Олександр Бєліков
Бюро ПАРЄ затвердило платформу російських демократичних сил – новий формат діалогу між антивоєнними росіянами та європейськими інституціями. Серед її учасників – президент «Асамблеї народів Кавказу», колишній чеченський політв'язень Руслан Кутаєв. В інтерв’ю проєкту Радіо Свобода Кавказ.Реалії він розповів про цілі майданчика та його потенціал.
Бюро Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) 26 січня затвердило учасників платформи російських демократичних сил у вигнанні. До неї увійшли 15 осіб: десять із них – діячі російської опозиції, які живуть за кордоном, ще п'ять були призначені за спеціальною квотою як представники корінних народів Росії. Метою платформи в резолюції про її створення вказано перехід до взаємодії між антивоєнними росіянами та європейськими структурами «з розрізнених форматів у структурований діалог»
Президент «Асамблеї народів Кавказу» та колишній чеченський політв'язень Руслан Кутаєв увійшов до складу нової платформи. До першої війни в республіці він був гендиректором нафтового концерну, обіймав посаду віцепрем'єра в уряді Джохара Дудаєва, пізніше – в адміністрації Аслана Масхадова. У 2014 році він організував конференцію, присвячену річниці початку депортації чеченців та інгушів 1944 року. Захід не був узгоджений із Рамзаном Кадировим. Кутаєва розповів, як його затримали, піддали тортурам, сфабрикували проти нього справу про наркотики та засудили до чотирьох років. «Меморіал» визнав його політв'язнем, а у 2023 році порушення під час розслідування підтвердив ЄСПЛ. У Росії Кутаєва оголосили «іноагентом», а очолювана ним Асамблея визнана «небажаною організацією».
– Платформа російських демократичних сил при ПАРЄ – мабуть, перший європейський орган, до якого тепер офіційно входять представники антипутінської опозиції. Наскільки важливим кроком вам видається таке нововведення?
– Минуло вже майже чотири роки від дня, коли Росія вторглася в Україну, з моменту, коли Росію, пропутінську, фактично вигнали з ПАРЄ. І ось з'явився майданчик, де люди, які не лише не поділяють точку зору Путіна та його режиму, а й активно йому протистоять – різною мірою, отримали можливість комунікувати: йдеться про роботу в комітетах, комісіях, про контакти, про пропозиції, які можна виносити на відповідні засідання. Це дуже велика можливість, і нею обов'язково потрібно користуватися з погляду правозахисту.
Величезна кількість людей всередині Росії переслідується. Велика кількість людей намагається втекти з Росії від переслідування і на різних етапах стикаються з протидією. Наприклад, у Хорватії близько 100 осіб, на моє переконання, абсолютно неправомірно зараз утримуються у в'язницях. Щодо них застосовуються, наскільки я можу судити, узгоджені з Росією дії.
І тут потрібно допомагати людям. Поки що я так це бачу. А як це буде реалізовано на практиці, стане зрозуміліше після першої зустрічі, яка відбудеться [29 січня] з президентом ПАРЄ. Там нам мають роз’яснити, які у нас обов'язки та які повноваження. І вже від цього можна буде відштовхуватися далі.
– Президентка Free Russia Foundation Наталія Арно, яка увійшла до делегації, розповідала, що робота над формуванням такої платформи розпочалася майже одразу після виходу Росії з Ради Європи й тривала понад три роки. За останній рік називалися різні конфігурації – але підсумковий список трохи відрізняється від будь-якої з них. Чи стало для вас несподіванкою входження до складу платформи ПАРЄ, чи це мета, до якої ви послідовно йшли?
– Ні, абсолютно я нікуди не йшов. [Голова ради об'єднання «Комітет-2024» Сергій] Антонов склав список кандидатур для подання в ПАРЄ, він запропонував мені увійти від «Асамблеї народів Кавказу». Ми обговорювали це на президії, і взагалі спочатку я пропонував взяти когось іншого. Але колеги наполягли й внесли моє прізвище.
Я ні з якими депутатами Європарламенту не зв'язувався, ні з якою адміністрацією чи апаратом не говорив. Абсолютно ніде, ні з жодною людиною це не обговорював, не лобіював. Моє прізвище подали серед, як я розумію, сотень кандидатур, можливо, навіть до тисячі.
Я взагалі не відстежував цей процес. Відверто кажучи, я думав, що до Нового року ця платформа створена і вона вже працює. Тому жодних зусиль для створення та підтримки цього майданчика я не докладав. І хто це робив – до речі, з чеченців також – я не знаю.
– Російська держава гостро відреагувала на формування альтернативного центру легітимності: заявлених від «Антивоєнного комітету» кандидатів визнали терористами. Чи очікуєте ви посилення тиску з боку Кремля?
– Чесно кажучи, я не бачу, що ще вони можуть зробити. Мене вже називали терористом, екстремістом, ворогом. Щодо мене та організацій, з якими я пов'язаний, використані практично всі можливі формулювання: «небажана організація», «екстремізм» тощо. По суті, у них уже не залишилося нових статей чи ярликів, які можна було б застосувати.
Я вважаю за необхідне, не чекаючи, поки це зробить Україна, створити трибунал проти режиму Путіна за тими злочинами, які вони вчиняли в Росії
Тому до реакції російської влади я ставлюся досить спокійно. Для мене набагато важливіше інше: як розвиватиметься сама ця платформа, які у неї будуть реальні повноваження і чим ми зможемо реально допомогти людям.
Якщо говорити про мої пропозиції, я вважаю за необхідне, не чекаючи, поки це зробить Україна, створити трибунал проти режиму Путіна за тими злочинами, які вони вчиняли в Росії. Україна створить трибунал щодо злочинів Путіна, російської влади та армії в Україні.
Європейський Союз виділив перші 10 мільйонів євро на спеціальний трибунал щодо російської влади, повідомила висока представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас 22 січня. За її словами, йдеться про трибунал, який має переслідувати «лідерів Росії через їхню роль у війні Москві проти України». Вона додала, що мала зустріч із генеральним секретарем Ради Європи Аленом Берсе та підписала відповідний контракт із цією установою.
Верховна Рада України 15 липня ратифікувала угоду з Радою Європи щодо створення спеціального трибуналу для розслідування злочину агресії проти України.
Угоду 25 червня 2025 року в Страсбурзі підписали президент України Володимир Зеленський і генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе.
Я ж запропоную створити воєнний трибунал щодо злочинів, які починаючи з 1999 року вчинялися всередині Росії: вибухи будинків у Москві, Волгодонську, Буйнакську, війна в Чечні тощо.
Але поки що це лише попередні плани. Які можливості будуть насправді, покаже час.
– У складі першої делегації, крім вас, немає представників північнокавказьких республік. Водночас проблеми, з якими стикаються чеченські біженці, – надання притулку в Європі або ризик екстрадиції за запитом Росії – характерні і для вихідців з Інгушетії, Дагестану, Кабардино-Балкарії. Чи вважаєте ви своїм завданням відстоювання прав інших кавказьких народів і наскільки важливою вам видається саме правозахисна діяльність у межах мандата, наданого Радою Європи?
– Не тільки кавказьких народів, а й росіян, і народів Поволжя – усіх громадян Росії, яких переслідує режим Путіна. Я вважаю, це обов'язок – займатися захистом цих людей і виводити це на такий високий європейський та міжнародний рівень. Я вмію це робити, я займався цим останні 25 років – у прокуратурах, комендатурах, таборах і в'язницях, куди виїжджав особисто і до сьогодні відправляю людей.
Ми в «Асамблеї народів Кавказу» тісно працюємо з колегами, які представляють поволзькі народи – з Русланом Айсіним. Але ще раз кажу, жодних пріоритетів між народами тут бути не може. Усі, хто зазнає переслідувань, хто обмежений у правах, хто перебуває у в’язницях, мають отримувати захист. На щастя, з нами [співголова «Меморіалу»] Олег Орлов, я думаю, він такими ж категоріями мислить. І все, що я можу зробити в межах цієї платформи, я буду робити.
– Крім правозахисту, який, здається, посідає вагоме місце в порядку денному кожного з делегатів, є набір специфічних питань, важливих саме для тих членів, які пройшли за так званою квотою. Це мовна та культурна ідентичність корінних народів, яка в самій Росії зараз придушується державою. Чи видається вам ця тема суттєвою і які можливі шляхи для роботи за цим напрямом ви бачите в ПАРЄ?
– Зараз мало що можна сказати про конкретні напрями, але у нас при «Асамблеї народів Кавказу» вже створено Міжнародний інститут стратегічних досліджень. У ньому працюють понад 30 фахівців, науковців з академічними ступенями. Ми вже підготували і продовжуємо готувати наукові матеріали з питань становища корінних народів, збереження їхніх мов, культури, віросповідання.
Звичайно, я представлятиму ці матеріали на європейських майданчиках. Для мене це не є чимось складним, тому що за мною стоїть серйозний колектив, здатний працювати академічно та системно.
Тому всіма можливими напрямами захисту культури, мови, ідентичності, права на самовизначення, самодостатності народів, наскільки дозволить ресурс і формат платформи, я буду займатися.
– Окремою темою, яка хоча б просто в силу біографії виглядає вкрай важливою для вас, є депортація чеченців та інгушів у 1944 році. Європарламент офіційно визнав депортацію чеченців та інгушів 1944 року актом геноциду ще у 2004 році, у січні там проходили присвячені цьому обговорення. ПАРЄ не концентрувалася конкретно на цій темі, хоча раніше засуджувала загалом злочини тоталітарних комуністичних режимів. Чи здається вам важливим винесення цієї теми на порядок денний також і в межах платформи ПАРЄ і до яких наслідків це має призвести?
– Складно заздалегідь сказати, до яких саме наслідків це призведе, але я обов'язково скористаюся цією трибуною. У моїх планах винести це питання на пленарне засідання ПАРЄ. Зокрема, я хотів би приурочити обговорення до 23 лютого.
Мова має йти не лише про депортацію чеченців та інгушів, а й про депортації інших народів: карачаївців, кримських татар, балкарців, калмиків, поволзьких німців, українців та багатьох інших
Мова має йти не лише про депортацію чеченців та інгушів, а й про депортації інших народів: карачаївців, кримських татар, балкарців, калмиків, поволзьких німців, українців та багатьох інших.
Перед цим необхідно проводити консультації з депутатами різних країн, обговорювати можливі формати, оцінювати готовність до таких рішень. Я – не прихильник поверхневих, символічних кроків. Не просто так: настала дата, вийшли на трибуну – «нас виселили, ура, ура, ура». Ні! Матеріали мають бути глибоко опрацьовані. Інститут стратегічних досліджень готуватиме документи, зокрема рідними мовами депутатів, щоб вони могли повноцінно з ними ознайомитися.
– В опозиційному середовищі обговорення кандидатур до ПАРЄ викликало суперечки: однією з ліній розколу було протиставлення антипутінської опозиції, яка виступає щонайменше за федералізацію, а щонайбільше за незалежність своїх республік, тим політикам, яких перші називали «московською опозицією». Ви самі після входження до складу платформи заявляли, що «треба не ворогувати», а «підходити до вирішення нагальних питань». Чи є у вас розуміння, з яких питань у членів платформи зараз є консенсус?
– Я думаю, що всі, хто увійшов до цієї платформи, є противниками війни в Україні та режиму Путіна. Усі вони засуджують злочини, які вчиняються. Це ключовий консенсус.
Усі, хто увійшов до цієї платформи, є противниками війни в Україні та режиму Путіна. Усі вони засуджують злочини, які вчиняються
Я сам є прихильником незалежності й ніколи цього не приховував. Я брав участь в управлінні Чеченською Республікою при трьох президентах, і ніхто мене в моїх поглядах не перепереконає. Та й, звісно, ніхто не намагатиметься. Але питання не в цьому. Питання в тому, наскільки це буде нав'язуватися всередині платформи. Це покаже час і те, як поводитиметься керівництво ПАРЄ та її апарат.
Я ж маю намір домагатися створення двох окремих платформ у межах ПАРЄ: «Асамблеї народів Кавказу» та незалежної чеченської держави. Для цього буду вести переговори, переконувати та зустрічатися.
– Від критиків затвердженого ПАРЄ списку делегатів зараз можна почути тезу, що це платформа російських демократичних сил, але деякі з кандидатів, які пройшли за квотою, виступають за незалежність від Росії – і, мовляв, яким чином тоді з ними можна домовлятися про майбутнє в межах однієї країни. Що б ви могли відповісти на подібні закиди?
– Я думаю, що такі люди, як Гаррі Каспаров, Андрій Ілларіонов та Ілля Пономарьов, спокійно можуть бути присутніми на подібних майданчиках, не відмовляючись від своїх поглядів. Ніхто нікого не змушує. Платформа створюється, і туди приходять ті, хто вважає за потрібне брати участь.
Є два стрижневі питання, щодо яких є згода в усіх: Росія є агресором у війні проти України і путінський режим має бути повалений
Усередині платформи є люди різних поглядів і різного ступеня радикальності. Ми з Каспаровим збігаємося в багатьох інших питаннях – із Гаррі ми давно знайомі, на московських вулицях разом проти ОМОНу ходили. Тож певні суперечності не означають, що всередині платформи люди мають сваритися і воювати. Є два стрижневі питання, щодо яких є згода в усіх: Росія є агресором у війні проти України і путінський режим має бути повалений.
Далі кожен піде своїм шляхом. Ми прийшли на цю платформу з різних боків і потім розійдемося в різні боки. Але зараз ми зібралися, щоб бити по головній ідеї – по путінському режиму та його владі.
- У жовтні ічкерійські підрозділи, що воюють на боці України, закликали ПАРЄ створити окрему платформу для діалогу з чеченською опозицією. Так бійці відреагували на рішення організації заснувати спільний майданчик для обміну думками з російськими демократичними силами у вигнанні.
- У жовтні 2022 року Верховна Рада України ухвалила постанову про визнання Чечні тимчасово окупованою Росією територією, а також засудила «геноцид чеченського народу». Місяць по тому Володимир Зеленський офіційно відреагував на петицію про визнання незалежності Ічкерії, яка зібрала понад 25 тисяч підписів, що, згідно із законом, робить її обов'язковою для розгляду главою держави».