Журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» поговорили із Дж. Д. Вільямсом — старшим дослідником оборонної політики Rand Corporation, який спеціалізується на питаннях національної безпеки, розвідки та військових питаннях. Його робота включає в себе, зокрема, дослідження нових концепцій десантної та морської війни, російської та китайської військової стратегії та ін. Він прийшов до RAND з Національної ради з питань розвідки (National Intelligence Council), де він служив офіцером з військових питань, готуючи оцінки розвідки щодо іноземних військових сил і стратегій, поточних конфліктів, систем озброєння та майбутніх війн.
– Як би ви описали тактику російських військ в Україні після місяця війни?
– Тактика, яку використовували росіяни, розвалилася протягом місяця. Вони, очевидно, намагалися досягти швидкої і безкровної перемоги.
З якоїсь причини вони гадали, що зможуть швидко в’їхати в серце України, захопити населені пункти і змусити уряд до швидкої капітуляції чи здачі без важких боїв. Коли цього не сталося – ми побачили і бачимо зараз недостатність планування і підготовки з боку російських військових.
Вони не забезпечені потрібним обладнанням, без достатньої підготовки зокрема в логістиці. Підрозділи уповільнюються або зупиняються через нестачу пального, їжі, запчастин чи поломок. І вони не підготували свої сили психологічно. Багато свідчень, що російські сили не знали, що вони прямують до України, що потрібно буде воювати.
Вони не були готові до боїв. І все це вилилося в неефективність у багатьох випадках. І тепер вони намагаються перегрупуватися, адаптуватися. Українці зі свого боку справляються дуже добре.
Тактика, яку використовували росіяни розвалилася протягом місяця
Використовують свої сильні сторони і намагаються не стикатися з російською армією на відкритому просторі. Використовують знання місцевості і відступають до укріплених міст, в яких дуже важко вести бої і це ще більше ускладнює все для росіян. У підсумку ми маємо глухий кут – російськи сили окупували доволі значні частини України, особливо на півдні та довкола Києва, але українці чинять опір ефективно. На межі власних можливостей.
– Ви казали, що росіяни намагаються адаптувати свою тактику до реалій нової війни, не швидкої. Вони досягли в цьому успіху?
– Очевидно, що ні. Вони захопили або окупували територію, але вони її не контролюють. Карти, які показують по телебаченню із великими червоними зонами – там є російські війська або проходять її, але не контролюють. І, звісно, у них важкі часи – необхідно подавити українські сили, увійти до ключових населених пунктів, важливих для їхніх цілей – змусити український уряд і народ здатися.
У них є змога насправді захопити Маріуполь або значно просунутися для завершення оточення Києва. Те ж саме – Харків і деякі інші міста. Вони цього досі не зробили, але це і є їхня ціль.
– Чи могли б зробити припущення, зважаючи на те, які підрозділи є в Росії в Україні і довкола неї – які головні напрямки для російської армії найближчим часом?
– Те, що ми спостерігаємо зараз і є їхнім планом і тим, як вони продовжуватимуть війну щонайменше у найближчі тижні. Ті ж намагання оточити населені пункти і застосувати щодо них відверто брутальні обстріли, а у деяких випадках намагання увірватися до них. Але це буде дуже важко для росіян, як і для українців.
Я думаю наразі їхні сподівання – взяття в оточення, облога і бомбардування. Покарання і нещастя, яке скеровують на, на жаль, не лише українських бійців, але і цивільних, що, на їхню думку, може призвести до того, що місцева і може і центральна влада здасться.
Я думаю, що те, що ми бачили в останні кілька тижнів, буде наростати.
– Українські сили заявляють, а російські визнають, що декілька генералів загинули на полі бою в Україні. На вашу думку – це критично для обстановки в полях, чи для Росії, загалом, не має значення який воєначальник загине, а який займе його місце?
– Думаю, це має значення. Наскільки? Звісно, це не надто хороша ситуація. Коли генералів вбивають – це наслідок того, про що я казав на початку. Недостатнє планування і підготовка. Російська армія має вертикальну структуру, збудовану згори до низу. Не таку, як американська або західні армії. Якщо план перестає працювати, у США або на Заході очікують, що молодші командири або офіцери середньої ланки – капітани, підполковники, майори – адаптують план, внесуть правки і вирішать проблеми.
У російській армії є план, який спускають з гори. Якщо він не працює – усе зупиняється.
В російській армії є план, який спускають з гори. Якщо він не працює – усе зупиняється
Що, найімовірніше відбувається, генерали їдуть до передової, щоб зрозуміти яка ситуація і щось змінити. Тож їх виявляють.
І тут, я думаю, українці провели доволі хорошу роботу – вони знають, як виглядають командні пости і транспорт.
Є досвід попередніх боїв і використання телекомунікаційної розвідки, знаходження командних постів і вони можуть, так би мовити, розпалити вогонь. І росіяни втрачають генералів. Це було в Чечні – Росія втрачала їх, коли вони відправлялися на фронт.
Звісно, втрата досвідчених командувачів, а вони, якщо дані правильні, втратили таких, нашкодить. Поки йде заміна генерала усе призупиняється. Росіяни втрачають момент. Втрата генералів – це не щось нормальне і те, чого хочеться. Але росіяни більш толерантні у цьому питанні. Це загальмує їх менше, аніж інші армії.
– Щодо даних, якими оперує Пентагон. Щодо втрат – щонайменше 7 тисяч загиблих російських військових в Україні. Як Пентагон аналізує це? Які джерела цієї інформації про війну, яка відбувається за тисячі кілометрів?
– Підрахунок втрат у конфлікті, що триває – дуже складна річ.
Комбатанти – росіяни та українці, як воюють, зацікавлені в перебільшенні кількості втрат, які має протилежна сторона. А інша сторона приховує, не оприлюднює втрати, яких зазнає.
Без отримання інформації від самих учасників, намагатися отримати цю інформацію ззовні – дуже складний процес. Є методи – формули, які базуються на кількості залученого особового складу, як довго вони воюють і доповнені епізодичною інформацією, яку можна отримати з передової. Але все одно – це припущення. І саме в цьому випадку це припущення, що зростає.
Росіяни зазнають набагато більших втрат, ніж у війнах, в яких ми брали участь за останні кілька десятиліть
Те, що ми можемо говорити, зібравши усі дані разом – навіть якщо взяти найменші припущення – росіяни зазнали дуже суттєвих втрат.
Якщо це кілька тисяч вбитих – це можна порівняти із 2500 загиблих за 2 десятиліття боїв в Афганістані. Або приблизно 4900 за 7-8 років війни в Іраку. І більшість тих втрат США в Іраку відбулися після основної військової операції.
Росіяни зазнають набагато більших втрат, ніж у війнах, в яких ми брали участь за останні кілька десятиліть. І це знову ж вказує на недостатню підготовку, але також і інтенсивність міждержавного конвенційного конфлікту, який відбувається зараз.
Маріуполь: супутникові знімки показують наслідки нищення міста російською армією
– Окрім втрат особового складу є значні втрати військового обладнання. Як би ви описали втрати техніки Росією за місяць, враховуючи, що воює регулярна армія?
– Цей обсяг втрат доволі значний, але не такий, що ослабить армію.
Частина цих втрат від дій українців, але ще є поломки. Враховуючи розмір російських сил і кількість техніки і обладнання, яке в них залучене – це значна кількість у відсотках, але не виснажлива.
Звісно, вони цього не планували і це матиме далекоглядні наслідки для їхньої можливості перебудовувати і відновлювати сили військових, але враховуючи втрати – вони все ще можуть продовжувати.
Якщо втрати залишаться на тому ж рівні – тоді вони дійдуть до точки, коли не зможуть ефективно вести бої або утримувати стільки території, скільки утримують зараз.
– Reuters із посиланням на американських чиновників написало, що 60% російських ракет, випущених по території України, не влучили в ціль. Чи можете пояснити як інформацію отримують?
– Для цього потрібен дуже точний технічний аналіз. Мені здається, що зараз трохи зарано бути остаточним в таких оцінках. Завжди є очікуваний рівень відмов у всьому озброєнні. І цей рівень може бути високим, в залежності від типу озброєння.
Коли Росія вперше використала крилаті ракети в Сирії – у них був по-справжньому значний рівень невдач – ракети збивалися з курсу.
Після цього у них було кілька років, щоб попрацювати із цими системами. Також можуть бути помилки у влучаннях – куди цілили, а куди насправді влучили. Але це справді потребує чіткого аналізу.
Мені здається, що після місяця [війни] у США почали технічний аналіз і дійшли до висновку, що є певний рівень відмов, помилок із наведенням, які призводять до того, що росіяни не такі ефективні в своїх ударах, як ми могли припустити.
60% – звучить як дуже і дуже високий показник. Але не знаючи як вони прийшли до такого висновку – не готовий говорити про те, наскільки можна довіряти цій інформації.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ДОНБАС.РЕАЛІЇ
