Посадовець Міністерства юстиції США з 37-річним стажем Ілай Розенбаум присвятив більшість своєї кар’єри розслідуванню та переслідуванню нацистських воєнних злочинців.
Тож не було несподіванкою те, що минулого місяця генеральний прокурор США Меррік Гарленд звернувся до Розенбаума, якого називають «мисливцем на нацистів», щоб той координував розслідування Міністерством юстиції звірств в Україні, спричинених вторгненням Росії.
У цьому інтерв’ю з кореспондентом «Голосу Америки» Розенбаум та Крістіан Левеск, провідний прокурор відділу Міністерства юстиції США з притягнення до відповідальності за воєнні злочини, розповіли про плани відомства з притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах в Україні.
Для ясності інтерв’ю було відредаговане і скорочене.
– Пане Розенбауме, ви витратили десятиліття на розслідування та переслідування нацистських воєнних злочинців. Ви найбільше відомі як «мисливець на нацистів». Розкажіть нам про паралелі, які ви бачите між цією роботою та вашою теперішньою роботою з розслідування російських воєнних злочинів і як цей досвід сформував ваше бачення того, чому ці зусилля є такими важливими сьогодні.
Розенбаум: Я вважаю, що багато років, навіть десятиліть, які ми з колегами [відділу спеціального обвинувачення в сфері прав людини] працювали над справами про порушників прав людини та воєнних злочинців, дуже добре підготували нас для цієї вирішальної місії в цей доленосний час. Схоже, що вся виконана нами робота підготувала нас до цього моменту. Ми маємо великий досвід у сфері міжнародного кримінального права. Величезний досвід фактичного доведення в судах причетності підсудних до участі у злочинах. Лише два роки тому я виступав на суді у справі про нацистів.
По суті, ця нова місія є продовженням тієї, у якій я мав честь брати участь протягом понад 35 років у Міністерстві юстиції: виявлення, розслідування та судове переслідування осіб, які брали участь у жорстоких злочинах та інших серйозних правопорушеннях, робота, яка завжди спрямована на забезпечення певної міри справедливості від імені жертв.
– Розслідуючи численні справи про нацистів, ви повинні знати нациста, коли бачите. Отже, коли президент Росії Володимир Путін каже, що російські війська були відправлені в Україну для «денацифікації» країни, що ви на це скажете?
Після майже 40 років роботи над цими справами я можу впізнати нациста, коли його бачу, і впізнаю нацистський уряд, коли його бачуІлай Розенбаум
Розенбаум: Я б сказав, що після майже 40 років роботи над цими справами я можу впізнати нациста, коли його бачу, і впізнаю нацистський уряд, коли його бачу. І, звісно, українська влада – зовсім не така. Це обурливий наклеп, який використовується для виправдання нелюдських дій у рамках незаконної агресивної війни, розпочатої Росією.
– Давайте поговоримо про вашу поточну роботу з розслідування російських воєнних злочинів. Міністерство юстиції, наскільки мені відомо, надає підтримку українським слідчим і слідчим Міжнародного кримінального суду (МКС), а також проводить власні розслідування можливих воєнних злочинів. Як ви співпрацюєте з українськими та європейськими колегами? А які види воєнних злочинів ви розслідуєте?
Левеск: Міністерство юстиції тісно співпрацює з партнерами в Україні, а також в інших країнах світу, надаючи допомогу в розслідуваннях і судовим переслідуваннях. Ми також отримуємо допомогу у власній слідчій роботі. Ми намагаємось допомагати і через підрозділ захисту прав людини та спеціального кримінального переслідування, який входить до кримінального відділу Міністерства юстиції. Це підрозділ, у якому ми з Ілаєм працюємо.
Наш спільний обов’язок – забезпечити відповідальність за міжнародні злочини, скоєні в Україні, та посилення колективних дій для сприяння притягненню до відповідальності за такі злочиниКрістіан Левеск
Є кілька способів координації. Менш ніж два тижні тому Міністерство юстиції взяло участь у конференції в Гаазі, де представники України, Сполучених Штатів та 43 інших країн зібрались разом і офіційно оголосили про це в публічній декларації… Наш спільний обов’язок – забезпечити відповідальність за міжнародні злочини, скоєні в Україні, та посилення колективних дій для сприяння притягненню до відповідальності за такі злочини.
Як ви зазначали, 21 червня генеральний прокурор публічно заявив, що міністерство справді проводить розслідування можливих воєнних злочинів, які підпадають під юрисдикцію США, і це включає вбивства та поранення американських цивільних, включно журналістів, які висвітлюють неспровоковану російську агресію в Україні. Наш статут США про воєнні злочини, серед іншого, охоплює порушення, серйозні порушення Женевської конвенції 1949 року, і тому це є пріоритетом для слідчих у США.
– Скільки з цих справ ви зараз розслідуєте, [чи є] справи, пов’язані з громадянами США?
Левеск: Отож, я скажу, що один із важливих аспектів верховенства права, на який посилався сам генеральний прокурор, полягає в тому, що ми не надаємо подробиць про наші розслідування. Йдеться і про кількість розслідувань. Ця кількість може змінюватися через зміну обставин та надходження нової інформацію, щодо якої треба визначити, чи є у нас юрисдикція та чи потрібне розслідування.
– Давайте поговоримо про масштабне розслідування, яке ведуть українці та МКС за підтримки Міністерства юстиції. З початку вторгнення Росії в Україну ми майже щодня отримуємо звіти про звірства, від довільних обстрілів цивільного населення та населених пунктів до зґвалтувань, сексуальних нападів і насильства, а також страт без суду з боку російських солдатів. Яким чином слідчі визначають, чи є якісь із них воєнними злочинами та злочинами проти людства?
Розенбаум: Загалом розслідування воєнних злочинів, як ми зрозуміли за багато-багато років, завжди створює серйозні виклики, часто страшні.
Той факт, що злочини все ще відбуваються, що Україна перебуває у стані війни, як сказав один закордонний прокурор, «вся країна, можливо, є місцем злочину». Усі ці факти ускладнюють роботу над такими справами. Однак злочинці, зокрема, та потенційні злочинці не повинні недооцінювати рішучість прокурорів у Сполучених Штатах та інших країнах щодо продовження цих справ. Вони також не повинні недооцінювати наявні у нас ресурси: найсучасніші методи розслідування, які точно були недоступні, скажімо, у Нюрнберзі після Другої світової війни. І все-таки вони досягли успіху в Нюрнберзі без цих методів розслідування, без аналізу ДНК, «геоогорожі» та складного перехоплення комунікацій тощо. Тоді ще не було ні інтернету, ні мобільного телефону. Отже, уявіть, скільки ще ми можемо зробити з наявними сьогодні ресурсами та технікою.
– Чи виявили слідчі звірства, які можна вважати воєнні злочинами, злочинами проти людяності чи геноцидом?
Левеск: Я б сказала, що триває безперервна оцінка, і для прокурорів та правоохоронних органів це означає методичний збір інформації, ведення слідчих дій. І лише після завершення цього можна оцінити, чи є підстави вважати, що були скоєні звірства, тому це методичний процес, який ми проходимо, щоб дійти таких висновків.
– Чи хотіли б ви щось додати до цього, пане Розенбауме?
Розенбаум: Я б просто повторив те, що сказала пані Левеск, а саме: для Міністерства юстиції це рішення в контексті розслідування конкретних інцидентів, у яких ми можемо мати юрисдикцію.
Я б порівняв це, наприклад, з роллю Державного департаменту США, коли вони ухвалили та охарактеризували види злочинів, які зараз вчиняються в Україні російськими військами.
– Загалом чи може хтось із вас поговорити про деякі з найбільш кричущих випадків можливих воєнних злочинів або категорій воєнних злочинів, з якими ви стикалися та які особливо тривожать?
Левеск: Як я вже згадувала раніше, статут США про взлочини охоплює, серед іншого серйозні порушення Женевської конвенції 1949 року. Але в результаті розслідування воєнних злочинів зосереджено на тяжких міжнародних злочинах. Отже, деякі приклади тяжких міжнародних злочинів включають умисне вбивство цивільних осіб, катування або нелюдське поводження, навмисне заподіяння сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень, незаконну депортацію або передачу та незаконне ув’язнення осіб, які перебувають під захистом. Використання зґвалтування чи сексуального насильства як зброї в конфлікті також є серйозним порушенням. Але це суть дуже серйозних і серйозних звинувачень, на яких ми як прокурори Міністерства юстиції, а також наші іноземні колеги зосереджуємо наші зусилля.
– Чи бачили ви докази того, що в Україні відбуваються злочини, які ви щойно перерахували?
Левеск: Існує постійний потік інформації, який ми всі отримуємо через ЗМІ та через багато інших джерел; вони містять інформацію, яка потенційно може стати фактичним доказом цих злочинів. І тому ми розглядаємо саме таку інформацію, щоб визначити, чи є докази, що підтверджують воєнні злочини чи інше жорстоке оводження.
Розенбаум: Можливо, я б додав до цього один маленький момент. Я був із генеральним прокурором Гарлендом в Україні минулого місяця, коли він так зворушливо говорив про те, що там відбувається. І він сказав: «Америка та світ бачили багато жахливих фото і читали жахливі розповіді про жорстокість і смерть, які стали результатом несправедливого вторгнення Росії в Україну». Я не можу сказати потужніше. Таким чином, сказав генеральний прокурор, США «солідарні з народом України перед обличчям триваючої агресії та нападу Росії на суверенітет і територіальну цілісність України».
– Пане Розенбауме, під час заходу в Інституті миру США минулого місяця ви сказали, що мета цих розслідувань полягає в тому, щоб як виконавці, так і ті, хто сприяє воєнним злочинам, були притягнуті до відповідальності. Хто такі ці особи, що сприяють злочинам?
Від Міністерства юстиції з Україною працюватиме експерт-прокурор для консультацій щодо боротьби з клептократією, корупцією, відмиванням грошей тощоІлай Розенбаум
Розенбаум: Серед тих, хто сприяє злочинам – наприклад – підсанкційні особи та причетні до незаконного фінансування Росії, ухилення від санкцій на підтримку російського режиму та його зусиль підірвати суверенітет України. У березні генеральний прокурор оголосив про створення робочої групи KleptoCapture для подальшого використання інструментів і повноважень міністерства проти спроб уникнути або підірвати економічні санкції, економічні дії, вжиті урядом США у відповідь на неспровоковану військову агресію Росії. Оперативна група вже сприяла вилученню суперяхт осіб, які потрапили під санкції та мають тісні зв’язки з російським режимом. Вони знищили російські злочинні мережі та, серед іншого, примушували до порушення санкцій.
Від Міністерства юстиції з Україною працюватиме експерт-прокурор для консультацій щодо боротьби з клептократією, корупцією, відмиванням грошей тощо. Крім того, наше міністерство планує направити двох юристів-експертів з нашого Управління міжнародних справ: одного – до посольства США в Європі, а іншого – до посольства США на Близькому Сході. Ці старші юристи тісно співпрацюватимуть зі своїми колегами в державах-членах ЄС і країнах Близького Сходу, щоб сприяти взаємній правовій допомозі та екстрадиції, зокрема, на підтримку робочої групи KleptoCapture Task Force департаменту та її роботи, пов’язаної з розслідуванням російських незаконних фінансів і санкцій.
– Росія, звичайно, заперечує вчинення будь-яких воєнних злочинів і рішуче виступає проти будь-яких розслідувань її дій в Україні. Які перспективи притягнення винних до відповідальності без співпраці Росії за відсутності договору про екстрадицію?
Розенбаум: По-перше, я хочу сказати, що надзвичайно важливо, щоб ми домагалися відповідальності за воєнні злочини та інші основні міжнародні злочини.
Як заявив 21 червня в Україні генеральний прокурор Меррік Гарленд, «воєнним злочинцям не сховатися».
Щодо реальних перспектив притягнення до відповідальності осіб, які вчинили воєнні злочини та інші тяжкі правопорушення, може знадобитися час, у деяких випадках навіть роки, щоб створити умови для притягнення до відповідальності тих, хто вчиняє такі злочини в Україні. Однак сучасна історія показує, що цивілізований світ, як ніколи, прагне зупинити безкарність таких злочинів. Це зобов’язання відображається багатьма способами, у тому числі у створенні міжнародних трибуналів для розгляду справ, пов’язаних із геноцидом у Руанді, звірствами в колишній Югославії, Сьєрра-Леоне, Камбоджі та інших країнах завдяки зростаючим зусиллям з боку національних юрисдикцій, таких, як ініціатива Німеччини з розслідування та притягнення до відповідальності правопорушників шляхом постійного розширення міжнародної співпраці та слідчих зусиль, наприклад, через Європейську мережу розслідувань.
Тим, хто міг би навіть подумати дати або виконати злочинний наказ після незаконного вторгнення Росії в Україну, варто поглянути на приклад нацистських злочинців Другої світової війни
Переслідування злочинів геноциду проти людяності та воєнних злочинів, і, нарешті, завдяки зростаючим зусиллям організацій громадянського суспільства з документування жорстоких злочинів. Тим, хто міг би навіть подумати дати або виконати злочинний наказ після незаконного вторгнення Росії в Україну, варто поглянути на приклад нацистських злочинців Другої світової війни. Незважаючи на те, що минуло стільки десятиліть, влада Німеччини та інших країн все ще переслідує їх до старості. Фактично тут, у Сполучених Штатах, у моєму офісі з прав людини та спеціального судового переслідування HSP, ми успішно переслідували колишнього охоронця нацистського концтабору в Теннессі лише два роки тому. І це судове переслідування, до речі, встановило новий рекорд з найдовшого проміжку часу між вчиненням злочину та доказом вчинення цього злочину проти обвинуваченого в суді США – понад 75 років.
– Чи бачите ви подібну ситуацію у випадку з Росією, де через десятиліття слідчі будуть переслідувати російських воєнних злочинців. Це те, що ви пропонуєте?
Розенбаум: Я не думаю, що ці зусилля завершаться, поки живі злочинці, але, звичайно, сподіваюся, що справедливість у найважливіших справах настане набагато раніше, ніж цей термін. З усього цього можна винести урок, що ані плин часу – навіть десятиліть, – ані втеча злочинців у країни, далекі від місць воєнних злочинів та інших жорстоких злочинів, не запропонують їм надійного прихистку. Для винних не буде надійного притулку, і їм щонайменше доведеться провести решту свого життя, озираючись через плече, гадаючи, чи їх нарешті впізнали і чи збираються їх затримати. Отже, знову ж таки, як сказав генеральний прокурор Гарленд, ми на шляху до досягнення того довгоочікуваного дня, коли справді не буде, цитую, «місця для сховку для воєнних злочинців».
– Президент Байден назвав Володимира Путіна воєнним злочинцем. Чи можна притягнути Путіна до відповідальності за воєнні злочини в Україні? Чи має він бути притягнутий до відповідальності?
Розенбаум: Очевидно, що органи влади в усьому світі, включно з академічними експертами, проводять багато досліджень з цього приводу. Я не вважаю доречним коментувати це далі.
– Президент Зеленський закликав створити трибунал у стилі Нюрнберга для розслідування воєнних злочинів, скоєних Росією в Україні. Як ви вважаєте, чи потрібен такий орган?
Левеск: На цей момент ми справді зосереджені на розслідуванні та використанні існуючих механізмів, оскільки вони насправді існують. Але ми вітаємо такі обговорення. За певних обставин різні міжнародні трибунали можуть бути ефективними для забезпечення відповідальності, покарання та стримування воєнних злочинів.
– Пане Розенбауме, чи маєте ви уявлення про масштаби того, що Росія вчинила в Україні у порівнянні з іншими конфліктами, які ви досліджували?
Розенбаум: Я не знаю, як би я порівняв це з іншими конфліктами, але це найбільша війна, яка велася на європейському континенті після Другої світової війни. Злочини вчиняються у масовому масштабі. Світ шокований щодня. І винні отримають справедливість.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Вулиці Бучі всіяні тілами цивільних осіб після російської окупації – фотосвідчення
