Президент РФ Володимир Путін замінив очільників двох суміжних із Україною областей РФ на людей, пов'язаних із Україною. 13 травня російський лідер прийняв відставку голів Бєлгородської та Брянської областей В’ячеслава Гладкова та Олександра Богомаза.
Керувати ними він поставив, відповідно, генерал-майора Олександра Шуваєва, який воював проти України, та «експрем'єра» підконтрольного Кремлю угруповання «ЛНР» Єгора Ковальчука. Очолювати регіони у статусі «в.о.» вони будуть до проведення місцевих виборів у РФ, які відбудуться 20 вересня цього року.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) з’ясували, чому Кремль вирішив поставити керувати двома прифронтовими областями Росії людей, пов'язаних із Україною, та про які проблеми Кремля це може свідчити.
Хто такі Шуваєв та Ковальчук?
Олександр Шуваєв – 45-річний генерал-майор російської армії, учасник війни РФ проти Грузії, російської операції в Сирії, а також війни проти України. Найбільше відомо про його роль у останній: з 2022-го він командував 4-ю окремою мотострілецькою бригадою, яка брала участь у захоплені Сіверськодонецька та Лисичанська Луганської області.
Згодом його призначили командиром 1-ї мотострілецької (Слов'янською) Дислокація – місто Кальміуське на окупованій території Донецької області (колишнє Комсомольське, перейменоване в рамках декомунізації у 2016 році)., яка 2024 року захоплювала Авдіївку. Як з'ясували журналісти, її солдати можуть бути причетні до розстрілу полонених українських військових на позиції «Зеніт».
Під час наступу армія РФ практично повністю знищила Авдіївку. На фото: Авдіївка, 25 листопада 2024 року
За даними 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка, яка тримала оборону на цій позиції, військові РФ пообіцяли евакуювати з оточеної позиції шістьох поранених українських бійців із подальшим обміном. Коли захисники здались, їх розстріляли.
Саме після окупації Авдіївки Шуваєв отримав звання генерал-майора та зірку «Героя Росії» «за мужність та героїзм» у війні проти України. 2025 року він став учасником російської програми «Час героїв», після чого був призначений заступником губернатора Іркутської області.
Єгор Ковальчук – на відміну від Шуваєва, типовий цивільний 53-річний російський апаратчик. Із 2005 року працював на муніципальних та державних посадах у рідній Челябінській області, де 2019 року дослужився до заступника губернатора.
2023 року місцеві депутати обрали його головою міста майже 150-тисячного міста Міас Челябінської області, звідки від трохи більше ніж за рік пішов на посаду «голови уряду Створене та підтримуване Росією угруповання на окупованій частині Луганської області, визнане в Україні терористичним.».
Як для очільника «уряду» окупаційної адміністрації Луганської області Ковальчук протримався достатньо довго, каже луганський журналіст і головред видання «Реальна газета» Андрій Діхтяренко.
«Цей просидів 2 роки, – розповідає він. – Ковальчук встиг навіть людей перетягнути до Луганська, де почали говорити про «челябінський клан»
Як і Шуваєв, Ковальчук свого часу закінчив спеціалізовані курси від держави – тільки «Школу губернаторів». Після чого, власне, і отримав призначення.
Чому російський «прифронт» очолили вони?
Заміна губернаторів у прифронтових регіонах РФ не випадково відбулася навесні 2026 року, вважає експерт із питань вивчення Росії та політичний аналітик Ігар Тишкевич.
За його словами, Кремль проводить «чистку» очільників російських суб'єктів федерації за три-шість місяців до проведення місцевих виборів, які відбудуться у вересні цьогоріч.
«Далі Путін призначає виконувача обов'язків власним рішенням, і ця людина дивним чином виграє вибори», – пояснює експерт.
За його словами, таку практику в Росії запровадив заступник керівника адміністрації президента РФ Сергій Кирієнко – перший заступник керівника адміністрації президента РФ; у серпні 2024 року СБУ оголосила йому підозру, назвавши кремлівський «куратором» окупованих територій України., який обійняв цю посаду 2016 року. Іще одним ноу-хау Кирієнка стало запровадження різноманітних державних навчальних програм, через які кандидати мають пройти для подібних призначень.
Сергій Кирієнко та Володимир Путин (зліва направо), 20 липня 2017 року
Першою такою програмою стала онлайн-платформа «Росія – країна можливостей», в рамках якої реалізовувався проєкт «Лідери Росії» - для «пошуку перспективних керівників та подальшу підтримку їхнього професійного зростання». Далі з'явилася «Школа губернаторів», а із 2023 року, коли постало питання інтеграції учасників війни проти України в російську структуру влади – «Час героїв».
«Тобто це, за великим рахунком, велике кадрове сито, – каже Тишкевич. – З одного боку, проводиться зміна еліт на більш лояльні. А з іншого, тим, хто теоретично може становити небезпеку для Путіна, тобто, умовно кажучи – радикалам, імперцям, ура-патріотам – їм демонструється, що є алгоритм, яким чином представники цієї групи можуть опинитися у владі».
Він не вбачає у призначенні у «прифронт» людей, які набули досвіду в Україні, якоїсь спеціальної задумки – система просто йде за інерцією.
«Зараз усі регіони, всі губернатори з великою ймовірністю – це будуть люди, які або встигли попрацювати в Україні на окупованих територіях, або які пройшли війну. Це державна політика».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Раніше був «ВВП», а тепер «Дід»». Про зміну ставлення до Путіна, настрої та страхи еліт РФОднак журналіст Андрій Діхтяренко вважає, за «прифронт» люди з «українським досвідом» очолили не випадково. У вересні 2019 року, нагадує він, виконувачем обов'язків мера Елісти – столиці російської Республіки Калмикія – несподівано став ексзаступник загиблого ватажка угруповання «ДНР» Олександра Захарченка Дмитро Трапезніков.
«Його величезний досвід роботи у вкрай складних умовах «Донецької народної республіки», безперечно, буде корисним (в Елісті – ред.)», – тоді написав у соцмережах голова Калмикії Бату Хасіков.
«Там людям дуже не подобався губернатор, якого призначили, по факту, із Кремля. І місцеві жителі – це калмики, вони буддисти, такий цікавий анклав національний у Поволжі, – каже Діхтяренко. – Напевно, [у Кремлі] намагалися таким чином провести тест: а чи зможуть ці донецькі управлінці бути корисними для російської кремлівської влади якраз у тих регіонах, де може бути опір місцевого населення».
Дмитро Трапезников, на той момент «виконувач обов’язків» ватажка угруповання «ДНР», окупований Донецьк, 31 серпня 2018 року
Попри протести жителів Елісти проти такого призначення, місцеві депутати за рік призначили Трапезнікова чинним мером міста. Напередодні повномасштабного вторгнення РФ до України він «піднявся» до заступника голови уряду всієї Калмикії.
А 2024 року робота в окупаційній адміністрації Донецької області стала трампліном до великої російської політики і для Артема Жоги – колишнього командира батальону «Спарта» та «спікера» місцевого «парламенту». Відомим він став після того, як запропонував Путіну балотуватися на новий термін.
Тоді ще «голова парламенту ДНР» Артем Жога та президент РФ Володимир Путін на церемонії вручення медалей «Золота зірка» 9 грудня 2023 року
Пройшовши програму «Час героїв», колишній командир бойовиків став постійним представником Путіна в Уральскому федеральному окрузі – тобто посадовцем, який відповідає за реалізацію федеральних програм на території з населенням у понад 12 мільйонів людей.
«Тобто він став представником Путіна, якого поставили керувати фактично одним із найліберальніших російських регіонів. Не забуваймо, що в тому ж Єкатеринбурзі, наприклад, розташований «Єльцин-центр». Це такий потенційно «вибуховий» регіон. Путін, як раніше, боїться сепаратизму, причому як в окупованих регіонах, так і всередині самої Росії», – каже Діхтяренко.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Настрої в Росії і в окупації: «усе більше захоплених ЗСУ і невдоволених Кремлем»Ситуація в Бєлгородській області, на думку журналіста, також є небезпечною у політичному плані для Кремля – з 2022 року її територія регулярно потрапляє під обстріли, навесні і влітку 2023 року туди навіть заходили бійці «Російський добровольчий корпус» – збройне формування, яке воює на боці України і складається переважно з російських громадян. Згідно з заявами бійців РДК, їхня мета – «звільнення своєї землі від путінського режиму». У Росії РДК визнано терористичною організацією.. Взимку 2025 року десятки тисяч жителів Бєлгорода через ракетні удари сиділи без електрики та тепла.
«[Путін] боїться регіонального бунту, боїться протестів, тому що ситуація через війну погіршується, економіка падає, робочих місць не стає, дрони прилітають все більше, незважаючи на переможну ходу, як здається Путіну, російської армії, – каже журналіст. – І це, до речі, чудово свідчить про те, що опір місцевого населення – це те, з чим стикалася окупаційна влада і стикається досі і в Донецьку, і в Луганську».
Що з цього Україні?
Не варто недооцінювати адміністративну фаховість посадовців чи військових, які воювали проти України чи працювали у маріонеткових «органах влади» на її захоплених територіях, вважає Ігар Тишкевич.
За його словами, на першому етапі кандидати до програм «Школа губернаторів» та «Час героїв» проходять дуже ретельний відбір, в результаті якого до них потрапляють десятки людей – із десятків тисяч кандидатів.
«Час героїв» та «Школа губернаторів»: перше – це восьмимісячний курс із чотирма тижневими інтенсивами. Друге – це шестимісячний курс. Тобто, за великим рахунком, це можна порівняти з аналогом курсів підвищення кваліфікації чи післядипломної освіти», – пояснює аналітик.
Також варто враховувати особисту лояльність новопризначених губернаторів Кремлю – влада там може зміцніти, вважає Андрій Діхтяренко.
Адже участь у воєнних злочинах проти України чи «пост» в «уряді» на захопленій території – це публічна демонстрація підтримки агресії Росії, що автоматично передбачає санкції західних держав.
«Кремль фактично будує свою нову вісь лояльності саме на людях, які максимально «замазані» у війні проти України», – каже він.
Однак досягнути головної мети – «заспокоїти» та задовольнити апетити учасників війни проти України й «ультрапатріотів» серед населення – такими кроками не вдасться, вважає керівник аналітичного центру «Ділова столиця» та експерт із вивчення Росії Вадим Денисенко.
На його думку, до кінця року підтримка Путіна в Росії впаде приблизно до 50% – вже зараз навіть офіційні російські соціологи фіксують «просідання» його рейтингу.
Серед причин – буксування російської армії на фронті, блокування телеграму, зростання кількості обстрілів території Росії, падіння рівня життя тощо. Серед найзапекліших критиків президента – Z-блогери та усі, хто пов'язані із російською агресією.
Наразі, за словами Денисенка, Кремль запланував до 20% місць у парламенті наступного скликання віддати учасникам війни проти України – ймовірно, подібний відсоток може очолити і російські регіони.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, Whats App або Imo: +380635710657. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.