Спалена автівка, напади на знімальну групу під час зйомок, ознаки встановлення негласного спостереження вдома в журналіста, спроба отримати дані з телефону головреда з ризиками викриття джерел – усе це лише частина перешкод, на які команда програми розслідувань «Схеми» наражається у своїй роботі.
Утім, ситуація загалом у країні не краща. Лише за перші вісім місяців 2020-го – майже 140 випадків порушення свободи слова, переважна більшість із яких – фізична агресія проти журналістів.
У чому може бути причина таких масштабів, як справи про перешкоджання журналістам розслідуються правоохоронцями і чому так мало судових рішень із притягненням винних до відповідальності?
Радіо Свобода розбиралося на прикладі перешкоджань редакції програми розслідувань «Схеми: корупція в деталях» (проєкт Радіо Свобода і телеканалу «UA:Перший»).
За вісім місяців 2020 року експерти Інституту масової інформації зафіксували в Україні 137 випадків порушень свободи слова. З них 107 – це фізична агресія проти журналістів.
Про ймовірні причини такої статистики розмірковує виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк: «Ми не бачимо взагалі зменшення кількості нападів – і я думаю, що це пов’язано не в останню чергу з безкарністю».
Спалена автівка «Схем», напади на знімальну групу під час здійснення нею законної професійної діяльності, ознаки встановлення негласного спостереження в помешканні одного з авторів програми – лише часткова ілюстрація того, на які перешкоди під час своєї роботи наражаються журналісти-розслідувачі в Україні.
І це в межах лише однієї редакції.
Серпень 2020-го: ймовірне прослуховування журналіста-розслідувача «Схем»
У ніч на 8 серпня на екстрений номер 102 надійшов дзвінок.
– Мене звати Михайло Ткач, я – журналіст Радіо Свобода. Я в себе у квартирі виявив ознаки встановлення прослуховальної апаратури.
– Очікуйте наряд поліції, – почув він у відповідь.
Серпень – традиційний місяць відпусток – сколихнула новина: журналіст-розслідувач програми «Схеми» Михайло Ткач виявив у себе в квартирі ознаки встановлення пристрою негласного стеження.
Він – автор численних розслідувань про кулуари української політики, таємні зв’язки представників влади з олігархами та елітний стиль життя українських високопосадовців.
Поліцейським, які в ту ніч прибули на виклик, журналіст продемонстрував отвір у стелі на кухні.
«Це якийсь спеціальний прилад, який згори було просвердлено і сюди, очевидно, було проведено мікрофон. Або, може, відео, ми не знаємо», – такі припущення тоді висловив адвокат журналіста Анатолій Попов.
Місце на горищі над квартирою, куди, ймовірно, вів отвір на стелі в кухні, журналісти знайшли ще до приїзду поліції власними зусиллями. І воно виявилось замаскованим.
«Оця частина замазана – це прямий вихід цього отвору», – розповідав адвокат Анатолій Попов правоохоронцям.
Виявити, чи досі там залишається пристрій, могли лише фахівці зі спеціальним обладнанням. А слідчі, які прибули до будинку, просто оглядали місце.
На уточнення, чи будуть охороняти горище, адже доступ до нього відкритий із чотирьох під’їздів і там іще можуть залишатися ймовірні речові докази, – правоохоронці тільки розводили руками.
– Тобто ви не можете організувати збереження доказів? – уточнювала в них головна редакторка «Схем» Наталка Седлецька.
– Я не маю таких повноважень на те, що ви просите, організувати вам… не пускати нікого на горище. Розумієте? – відповідав їй слідчий.
– Ваш керівник, у підпорядкуванні якого ви перебуваєте, має ухвалити рішення, яким чином забезпечити збереження можливих речових доказів або нести відповідальність, якщо вони будуть втрачені, – опонував йому адвокат Анатолій Попов.
– Ми все це повідомимо керівництву, вони вже будуть ухвалювати рішення, – відповідав на те поліцейський.
Друга слідча група з’явилася в будинку журналіста вже після відкриття кримінального провадження за статтею «порушення недоторканності приватного життя». І знову – без спецтехніки. Перевірку на горищі вони провели підручними засобами.
– Це паличка? – зауважив Михайло Ткач у руках слідчого гілку, якою той намагався перевірити отвір.
– А у вас немає ніякої спиці чи…? – уточнив Михайло.
– На жаль, немає, – відповів правоохоронець.
– Ми один отвір тільки знайшли і все. Можливо, там далі існують якісь інші обставини, які треба досліджувати? – перепитав захисник журналіста в слідчого.
За наполяганням адвоката слідчі продовжили огляд і виявили ще два отвори.
Один – наскрізний, поєднується з отвором у стелі квартири, що довів експеримент із водою.
Пізніше опитані Радіо Свобода вузькоспеціалізовані фахівці й відомі криміналісти-правники скажуть: отвори у стелі квартири і на горищі, ймовірно, свідчать про спроби встановити записувальний пристрій.
«Це ніщо інше, як встановлення «прослушки» чи «проглядки». Насправді такий отвір достатній для встановлення як для фіксування звуку, так і для відеоспостереження. Техніка така є, достатньо трьох міліметрів взагалі, – розповідав колишній старший слідчий в особливо важливих справах МВС Роман Сушко, аналізуючи фото й відео з місця події. – Чи це було зроблено працівниками правоохоронних органів? Чи кимось іншим? Дуже багато спеціалістів зараз на вільних хлібах, і, в принципі, фахівців вистачає скільки завгодно».
Думки опитаних спеціалістів розійшлися хіба що в тому, чи записувальний пристрій уже встигли прибрати, чи його ще не встигли встановити, і хто може за цим стояти.
Так, ветеран МВС України і засновник Управління боротьби з організованою злочинністю Валерій Кур казав Радіо Свобода: «Я припускаю, що тут проводилися спеціальні заходи технічно дуже підготовленими людьми або, можна сказати, службою. І що вони мали явно незаконний характер. Робилось це приховано».
У той же день, коли поліція відкрила провадження за однією статтею, виявилось, що існує ще й інше – щодо незаконного обігу і використання прихованих записувальних пристроїв.
Причому відомо про це стало тоді, коли журналіст разом із захисником прийшли на допит.
За кожної можливості адвокат наполягав: потрібна спецперевірка, і якомога швидше. Адже поки горище опечатане, не можна забезпечити охорону місця подій навіть самотужки, тобто силами редакції.
Про перебіг розслідування цього провадження Радіо Свобода поцікавилося і у високопосадовців Міністерства внутрішніх справ.
«Слідство встановило наявність деяких отворів, через які, можливо, здійснювалось прослуховування. Але нам потрібна думка експерта: ці отвори – коли вони були зроблені? Взяті на експертизу матеріали, експерт повинен сказати: це було зроблено місяць, рік чи три роки тому. Тому чекаємо на експертизу», – розповів заступник голови МВС Антон Геращенко.
Але це – все, про що на даний момент розповідають у міністерстві. Тож захист вирішив: потрібно йти до СБУ.
«Спеціалісти з районної поліції, Шевченківського району, ніяким чином не займаються розслідуванням цієї справи. Вони до неї поставилися як до розслідування злочину про крадіжку з квартири – з відповідним рівнем підготовки до цієї справи і застосуванням можливостей, які на цьому рівні у них і існують, – пояснює адвокат. – Очевидно, вони самі себе перескочити не зможуть, і розслідування цієї справи – це не їхній рівень, на мій погляд. Служба безпеки України – по-перше, це все ж таки її підслідність за Кримінальним процесуальним кодексом, а, по-друге, це її рівень можливостей».
Відтоді минув тиждень – і вже з іншим членом редакції «Схем» знову трапилася надзвичайна подія.
Серпень 2020-го: підпал автомобіля «Схем»
17 серпня у Броварах серед ночі зайнявся автомобіль. Просто під під’їздом однієї з багатоповерхівок.
Довкола зібралася низка спостерігачів. Пожежники, які прибули на місце, намагалися приборкати полум’я.
Власник підпаленого авто у дворі власного будинку – Борис Мазур, незмінний учасник знімальної групи «Схем».
На ранок після підпалу з’явилася і реакція від президента і його Офісу.
На своїх офіційних сторінках у соцмережах Володимир Зеленський пригадав давнішню історію з підпалом свого автомобіля і закликав правоохоронців так само швидко виявити відповідальних: «У грудні 2014-го неподалік палацу «Україна» невідомі спалили моє авто. Поліції знадобилося два місяці, щоб знайти та затримати злочинців. Сподіваюся, що й цього разу правоохоронні органи максимально швидко знайдуть та притягнуть до відповідальності зловмисників, які підпалили авто програми «Схеми». (…) Ніколи не допущу, щоб за мого президентства будь-яка критика влади тягнула за собою переслідування або залякування».
Схожий допис з’явився і на сторінці речниці Зеленського Юлії Мендель – у якому вона згадала не тільки про підпал авто, а й про ймовірне прослуховування Михайла Ткача: «Офіс президента України вкрай стурбований інформацією, наданою журналістами програми «Схеми», щодо можливого прослуховування та підпалу машини команди розслідувачів».
«Через те, що ця справа перебуває на контролі керівництва держави, я вважаю, що вона просувається і розслідується більш ефективно, ніж інші, – аналізує адвокатка «Схем» і керівниця юридичного напрямку Інституту розвитку регіональної преси Оксана Максименюк.
«У нас є великий досвід інших справ, які перебувають на стадії досудового розслідування стосовно журналістів програми «Схеми». Найчастіше просто нічого не відбувається», – зауважує вона.
Наступного ранку після підпалу журналісти зібрали відео з камер спостереження і від свідків інциденту – що й дозволило побачити момент підпалу авто редакції.
А через тиждень міністр внутрішніх справ Арсен Аваков прозвітував про затримання мешканця Луганщини, який «обґрунтовано підозрюється» у підпалі авто.
Уже через кілька днів по тому Броварський суд визначав йому запобіжний захід. Його ім’я не називали, але воно швидко з’явилося в ЗМІ – це Кирило Баріхашвілі.
Примітно, що сам він у відповідь на питання судді, чи визнає він свою вину за пред’явленою підозрою, відповів: «На даний момент на факти і обставини інкримінованої мені справи я не можу дати відповіді».
Під час розгляду з’ясувалося ще декілька деталей: його батьки – з невеликого містечка в Луганській області, сам мешкає у Києві, працює – але неофіційно, – і не каже, де.
Зрештою суд ухвалив рішення: арешт на 2 місяці, але з можливістю вийти під заставу – майже в 175 тисяч гривень.
Менше ніж через тиждень Кирило Баріхашвілі вийшов під заставу.
Утім, цей хлопець – не єдиний, кого правоохоронці вважають причетними до підпалу автомобіля «Схем». Іще двох наразі розшукують. Їхні портрети опублікував начальник обласної київської поліції Андрій Нєбитов. І навіть озвучив мотив: «Це точно особи, яким було вигідно створити напруження між владою, правоохоронцями і журналістською спільнотою, шляхом знищення майна відомих у суспільстві діячів».
«Це особиста позиція керівника. Пресслужба офіційних даних, позиції з цього приводу не давала, – зауважує адвокатка «Схем» Оксана Максименюк. – Не знаю, чи можливо наразі зробити такий висновок – враховуючи те, що затримана тільки одна особа з трьох. Мотив, який розглядає поліція, – перешкоджання журналістській діяльності».
Іще не дочекавшись результатів офіційного розслідування, керівництво держави запевняє: представники влади до цього не причетні.
– Чи допускаєте ви думку, що залякування журналістів і підпали авто пов’язані з представниками влади?
– Ні, не допускаємо. Ми завжди захищаємо журналістів і, до речі, знайшли ж людей, які підпалювали автомобіль. Навіщо ви запитуєте таке питання? Знайшли. І я думаю… На жаль, такі випадки були в нас. Охоронні органи мають цю задачу. Вони знайдуть усіх людей, які когось залякують або підпалюють, – відповів президент Володимир Зеленський на запитання Радіо Свобода.
Які ж насправді перспективи у розслідуваннях справ проти журналістів?
Виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк відзначає: «Чому така проблема з розслідуваннями? Тому що насправді мало компетенції у слідчих. І справи, коли йдеться про напад на журналістів, – часто відкладають як малозначущі чи ще якісь. Я бачу, що це бажання виникає, коли виникає якась публічна історія, і тоді, звісно, які іміджеві втрати йдуть, і тоді правоохоронні органи йдуть на системний контакт».
Озвучену експерткою тенденцію підтверджують і більшість розслідувань щодо перешкоджання законній професійній роботі журналістам «Схем».
2015: Напад працівників СБУ
Іще 2015 року журналіст «Схем» Михайло Ткач і оператор Кирило Лазаревич знімали сюжет про дорогі автомобілі працівників СБУ, що не відповідають їхнім офіційним доходам. Ті ж самі працівники СБУ застосували силу до знімальної групи, затримали її, відібрали і зіпсували камеру.
Тодішній голова спецслужби Василь Грицак пообіцяв службове розслідування. Причетні до інциденту співробітники були тимчасово відсторонені, але пізніше – повернулись до служби.
Відкрите тоді за фактом перешкоджання журналістській діяльності провадження закрили, в потім на вимогу суду знову відкрили. І так – чотири рази.
«Вони побачили, що нападали співробітники СБУ, але сам інцидент, як вони визначають, не містить складу кримінального правопорушення. Хоча суди чотири рази чітко писали: там є склад злочину. І так ми ходили по колу чотири рази», – пояснює адвокатка «Схем» Віра Крат.
Чи понесуть відповідальність співробітники спецслужби? Вочевидь, українське правосуддя не готове відповісти на це питання.
«Ми звернулись до Європейського суду з прав людини, не вбачаючи уже можливостей захистити інтереси в Україні, – розповідає Віра Крат. – Ця справа зареєстрована, їй присвоєно номер. Тобто ми пройшли перший фільтр в ЄСПЛ».
Але на це теж потрібен час. Європейський суд із прав людини може роками розглядати справу.
Надія на міжнародне правосуддя, а не на українське слідство – і в іншій справі.
2017: Напад співробітників УДО
У 2017-му «Схеми» фільмували гостей весілля старшого сина тодішнього генпрокурора Юрія Луценка, для обслуговування якого використовувались службові автомобілі ГПУ. В той момент, коли закриту вечірку мав залишити тоді ще президент Петро Порошенко, на знімальну групу напали працівники Управління держохорони.
У результаті в оператора Бориса Троценка діагностували струс мозку і пошкодження руки. Згодом керівництво УДО покликало «Схеми» на зустріч: пояснити, що ж, за їхньою версією, насправді сталося.
«Там же який горб! Цей військовослужбовець упав, ви ж не будете говорити, що він не упав? Там же отакий горб! У темряві, пісок, спіткнувся, упав і зачепився за оператора», – так пояснював ситуацію тодішній очільник УДО Валерій Гелетей.
А службова перевірка, за словами Гелетея, ніяких порушень із боку співробітників держохорони не знайшла.
Прокуратура Київської області, яка відкрила кримінальне провадження за фактом нападу на журналістів, його ж і закрила. Потім скасувала своє ж рішення і передала в Державне бюро розслідувань.
Відтоді минув рік. «Схеми» поцікавилися в ДБР про хід розслідування. Там відповіли: «Наразі допитані працівники УДО, витребувані документи з особових справ вказаних працівників і матеріали з Обухівського райвідділу поліції щодо розгляду матеріалів по заяві Михайла Ткача, проводяться слідчі та інші процесуальні дії. Досудове слідство у провадженні триває».
У той же час адвокати журналістів уже підготували заяву до Європейського суду з прав людини.
«Інцидент був на весіллі сина генерального прокурора, на той час розслідування здійснювалось обласною прокуратурою і нагляд за розслідуванням у той час здійснювався теж прокуратурою. Тобто підлеглими (Луценка – ред.). Тобто ні про яке ефективне розслідування мова не могла вестись. Навіть після того, як Юрій Луценко вже не займає цієї посади, – ситуація не змінилась. І це я пишу в своїй заяві до ЄСПЛ», – розповідає адвокатка Віра Крат.
Водночас у досвіді редакції «Схем» є і така справа, яка вже показала, що таке Європейський суд із прав людини «в дії».
2018: Спроба ГПУ отримати дані з телефону головреда «Схем»
Два роки тому Генеральна прокуратура через суд отримала дозвіл на доступ до дзвінків і смс-повідомлень головної редакторки програми «Схеми» Наталки Седлецької за 17 місяців, а також даних про місце розташування її телефону протягом цього часу.
Іще під час судового засідання у вересні 2018 року Наталка Седлецька говорила про цю ситуацію: «Саме це рішення може стати прецедентом, який принесе удар не виключно по нашій роботі, а по всій незалежній журналістиці».
Пізніше Юрій Луценко переконував: не просив інших даних із телефонів, крім дати перебування біля НАБУ – що, каже, було потрібно для цілей слідства Генпрокуратури: «Тільки дата, тільки в одній соті. Більше нічого нас не цікавить».
Утім, у Європейському суді з прав людини, до якого звернулись журналісти, загрозу помітили.
«Редакція програми «Схеми» відома тим, що вона займається високопосадовою корупцією. І джерела журналістів насправді дуже важливі, – відзначає медіаекспертка й виконавча директорка ІРРП Людмила Панкратова. – Ми бачимо унікальний такий випадок, коли ЄСПЛ побачив у цьому загрозу і порушення».
У відповідь на звернення юристів ЄСПЛ безстроково заборонив слідчим отримувати дані з мобільних телефонів журналістки. Спрацювало так зване «правило 39» – фактично наказ для уряду країни утриматися від будь-яких дій. Тепер же суд перейшов до стадії винесення рішення.
«Найбільший ефект, якого досягають у Європейському суді з прав людини, – це зміна законодавства. А індивідуальні заходи, які будуть у цьому рішенні, – стануть прецедентними. Із цим рішенням ми будемо говорити: дивіться, таку дію не можна вчиняти, це порушення», – пояснює Людмила Панкратова.
2017: «Чорні чоловічки» Медведчука
Від Генпрокуратури – до «чорних чоловічків». Таку назву отримало розслідування «Схем» 2017 року про прямі перельоти Віктора Медведчука до Росії – у той час, коли всім іншим цей привілей був недоступний. Біля VIP-терміналу аеропорту «Жуляни» охоронці політика, в масках і балаклавах, накинулися на знімальну групу.
Згодом, у грудні, одному з цих нападників оголосили підозру.
Судовий розгляд триває і досі – на відміну від інших справ щодо журналістів «Схем», які не передані до суду.
Інші охоронці Медведчука, які свідчили у суді, повторюють одне і те саме: не були, не бачили, не пам’ятають.
Сам Медведчук тоді подав зустрічну заяву – про втручання журналістів у його приватне життя.
2019: Напад у Чабанах
Навесні 2019-го журналістка «Схем» Катерина Каплюк із оператором Борисом Троценком у селищі Чабани на Київщині шукали відповіді на питання, яким чином віддають у приватні руки державні землі, якими розпоряджається Національна академія аграрних наук України. І ось як їх зустріли.
Чоловіки вдарили оператора і зламали відеокамеру.
Пізніше журналісти встановлять: нападник – схожий на голову однієї з громадських організацій, до якої має стосунок і селищний голова. Інші чоловіки – заступники того ж самого селищного голови.
«У нас був слідчий, який протягом тижня дуже ефективно і оперативно допитав і журналістів, і свідків стосовно обставин справи, було вилучено сервер із відео. З відео того, що відбувалося в Чабанівській селищній раді, – пригадує адвокатка «Схем» Оксана Максименюк, – було проведене впізнання за фотокартками осіб. Після цього змінився слідчий – і все».
Уже після цієї розмови з керівницею юридичного напрямку ІРРП журналістам надійшла відповідь із Нацполіції на запит щодо розслідування згаданого інциденту в Чабанах.
«За результатами досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні ухвалено рішення про його закриття у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування, яке в установленому законом порядку не скасовано», – мовилося в ньому.
Захист журналістів уже готує оскарження.
2019: Поширення Портновим персональних даних співробітників «Схем»
Та є і такі справи, в яких суд уже виніс рішення. Причому без присутності журналістів і не на їхню користь. Ідеться про справу, що стосується Андрія Портнова – колишнього народного депутата і ексзаступника голови Адміністрації президента Віктора Януковича.
Майже рік тому він опублікував персональні дані водіїв «Схем», які допомагали журналістові програми Михайлові Ткачу готувати розслідування щодо впливу і зв’язків Портнова з новою українською владою. Серед опублікованого – захищена законом інформація: повні паспортні дані й домашні адреси водіїв, номери авто.
«Наразі є дві відкриті кримінальні справи – стосовно інформації, яка була в ЗМІ про журналістів, щодо Радіо Свобода, «Схем». І (подана заява – ред.) безпосередньо самим Андрієм Портновим. Наразі ті справи, наскільки мені відомо, фактично нікуди не рухаються. Було заявлено навесні цивільні позови від імені водіїв, персональні дані яких були поширені Портновим у телеграм-каналі», – розповідає адвокатка водіїв «Схем» Оксана Максименюк.
Але днями Печерський суд став на бік Портнова. Він не тільки відмовив у задоволенні одного з цивільних позовів водіїв, але ще й присудив відшкодувати Портнову 52 тисячі гривень компенсації його витрат на захисників. Попри те, що адвокати «Схем» вимагали публічного процесу, справу розглядали у письмовому провадженні. Тобто без камер і без виклику сторін. Готове рішення просто видали на руки Портнову, який його одразу опублікував.
«Суд не захотів розбиратися, в чому тут порушення. Мені здається, що це втручання в роботу журналістів і створення охолоджувального ефекту для них, – аналізує медіаюристка Людмила Панкратова. – А що робити? Єдиний спосіб – це оскаржувати».
Суддя Печерського суду Світлана Волкова, яка ухвалила це рішення, вже двічі була відсторонена Верховною Радою від правосуддя за порушення присяги. І перебувала під слідством за підозрою у винесенні неправосудного рішення – бо випустила з-під варти екскомандувача «Беркуту» Дмитра Садовника, який згодом утік. Але їй вдалося поновитись через суд. Світлана Волкова також відома тим, що винесла рішення про «безперервне проживання Портнова» в Україні протягом останніх 5 років – хоча після втечі Януковича він мешкав за кордоном. Суд тоді прийняв аргумент, що він був у відрядженні.
За два дні до публікації цього матеріалу в Нацполіції повідомили: кримінальні справи, як проти Портнова, так і відкрита за його заявою, закриті – «у зв’язку з відсутністю складу злочину».
Це далеко не всі справи, в яких журналісти лише однієї редакції – програми «Схеми» – роками намагаються довести, що було порушено їхнє право на законну професійну діяльність. Виконавча директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк каже: ці справи яскраво демонструють, наскільки українське слідство здатне захищати це право. І це сигнал тим, хто дозволяє собі переслідувати і залякувати журналістів – робіть так і надалі, каже медіаекспертка.
«Дуже мало розслідувань нападів, перешкоджань, фізичної агресії щодо журналістів. Розслідування ми чуємо лише по якихось окремих випадках. Цю ситуацію однозначно потрібно терміново виправляти. Тому що вона ненормальна», – зауважує Оксана Романюк.
