Як розвивається ситуація у Авдіївці? Як вона може вплинути на подальший хід війни?
У лісистій південно-східній частині Авдіївки, де українські війська відчайдушно втримують російські наступи, розташований комплекс під назвою «Царська охота». Його колись часто відвідували туристи, які відпочивали у тутешньому ресторані, низькому готелі, садах та у відкритому басейні.
Заклад був міцно укріпленою базою для українських військових – сюди, поміж інших, зазирали 53-а та 110-а механізовані бригади. Це один з елементів оборони цього зараз зруйнованого міста, яке з жовтня намагаються оточити російські війська.
На початку минулого місяця російські сапери та інші війська почали прокрадатися на сотні метрів під землею з півдня, рухаючись під територією об’єкта через частково затоплений водоскидний тунель, прорізаючи металеві труби та намагаючись приховати шум за надземними вибухами мінометів. Приблизно 17 січня російські військові –за деякими оцінками, 150 – з'явилися за українськими лініями оборони.
Це призвело до запеклих багатоденних спроб українських військ відбити атаку.
Місцями критична ситуаціяВіталій Барабаш
Несподіваний напад, деталі якого описали російські воєнні блогери та підтвердили українські джерела, частково відбили.
Але останніми днями повідомляють: російські війська перебувають у самому місті і українські сили б'ються за квартал за кварталом.
Якщо російські сили не зроблять якоїсь великої тактичної помилки, або якщо українські сили не знайдуть можливості значно посилити підрозділи, які тримають оборону міста, Авдіївка, вважають спостерігачі, ймовірно, буде захоплена протягом тижнів, якщо не днів.
«Якщо кілька тижнів тому ми говорили, що складно, але контрольовано, – сказав голова міської військової адміністрації Віталій Барабаш у телевізійному коментарі 6 лютого, – то зараз дуже складно, навіть можна сказати, що десь місцями критична ситуація».
Російські підрозділи закріпилися на одній з вулиць на північній околиці. Два тижні тому ворог зумів зайти на дві вулиці на південній околиці містЮрій Бутусов
«Російські підрозділи закріпилися на одній з вулиць на північній околиці, – повідомив у телеграмі український активіст і журналіст Юрій Бутусов. – Два тижні тому ворог зумів зайти на дві вулиці на південній околиці міста».
Під такою ж загрозою і Куп’янськ в Харківській області.
Ситуація дуже ускладнена тим, що Україна вимушена тримати свої війська вздовж 1200-кілометрової лінії фронту в умовах браку снарядів, бо політична боротьба у США призупинила надання нового пакету озброєння на 60 мільярдів доларів.
Все це – і відставка з посади головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного – зробило настрій в Україні напередодні другої річниці повномасштабного вторгнення Росії значно понурішим.
«Ситуація складна, жахлива, – розповів в ефірі телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», Іван Ступак, військовий експерт Українського інституту майбутнього. – Найімовірніше, до кінця місяця [Авдіївку] доведеться залишити. Це вже зрозуміло навіть початківцю – людині, яка не розбирається у військовій справі».
Українці «загалом змирилися. Я маю на увазі, що [всі] розуміють ризики у разі, якщо не буде фінансування зі США, але роблять те, що можуть», – сказав Микола Бєлєсков, аналітик Національного інституту стратегічних досліджень. Наприклад, намагаються підняти виробництво дронів.
«Головне питання, яке залишається відкритим: що буде далі, у другій половині року або чи зможемо ми витримати наступний раунд російського наступу без значної допомоги США», — сказав він.
Щодо Авдіївки, «якщо Росія зможе завдати великої шкоди у той час, як ми намагаємося поповнити гарнізон міста, тоді краще відійти, – розповів Бєлєсков. – Якщо ні, то краще битися».
«Стабільно, але стабільно погано і з тенденцією до погіршення»
Минулого червня українська армія, підкріплена поставками потужної західної зброї, розпочала масштабний контрнаступ. Її підсилили нові танки, бронетранспортери, самохідна артилерія, бойові машини піхоти.
Метою було прорвати російські лінії в кількох ділянках: на південь від Оріхова у південному районі Запорізької області, на південь від Великої Новосілки у Донецькій області і далі на схід, і на півночі – навколо знищеного міста Бахмут у Донецькій області.
Однак наприкінці минулого року ці зусилля зазнали невдачі через глибокі, добре збудовані траншеї та протитанкову оборону, що завдало значних втрат українським бригадам, які пройшли навчання НАТО.
Амбітна і одночасна спроба перетнути річку Дніпро на півдні, біля Херсону, та створити там плацдарм також зупинилася, оскільки українські військові надто ненадійно трималися у маленькому селі, не маючи змоги вирватися.
Водночас у жовтні російські війська розпочали власний контрнаступ меншого масштабу. Вони тиснули на українські війська, зокрема в Авдіївці, місті, що стало більш відомим через колись найбільший коксохімічний завод в країні. Відносно високе розташування міста дозволило українським військам поставити під загрозу ключову магістраль на сході та чинити тиск на місто Донецьк, околиці якого всього на відстані 10 кілометрів на південь.
Старість у зруйнованій Авдіївці: люди похилого віку під «російською рулеткою» обстрілів
Російські війська намагалися оточити місто, просуваючись до сіл на північному заході та південному сході, але їм завадила, власне, українська оборона.
Західні експерти заявили, що Росія зазнала великих втрат у техніці, а також значних втрат особового складу. Особливо йдеться про підрозділи, що складалися з ув'язнених, яких російські командири наймали для атак хвилями піхоти у стилі Першої світової війни.
За словами міністра оборони Рустема Умєрова, за перший місяць зосереджених зусиль Росія втратила щонайменше одну бригаду, а це близько 4 тисячі солдатів.
Тоді російські командири змінили тактику на напади «грубою силою» з усіх сторін міста. Про це повідомив голова військової адміністрації міста Барабаш наприкінці листопада.
Водночас українські війська почали говорити про серйозну нестачу боєприпасів у Авдіївці та на інших ділянках. За однією з оцінок, у грудні Україна запускала лише 2 тисячі артилерійських снарядів на день, порівняно з 7 тисячами минулого року. На противагу цьому, російські сили досягали показника у близько 10 тисяч снарядів щодня.
Далі, 17 січня, сталася несподівана атака через підземний каналізаційний тунель. Попри те, що українські військові обмежували просування російських військ, тепер, як повідомлялось, вони були змушені вступити з ними у вуличні бої у південних і північних районах.
Окремі повідомлення стверджують, що дорога із заходу на схід, яку використовує Україна для поповнення оборони та евакуації поранених, перебуває під дедалі більшою загрозою, а деякі російські воєнні блогери кажуть, що українська оборона падає.
«Якщо армія Росії візьме під контроль дорогу [постачання], ЗСУ будуть змушені, очевидно відійти з Авдіївки», – заявив колишній радник Кремля Сергій Марков у телеграм-дописі 6 лютого. – Це буде велика перемога російської армії».
«Ситуація навколо Авдіївки є, я б сказав, стабільною, але стабільно поганою і з тенденцію до погіршення, – розповів Майкл Кофман, аналітик із питань оборони Фонду Карнегі, у подкасті, опублікованому 30 січня. – Оскільки російські сили досягають поступових успіхів… Я досі притримуюся свого попереднього судження з минулої осені, що є великий шанс того, що Авдіївку врешті-решт буде втрачено».
Законодавчий «параліч»
Невдачі на полі бою пов’язані із законодавчим «паралічем» у Вашингтоні, що був найбільшим джерелом зброї та військового обладнання для України від початку вторгнення у лютому 2022 року.
Незважаючи на заклики президента Джо Байдена, законодавці-республіканці відмовилися схвалити новий пакет озброєння для України на 60 мільярдів доларів, пов’язуючи це з переглядом імміграційної політики США – перспективи щодо її схвалення зараз також дуже туманні. Чи зможуть законодавці та Білий дім покласти край протистоянню, яке заморозило і військову допомогу Ізраїлю, незрозуміло.
- В цілому українці продовжують підтримувати як уряд Зеленського, так і загальну боротьбу проти російського вторгнення. Про це свідчить опубліковане у грудні опитування Київського міжнародного інституту соціології.
- Дослідження, проте, також демонструє поступове зниження оптимізму на противагу попередньому року, коли Україна здійснила два успішні контрнаступи – у Харківській області та на півдні, у Херсоні.
- Зі свого боку Зеленський намагався зміцнити бойовий дух військових, відвідавши потенційно небезпечні прифронтові зони: наприклад, Авдіївку в останній тиждень грудня. А нещодавно він побував у селі Роботине Запорізької області, де російські сили проводили розвідувальні атаки.
«Росія наразі утримує стратегічну ініціативу, – зауважив генерал-майор австралійської армії у відставці Мік Раян у статті Foreign Affairs, яка вийшла 5 лютого. — На жаль, поразка [для України] — це все ще можливий результат».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум