Український дипломат, колишній постійний представник України в ООН, посол у Вашингтоні, Володимир Єльченко працював також чотири роки послом у Москві. Він, до речі, був останнім послом України в Росії (2010-2014 рр.), бо потім – після окупації Криму – Київ посла відкликав і вже не призначав. Єльченка вважають людиною, яка знає Росію зсередини, бо працював там і багато їздив Росією.
Розмова Володимира Єльченка, який нині є керівником напрямку міжнародної політики Фундації Пилипа Орлика, з Радіо Свобода стосувалась багатьох тем, але тут викладемо саме цей аспект – що відбувається в Росії за президенства Володимира Путіна і куди йде РФ, яка вже понад чотири роки веде повномасштабну агресію проти України?
– Коли ми бачимо українські далекобійні удари по Росії і коли росіяни знімають відео і постять їх в соцмережах, то коментують за кадром з нецензурними словами це так: «Что это? Как так?»… Але вони не вибудовують оцю лінію логічну, що це ви обирали цю владу російську, яка напала на Україну, яка бомбує Україну, а Україна відповідає вам… От цей ланцюжок логічний якось не лунає. Що сталося в Росії з російськими головами за понад чверть століття перебування при владі Володимира Путіна?
– Це дуже непросте питання і воно таке багаторівневе. Я скажу так, ну з власного досвіду я пам’ятаю, коли я приїхав до Москви. Це був липень 2010 року, і от ми сідали там десь в «Шереметьєво» чи в якомусь іншому аеропорту, і я собі так уявляв, що я ж цю країну знаю, як рідну. Тобто я ж студентом і школярем бував там десятки разів, батьки мене возили, якісь знайомі були.
Росіяни вважають нас, що от ми – якась така частина. Сприймають як якихось не дуже правильних «рускіх»
Але коли от я походив по Москві, трошки почав спілкуватися, я зрозумів, що я цю країну не знаю. Це абсолютно була не та Росія, як я собі уявляв в Радянському Союзі. Це була радикально інша країна і люди помінялися. А якщо відповісти прямо на ваше питання, я думаю, що відбулося оце зомбування росіян. От якби, розумієте, в Москву цілили німці чи американці – от росіян це могло б перемкнути на якусь більш логічну річ. А Україну вони не сприймають як щось окреме. Вони абсолютно не сприймають українців як якихось інших людей. Вони вважають нас, що от ми – якась така частина. Сприймають як якихось не дуже правильних «рускіх», і тому в їхній уяві не може скластися картинка, що це якийсь от ворог їх обстрілює… От в них такий хаос в голові, і вони не можуть зрозуміти, що відбувається. Саме тому ми чуємо, як хтось постійно каже: «А за що нас? А причому тут ми?» Ніхто на цих відео не каже так: це ж українці, вони навіть цього не можуть зрозуміти, ніби просто щось з неба на них падає. Як же це так?...
У нас якщо не половина, то, може, більше половини населення сидить в соцмережах. І молоді вже, і старі, ну, хіба що в селі там якась бабуся може не користується соцмережами. Тобто у нас телевізор давно перестав бути головним джерелом інформації. Головне джерело – це інтернет. А якщо телевізор, то це знову-таки YouTube, тобто це вже не телебачення у класичному сенсі, а в Росії все, майже як і було, і далі воно працює – комсомол, піонери, Так в Росії називають Другу світову війну. І я думаю, що Путіну таки вдалося за оці понад 25 років добитися того, що це населення абсолютно не здатне до якогось критичного аналізу.
І саме тому ми маємо оці жахливі цифри. Там 80-90 відсотків росіян підтримують цю війну. Вони так і не можуть зрозуміти першопричини війни, а відтак почати думати і дійти нарешті до думки про те, що це ж треба поміняти владу в Росії.
– А коли зараз в Росії вишиковуються довжелезні черги за бензином, коли немає пального, коли українські удари вже дошкульні, не тільки десь там у Краснодарському краї, а коли вже по Петербургу, по Москві прилітає. Може, це якось вплине на зміну свідомості і поглядів росіян на цю війну?
– Вплине? Я думаю, що не вистачає декількох речей. Мені здається, що не вистачає ось чого: росіяни дуже полюбляють такі певні символізми. І з плюсом, і з мінусом. Що я маю на увазі? От якщо попаде гарно по Керченському мосту і він просто розвалиться, або якщо ракета впаде на штаб-квартиру ФСБ в Москві чи там, не знаю, на Луб’янку десь, чи на Генштаб Міноборони – от це справить враження. Тому що бензин, черги на бензин – вони знову таки не можуть напряму ув’язати це з тим, про що ми щойно говорили і тому треба якісь такі символічні, навіть руйнівні речі якісь. Вони побачать і просто жахнуться. Тобто якби в Кремль влетіла ракета там чи в мавзолей.
Чи не Луб’янку, а Крим – це окрема історія. Мені здається, що там ми вже підходимо впритул до того, про що я кажу. Тобто я так розумію, що до Керченського мосту прицілюються. Бо він залишається на сьогоднішній день фактично єдиним шляхом, щоб виїхати з Криму. І за великим рахунком, як це не парадоксально прозвучить, але там вже почався відтік от всяких сил безпеки, не військових поки що, але от поліції, всяких ефесбешників, вони ж дев’яносто відсотків – це набрані з Криму, на місці, або там в Херсонській області десь чи з окупованих цих так званих «ДНР» і так далі. І ці люди починають просто з Криму тікати, тобто звільняючись там з поліції чи з якихось там спецорганів і тікають через оцей міст – то хай поки що він буде, щоб якомога більше їх звідти повиїжджало.
– Тобто, щоб відбувся оцей перелом в Криму?
– Мені здається, що настрій в Криму радикально поміняється, коли от почнеться оцей перелом, тобто, коли вони зрозуміють, що це вже не фантазія, що Україна може туди повернутися. Я думаю, що на певному етапі і цей міст буде зруйнований – і от тоді ми вже побачимо реальні зміни у ставленні Путіна і оточення до війни, тому що суспільна думка буде мінятися.
У Росії вже конкурентних виборів не було років 20 там чи навіть більше
Я не думаю, що це відбудеться ще до наступних виборів у Держдуму у вересні. Ну, тим більше ці вибори нічого не дадуть бо, знаєте, в Росії вже Вибори у Росії відбуваються в умовах адміністративного тиску, і навіть, за даними незалежних дослідників, відвертих фальсифікацій у багатьох регіонах, пише Російська служба Радіо Свобода. не було років 20 там чи навіть більше, як кажуть самі ж росіяни, які здатні ще до якогось аналізу. Останні більш-менш нормальні вибори відбулися тоді, коли був обраний Єльцин президентом Росії. А після цього ніяких виборів не було. Просто малювали стільки, скільки треба було от і все…
А зараз вже вони ще хочуть дозволить голосування онлайн, – але це ж не Естонія, де це вже відбувається дуже давно. Можна собі уявити, які будуть результати цього онлайн-голосування, коли всі соцмережі знаходяться під тотальним контролем в російських органів. Росія поступово перетворюється у величезну Північну Корею. І там, і там є ядерна зброя. Єдине, що не вистачало – цього рівня ідіотизму. Тобто відключити повністю інтернет, заборонити в’їзд-виїзд, але поступово до цього вони йдуть.
– У своєму недавньому відкритому листі на адресу російського керманича президент Володимир Зеленський сказав, що Росія вже втомлюється від війни і від російського керманича Володимира Путіна, натякнувши, коли Росія втомлюється, то там стаються перевороти і революції. Чи в Росії якось назріває щось, бурлить воно там десь всередині? Бо зовні ніби така стабільність, всі гайки закручені. Чи десь там вглибині щось бурлить і може статися якась «смута» в Росії?
– Ви знаєте, мені б дуже хотілося в це вірити. Ясно, що для того, щоб мати цю інформацію, треба бути всередині Росії, тому що країна вже дуже закрита. Я можу тільки здогадуватися, але мені здається, що там настільки тотальний контроль встановлений за ці понад 20 років за населенням, що будь-які спроби отакого бунту, вони просто будуть задушені, як-то кажуть, у зародку. От не так давно були заворушення у Башкортостані, коли вийшли на протест кілька десятків тисяч людей. І тоді всім здавалося – от почалося! Але якось за день-два все це придушили і все – і цей бунт закінчився.
Там настільки тотальний контроль встановлений за ці понад 20 років за населенням, що будь-які спроби бунту просто будуть задушені
Тим більше я собі дуже важко можу уявити щось подібне в Москві чи Санкт-Петербурзі, бо там вже все під тотальним контролем. Спираючись на статистику, можна сказати, що левова частка підтримує цю війну, а 70% підтримують Путіна. Ну немає бази для такого бунту.
От ця база може з’явитись, коли вже почнуться реально тотальні проблеми не лише з бензином, а коли почнеться інфляція дуже серйозна, коли пересічний росіянин не зможе взагалі нічого нормального собі купити, а до цього все йде.
Насправді, от одним з наступних пакетів санкцій проти Росії мала б бути дуже проста річ, не включати там ще п’ять олігархів якихось чи там 10 підприємств. А просто відключити Росію від банківського програмного забезпечення, тому що на дев’яносто відсотків воно американське, навіть не китайське. А що це означає? Ляжуть всі банки, тобто ти не зможеш користуватися ані карточкою, ані зняти гроші, не перевести кудись гроші…
– Я помітив, що в Україні, коли народ постить щось у соцмережах чи в інтернет-виданнях обговорюють тему, то найхітовіша тема – це міркування про можливий розпад Росії. Українців це зачіпає і дуже народ енергійно обговорює цю тему. Яке майбутнє Російської Федерації саме як федерації? Це збережеться вона у своїх кордонах у майбутньому?
– Я впевнений, що ні, не збережеться. Я – не історик, але, звичайно, розумію базові історичні речі, якщо подивитися на хід світової історії, тому бачимо, що Росія – це фактично остання імперія. Більше немає. Колись розпадалися там Римська імперія, Османська, Британська, Французька і так далі, і лишилась одна Росія. Тобто так чи інакше ця імперія має зникнути, тому що ну саме її існування воно суперечить логіці історії.
Я навіть колись це сказав в одному з виступів ще в Москві, коли працював послом, і це дуже обурило росіян. Там канали мене цитували, що посол України сказав, що Росія – ніяка і не федерація. Я мав трошки інше на увазі, я робив порівняння між Російською Федерацією і США, з точки зору державного устрою. І що окремий американський штат має набагато більше прав, ніж будь-який суб’єкт Російської Федерації.
Росія – ніяка і не федерація. Це просто зібрані шматки. Не зібрані, а завойовані, починаючи ще з часів Середньовіччя
Але вони це сприйняли як типу критику, що мені не подобається, що в них отака от федерація, а насправді зрозуміло, що ніяка це не федерація. Це просто зібрані шматки. Не просто зібрані, а завойовані, починаючи ще там з старих часів Середньовіччя, коли Московія починала набирати силу і вона поступово забирала собі нові й нові землі. І я багато поїздив по Росії. Знаєте, ну от я пригадую, здається, це було на Алтаї. Десь я там розговорився з заступником губернатора, і я його питаю: «А коли в останній раз були в Москві?» Він каже, що років 12 тому. Тобто заступник губернатора Алтайського краю 12 років не був в Москві! Тобто відпочивати вони їздять в Таїланд, бо це ближче, а от в Москву вони не їздять. Ну, хіба що на якусь нараду, і то, значить, через силу, щоб там у магазин зайти десь. На закупи – до Китаю, тобто їм ця Москва абсолютно не потрібна.
Все закінчиться тим, що залишиться оця центральна частина європейська, так звана, Росії. Як вона там називатися буде? Я не знаю, а все інше відпаде. Мені здається, що в цій черзі першою стоїть, зрозуміло, Чечня. От мені взагалі здається, що як тільки піде Кадиров, то там може початися щось подібне до чеченських цих воєн. Татарстан. Башкортостан. Якутія-Саха і багато інших, тому що це все фактично за територією і за населенням, і за природними ресурсами – абсолютно самодостатні утворення і абсолютно нормально можуть існувати як окремі держави. І, мені здається, чого не треба боятися, от наші партнери, на жаль, на Заході все ще бояться оцього розпаду Росії, як колись боялися розпаду Радянського Союзу. Але ж нічого страшного абсолютно не відбулося.
– От нині в Росії говорять дуже активно про Цим поняттям представники російської влади та пропагандистські медіа описували гіпотетичні закриті домовленості й рівень взаєморозуміння, нібито досягнуті між президентом США Дональдом Трампом і президентом Росії Володимиром Путіним під час їхньої двосторонньої зустрічі в Анкориджі 15 серпня 2025 року, яка була присвячена врегулюванню війни Росії проти України. Кремлівські медіа та сам Путін неодноразово посилалися на нібито «проривні» домовленості, досягнуті під час зустрічі Трампа і Путіна на Алясці. Насправді ж зустріч в Анкориджі не принесла жодних результатів., маючи на увазі саміт Трамп-Путін у серпні минулого року на Алясці. Суть цього «духу Анкориджа» – що ЗСУ мають вийти з усього Донбасу? Чому так Донбас для них важливий?
– Десь пару днів тому була заява дежсекретаря Рубіо, який це абсолютно повністю все спростував і сказав, що ніяких абсолютно домовленостей про це не було, тобто прямим текстом спростувавши слова Лаврова та інших. Я розумію, що росіяни пропонували це американцям, але вони сказали: ну йдіть, домовляйтеся з українцями. От вирішите це питання, значить, ми готові будемо підтримати як посередники.
Але нереально уявити собі, що Україна погодиться на такий варіант, тобто віддати Донбас і на цьому закінчити війну. А зараз це тим більше нереально, тому що ми починаємо ламати ситуацію на фронті радикально.
Якщо Путін сьогодні скаже, що все, підписуємо з Україною мир і зупиняємося на тій лінії фронту, на якій ми є зараз, то виникне питання у росіян, а за що ж ми оце 12 років вмирали?
Я вже не кажу там такі суто військово-стратегічні питання, що там кілька ліній укріплень, і що якщо ми віддамо Донбас, то цим відкриємо дорогу далі на Дніпропетровщину, на Запоріжжя і так далі. І взагалі на всю решту України. Але враховуючи те, що вони там за останні два роки просунулись на якісь п’ять-десять кілометрів... Ну так, вони захопили кілька таких доволі серйозних міст. Та ж Авдіївка, наприклад, але це не вирішує стратегічно питання, тобто вони не здатні захопити весь Донбас уже протягом більше 4 років. А до цього ще протягом 10 років, з 2014 року.
Я думаю, що вони на цьому наполягають, тому що треба ж Путіну якимось чином, хоч якийсь мати позитив і аргумент для завершення війни. Тобто він прекрасно розуміє, що якщо він сьогодні скаже, що все підписуємо там ми з Україною мир і зупиняємося на тій лінії фронту, на якій ми є зараз, то виникне питання у росіян, а за що ж ми оце значить там 12 років вмирали? Щоб захопити ще два села? І втратити вже майже півтора мільйона людей За оцінкою українського командування, загальні втрати РФ сягнули близько 1 405 900 військових за час повномасштабної війни.
За даними британської розвідки на травень 2026 року, від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році загинуло майже 500 000 російських солдатів.
Росія офіційно свої втрати не розкриває..
Тобто для Путіна продовження війни – це досягнення хоч якихось цілей, як вони кажуть «СВО». Це, мені здається, єдиний засіб збереження своєї влади, а можливо, і фізичного існування, тому що все це може закінчитися для нього дуже погано. Бо він просто до Гаагського трибуналу не доживе. Його прикінчать свої, як то кажуть, раніше чи пізніше.
Форум