Таміла Ташева – відома правозахисниця з Криму, співзасновниця правозахисної організації «КримSOS». 2019 року вона стала заступницею постійного представника президента України в АР Крим, а у квітні 2022 року очолила це відомство. Журналісти проєкту Радіо Свобода Крим.Реалії поговорили з Тамілою Ташевою про те, чи можна сьогодні назвати півострів прифронтовою територією, що робити в нинішній ситуації кримчанам і з якими проблемами щодо оформлення українських документів стикаються жителі Криму сьогодні.
Військова база для Росії
– Які найважливіші процеси у Криму фіксує представництво президента на нинішньому історичному етапі?
Крим – це не туристичний регіон, з якого росіяни робитимуть вітрину, а військову базу
– Ми побачили, як Крим грав і грає одну з ключових ролей для нападу на материкову Україну. Протягом майже восьми років окупації ми говорили, що Крим – це не туристичний регіон, з якого росіяни робитимуть вітрину, а військову базу.
Коли ми спілкувалися на різних міжнародних майданчиках з нашими партнерами, деякі розповідали про те, скільки грошей спрямовує Росія на розвиток інфраструктури в Криму. А ми відповідали, що це для військових цілей.
Крим – це територія несвободи, і після повномасштабного вторгнення Росії в Україну побільшало переслідувань активістів, більше використання тортур, нелюдського поводження. Крим використовується для окупації нових територій. Тому Крим зараз – це велика військова база.
– Чи можна назвати його прифронтовою територією?
– І прифронтовою, і фактично тиловою для Росії. Крим утягнутий у війну. Практично за півтори сотні кілометрів точаться бої за звільнення Херсонської області. Звісно, у Криму не можуть цього не відчувати.
– Наскільки ймовірним є в осяжній перспективі перехід бойових дій на територію Криму? І що робити кримчанам: чи потрібно виїжджати з півострова?
– Кримчанам ми давали рекомендації виїжджати лише у випадку, коли їх призивають до російської армії. На півострові вже було 14 призовних компаній, призвано до російської армії близько 34 тисяч громадян. І ми достеменно знаємо, що після повномасштабного вторгнення строковиків відправляли на бойові дії. Серед них уже є загиблі.
Нам дуже важливо, щоб наші українські громадяни залишалися та жили в Криму
Щодо виїзду в принципі – упродовж восьми років ми говорили, що нам дуже важливо, щоб наші українські громадяни залишалися та жили в Криму, щоб та колонізаторська політика щодо заміщення населення, яку веде Російська Федерація, їй не вдалася.
За різними підрахунками, від пів мільйона до 700 тисяч російських громадян приїхали на територію півострова. Це фактично нова колонізація території. А українських громадян вони фактично виштовхують із Криму. За офіційними даними, 52 тисячі українських громадян змушені були залишити півострів, за неофіційними – сто тисяч. Це було станом на момент вторгнення. Зараз, цілком можливо, таких людей більше.
Багато хто з них, виїжджаючи з Криму, залишається у третіх країнах. Для частини їх актуальним є питання отримання українських документів.
Документи для кримчан
– Про документи дуже багато запитань. Головне – чи мають жителі Криму можливість оформити документи українського зразка?
– Це дуже складне питання і, мені здається, досі не вирішене через різні обставини. Люди звертаються до наших консульських відділень в іноземних державах із запитом на отримання українських документів. У чому ключова проблема: складно ідентифікувати персону.
Згідно з українським законодавством, свідоцтво про народження не є документом, що ідентифікує особу. Якщо людина отримувала паспорт до 2014 року, всі архіви у паперовому вигляді залишилися на окупованій території, і тому процедура ідентифікації дуже складна.
І ми зараз намагаємося питання прискорення процедури ідентифікації якимось чином вирішити. Але поки що це тривала процедура. Часто люди застрягають на кілька місяців в іншій державі, навіть маючи бажання повернутися на територію України.
– Коли людина виїжджає з Криму до третьої країни, на якому етапі вона може отримати підтримку української держави?
– До нас звертаються від того моменту, коли люди виїжджають, і в момент, коли виникає якась проблема.
Не завжди послуги в консульських департаментах надаються якісно. Поясню, чому. З огляду на те, що потік великий – кількість тимчасових переселенців в інших країнах колосальна. А коли є такі специфічні проблеми, як люди з Криму – немає якихось документів, складно ідентифікувати особу – то й відповіді на запити з цих питань приходять досить пізно. Звичайно, люди незадоволені, і я розумію, чому.
– До Крим.Реалії також надходять запитання читачів про документи. Є питання про паспорти, які очікували на видачу, і на момент 24 лютого перебували в Центрі надання адміністративних послуг у Херсонській області. Що з цими документами сталося, чи можна їх отримати, і як?
– Ми ставили це запитання керівникам Міграційної служби України. Вони сказали, що ці документи встигли вивезти, вони не були знищені. Але тут потрібно робити запит до Міграційної служби, дізнатися, де їх можна отримати.
Також були питання, пов’язані зі шкільними атестатами у Херсонській області. Їх також встигли вивезти до іншого регіону.
– У складну історію потрапив один із наших читачів. Він каже, що не встиг зробити український паспорт, коли став повнолітнім. На руках має свідоцтво про народження та проїзний документ дитини. За виданим у Криму паспортом російського зразка він виїхав до Грузії. Посольство України в Грузії, за його словами, відмовляє йому в допомозі та змушує написати заяву як громадянину Росії. Що робити, запитує він. Перевірити його слова ми не можемо, але куди звертатися, якщо це справді мало місце?
– Є питання людського чинника. Ми спеціально підготували додаткові роз’яснення для працівників консульських служб із поясненням, що якщо людина має на руках окупаційний паспорт – це в жодному разі не означає, що ця людина є громадянином РФ.
А друге питання – це справді питання ідентифікації. Ми зараз шукаємо, якою може бути процедура для ідентифікації. Раніше для цього треба було привести свідків, які скажуть, що ти є громадянином України.
Людина, яка написала вам листа, може звернутися до нас. Ми намагатимемося і проконсультувати її, і зв’язати з компетентними органами, які їй зможуть допомогти.
– У Міністерстві реінтеграції тимчасово окупованих територій обговорюється запровадження кримінальної відповідальності за добровільне отримання російського паспорта на тимчасово окупованій території. Якою є позиція Представництва президента з цього приводу?
– Є базовий закон 2014 року, в якому ці документи називаються такими, що не несуть за собою жодних юридичних наслідків, фактично є недійсними. Є також Стратегія деокупації та реінтеграції Криму, де насильницьку паспортизацію названо злочином міжнародного гуманітарного права. Ми таких людей називаємо жертвами насильницької паспортизації, а не порушниками.
Ми таких людей називаємо жертвами насильницької паспортизації, а не порушниками
Наразі розробляється законопроєкт, що стосується паспортизації та подібних фактів. У ньому йшлося про те, що під кримінальну відповідальність потраплятимуть особи, які сприятимуть незаконній паспортизації наших громадян на окупованій території. Також люди, які беруть цей паспорт, щоби піти працювати в окупаційну адміністрацію. Третя категорія – це люди, які й так були уповноважені українською державою на подання інтересів держави, але вони зламали присягу.
А ось звичайні громадяни, які живуть на окупованій території та є заручниками обставин, вони не повинні нести за це відповідальність.
Окупація та анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу.
Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції.
Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості».
Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
