Яка ситуація у самому Бахмуті та навколо нього? Яким чином вдається відбивати атаки російських підрозділів? Чи справді є загроза перерізання супротивником шляхів постачання ЗСУ? Про це Радіо Свобода в ефірі програми Свобода Live розпитало заступника командира батальйону «Свобода», лейтенанта Нацгвардії України Володимира Назаренка.
– Президент Зеленський сказав 3 лютого, що «здавати Бахмут ніхто не буде. Будемо боротися, скільки зможемо». Але тепер ми бачимо, що російські сили там діють активніше, і, як вважає українська сторона також, Росія спробує оточити або захопити Бахмут до річниці вторгнення. З вашої точки зору, наскільки це ймовірно?
– Я хотів би запевнити вас, що виходити з міста ніхто не збирається.
Місто обороняють на кожній вулиці. Кожна вулиця, кожна будівля – це є фортеця
Місто обороняють на кожній вулиці, кожна вулиця, кожна будівля – це є фортеця. Дуже гарні укріплення по всьому місту. Я не хочу розкривати, де вони, як вони облаштовані, але, повірте, багатоешелонована оборона.
І якщо ворог десь на околицях міста веде зараз активні, дуже динамічні, дуже напружені бої, а це є приватний сектор і декілька багатоповерхівок теж на півдні, на сході від міста, але загалом в «серце» міста ворог не пройшов. Він пробує просочуватися, але його там немає.
Власне, «серце» міста, центр міста, західні околиці зокрема під надійним контролем. Українські сили є господарями цього міста.
Поки, говорити про те, що там йдуть повноцінні вуличні бої, як нам довелося вести в Сєверодонецьку або в Рубіжному, такого немає. Адже є доволі надійна оборона в самому місті.
По-друге, я хотів би дуже оптимістично сказати, ворожі сили рано чи пізно закінчаться. Для нас краще раніше.
Десантуру добре «покусали», пошматували
І це відчувається поступово по тому, як ворог змушений вводити все нові і нові з’єднання після того, як попередні частини були розбиті.
Зокрема, та заява на початку січня, що майже повністю розбита ПВК «Вагнер», компанія кухаря Путіна... Все, просто розбита.
Ввели десантуру. Десантуру добре «покусали», пошматували. Зараз вони відвели десантуру на деяких напрямках, веліли просто тримати лінію оборони. І ми знаємо, що от останній тиждень лінія фронту була стабілізована.
Але зараз ворог дійсно попер, почав видавлювати північний фланг, північні околиці, власне, у напрямку Красної Гори. Але там доволі великі втрати несе ворог. І зовсім скоро буде та ситуація, коли у ворога вичерпаються можливості підтягувати все нові і нові сили.
– А чому ви думаєте, що у них вичерпаються можливості? Усі військові, які перебувають у Бахмуті, і військові експерти нам розповідають про те, що російських військ, особового складу там в рази більше, і вони з втратами не рахуються.
– Дійсно, вони не рахуються.
Так, це більше моє сподівання, ніж такий от прогноз. Я не хочу бути тим, хто казав що війна за 2-3 тижні закінчиться, але, як мені здається, відчувається, що для них це все складніше і складніше.
На тому напрямку, де зараз 24-а бригада, батальйон «Свободи», відчувається, що їм все складніше і складніше шукати нові резерви
Зокрема на тому напрямку, де зараз знаходиться 24-а бригада, батальйон «Свободи», відчувається, що їм поступово все складніше і складніше шукати нові резерви.
Вони змушені підтягувати частини, та й в принципі з 1 січня вони підтягують ті частини, які хотіли б використати для цього весняного повномасштабного наступу.
Зараз вони зрозуміли, що вони не здатні вести цей весняний наступ.
Подивимося, якими будуть закінчення зими і початок весни. Але я сподіваюся, що все обмежиться тим фронтом, на якому зараз ворог веде активні бойові дії і несе величезні і величезні втрати.
Ворог змушений рахуватися з цими втратами, які вони несуть як і в тилах, тобто в місцях накопичення, так і у прифронтовій зоні, де діє наша артилерії і аеророзвідка, де ми виявляємо скупчення боєприпасів, де ми виявляємо скупчення техніки, їхні вогневі точки. Так і на передньому краї, де вони діють малими групами, так само наша артилерія відпрацьовує, наші мінометники відпрацьовують.
Герої – солдати, які щодня відбивають ці штурми зі стрілковим озброєнням...
Герої – солдати, які щодня відбивають ці штурми зі стрілковим озброєнням
Тому, думаю, ворог таки змушений рахуватися з тими шаленими втратами, які несе. І, повторюся, йому все складніше і складніше шукати нові боєздатні з’єднання.
Хоча, правда, дійсно дуже-дуже напружена, дуже важка ситуація. Адже ворог бере всі ці орди, натовпи «саранчі» і просто кидає на наші позиції...
– Видання ВВС пише про те, що українські військові утримують місто попри мороз і брак боєприпасів. Українська армія на Бахмутському напрямку дійсно відчуває брак боєприпасів?
– Я не хотів би такі голосні заяви робити по тій причині, що це може бути використано ворогом.
Я хотів би запевнити в першу чергу, що для відбиття будь-яких провокацій ворога боєприпасів достатньо. Це має знати кожний.
Боєприпаси є для того, щоб відбивати провокації ворога
Але дійсно хотів би сказати так, що чим більше боєприпасів будуть видавати, тим швидше і більше ворога ми будемо знищувати.
Не варто ворогу знати внутрішню «кухню». Я думаю, що Генштаб (такі внутрішні проблеми не варто озвучувати), відповідне командування вживають всіх необхідних дій для вирішення тих чи інших проблем як стратегічних, так і тактичних, які виникають на тому чи іншому рівні.
Головне, що кожен українець має знати, що боєприпаси є для того, щоб відбивати провокації ворога. Але, дійсно, заради справедливості, заради правди, я хотів би сказати, що чим більше боєприпасів, чим більша їх кількість, чим більша концентрація, чим більша якість, чим більше артилерійських стволів, тим ще більші втрати буде нести ворог, при чому в геометричній прогресії.
– Запаси боєприпасів будуть однією з тем на зустрічі у форматі «Рамштайн». Про це вже відкрито сказав міністр оборони Олексій Резніков.
Також журналісти, які працюють на Бахмутському напрямку, повідомляють, що нібито обидві дороги, які ведуть у місто, Росія фактично або взяла, або от бере під свій контроль, що тепер залишається єдиний вузький шлях для постачання українських сил. Чи це так? І взагалі, що це означатиме, якщо справді Росія повністю або частково візьме під свій контроль ці дві дороги?
– Я хотів би зосередити вашу увагу знову ж таки на тому, що є задача Генштабу, яка на даний момент виконується – не дати ворогу перерізати ці траси Костянтинівка-Бахмут і Слов’янськ-Бахмут. Тобто ворог не перерізав сполучення у тому плані, що ворожих солдат на цих дорогах фізично немає.
Дороги прострілюються, але є інші шляхи
Це я впевнено можу казати за трасу Костянтинівка-Бахмут. Там є наші побратими з ЗСУ. Не хочу називати достеменно підрозділи, але там дуже мужні і дуже справжні хлопці, справжні герої, які рубаються цілодобово і по-справжньому.
Але, на жаль, ворог може справді навіть зі стрілкового озброєння обстрілювати цю дорогу. Але є інші дороги. Не хотів би називати їхню кількість, який маршрут.
Мені довелося в 2014-2015 роках побувати в дебальцевському оточенні... одному із останніх виходити з цього оточення. Тому я прекрасно розумію, наскільки важлива комунікація, дороги і шляхи сполучення.
Ситуація ще не близька до катастрофи і далека від оточення
І тут знову ж таки, не зважаючи на надзвичайно складну ситуацію, не зважаючи на те, наскільки складно кожному з українських захисників, ситуація ще не близька до катастрофи і далека від оточення. Ви згадайте, який «півострів» був у Дебальцевому.
Там було набагато щільніше, ніж зараз напівоточення, про яке кажуть. І все рівно ми з боями тримали оборону, у 2015 році перемололи наступальний потенціал ворога. Потім регулярними порядками і з боєм вийшли з оточення з мінімальними втратами. І ворог поніс набагато більші втрат.
Я не говорю про те, що треба до цього допускати... Це неправильно.
Але я сподіваюся, що Генштаб бачить всі загрози, і закликаю вірити, довіряти. В принципі наш батальйон до останнього тримав і Рубіжне, коли була загроза оточення, і Сєверодонецьк, коли теж була загроза оточення. Але ми зробили все для того, щоб тоді всі «зуби» ворога обламати. І тоді без великих втрат, без втрати боєздатності, відступити на ті рубежі, де було зручніше тримати оборону.
Я сподіваюся, що з Бахмута ніхто не буде відходити
Я сподіваюся, що з Бахмута ніхто не буде відходити, а, навпаки, ці «кліщі» з початком весни, з надходження вже і західних танків, і більшої кількості боєприпасів, будуть розтиснуті.
– Є інформація, щоправда, від російської сторони (в Україні це довгий час не коментували, потім спростували буквально одним словом) про захоплення російськими силами селища Красна Гора. Це буквально 7 кілометрів від Бахмута. Красна Гора у притул до однієї з цих доріг, яка веде до Бахмута. Ви можете це підтвердити частково або повністю або спростувати? Красна Гора захоплена чи ні?
– Я хотів би все ж таки дочекатися інформації Генштабу. Тому що та інформація, яку я можу озвучувати, вона може відрізнятися на дану хвилину, може відрізнятися на конкретну хвилину, годину, про яку ми говоримо. Це по-перше. А по-друге, може нанести шкоду. Тому треба в першу чергу все ж таки дочекатися того, що каже Генштаб.
Але знову ж таки стратегічна мета – це те, щоб ворог не перетнув ці траси – поки що виконується. І ці дві траси не є останніми дорогами. Є там ще ціла низка шляхів сполучення, по яких хоч і під постійними обстрілами, хаотичними артилерійськими обстрілами, але все ж таки комунікація відбувається.
– Коли ми говоримо з військовими і з захисниками Бахмута, які там перебувають, вони фактично в унісон говорять про те, що вони готові захищати місто. Але якщо буде наказ виходити з міста, очевидно, наказ буде виконано і українські військові звідти вийдуть.
Якщо це станеться, якщо захисники Бахмута справді вийдуть з міста, чи не означає це, що для Росії відкривається можливість розпочати наступ на інші міста Донецької області, такі як Слов’янськ і Краматорськ?
– Я думаю, що для ворога відкриється можливість нести ще більші втрати.
Мені складно уявити, що може в найближчі декілька тижнів статися, щоб був наказ виходити з міста. Але в будь-якому випадку оборона надійна, багатоешелонована, так щоб ворог ніс величезні втрати і кожен метр української землі для нього вартував велико-великої крові.
