– Україна – світська держава, але де-факто вплив церкви на політичні процеси чималий. Сьогоднішні церковні процеси – це все ж таки про політику чи про віру?
– Це і про політику, і про віру. Оскільки віруючим ПЦУ та інших релігійних організацій забороняється заходити фактично на територію Лаври і виконувати свої релігійні потреби. А ми всі є рівними і перед державним законом, і перед духовним.
Потрібно вирішувати не силовими методами, а виключно переговорним процесом
Але одночасно з тим ми знаємо про ті настрої, заяви, які сіялися цілим рядом єпископату (УПЦ (МП)) і не йшли на користь українського народу. А, навпаки, православним віруючим доносилося про те, що ми – «триединая Русь».
Ми знаємо, як приймали свого часу [Московського] патріарха Кирила: «Кирилл – наш патріарх!». Навіть зараз у промові, яку говорив так епатажно владика Павло, він звернувся спочатку: «Ваше святійшество, подивіться!». А потім: «Ваше блаженство!». Тобто він, ясне діло, звертався саме до патріарха Кирила, у якого так підсвідомо просив допомоги в цій скандальній справі.
Тому, безумовно, політичний підтекст у цьому моменті є. Але потрібно вирішувати не силовими методами, а виключно переговорним процесом і досягати якогось консенсусу.
– А ситуація в Хмельницькому – це така собі «православна децентралізація»?
– Я вважаю, що це буде закономірним по всіх інших єпархіях. Тим більше, такого західного регіону. Тому що терпіти подібні вихиляси далеко незручно. А люди на сьогодні вже настільки наелектризовані, що вони будуть ухвалювати рішення дуже швидко.
– Щодо знову ж таки політичної складової, чи можна вважати політичною позицією те, що священнослужителі з УПЦ (МП) ще не перейшли в ПЦУ?
– Так, звісно, це політично-релігійне рішення. І відповідальність за це лежить на священноначаллі УПЦ (МП), яке 30 років розповідало, що всі решта релігійні організації на території держави Україна є неканонічними, безблагодатними. І так було виховано декілька поколінь.
А ви знаєте, що у нас тяглість до радянського періоду зберігалася ще до середини 2000-х. У нас тільки нещодавно, мабуть, 10 років чи трошки більше, як було заборонено Компартію, яка 20 років у незалежній Україні чи не лідирувала по кількості своїх членів в нашому парламенті. І рішення ухвалювалися, згідно включення її побажань. Тому я думаю, що для цього потрібен час.
А священноначалля УПЦ має пояснити. І, я так розумію, з ним має бути проведена бесіда так, як проводиться, так, або подібно до того, як проводиться з владикою Павлом. І я думаю, що згодом вони змінять свою думку і стане все на свої місця.
Повинен публічно дати відповіді сам митрополит Онуфрій
У нас основним захисником УПЦ, яка «не МП» з 27 травня, як вона заявила про це, є все-таки патріарх Кирило, який на всіх рівнях включно Радбезу ООН заявляє про те, що у нас «гоніння», у нас «притиснення».
Яка його тоді справа до України, яка є незалежною, самостійною? І чому ми до сьогодні не чуємо митрополита Онуфрія? Ось що саме головне в цих запитаннях, які ви задаєте мені.
На них повинен публічно дати відповіді сам митрополит Онуфрій і пояснити позицію, яку займає він як керівник релігійної організації УПЦ.
Редакція проєкту «Свобода.Ранок» звернулася за коментарем до очільника УПЦ митрополита Онуфрія (Березовського). Поки відповіді немає.
