– Пане Піцці, різні експерти й політики намагаються з’ясувати, які уроки Чорнобиля має засвоїти людство. З точки зору технічного фахівця що б Ви сказали на цю тему?
– Головний урок Чорнобиля полягає в тому, що надалі слід передбачати низку ситуацій, насамперед для захисту населення, плани надзвичайних обставин, освітню роботу з мешканцями та оперативність комунікації, обмін інформацією з іншими, особливо сусідніми, країнами. Тому безпека атомних об’єктів є головним питанням розвитку сучасних ядерних технологій. Це підтвердили і всі учасники конференції в Києві, яка, до речі, була добре організована. Ніхто не говорив, що треба будувати менше реакторів, однак основну увагу слід зосереджувати на їхній безпеці, зокрема, з огляду на малоймовірні сценарії, як це сталося недавно в японській Фукусімі.
– Як ви оцінюєте підготовку та здібність українських атомників справлятися з подальшими наслідками катастрофи в Чорнобилі?
– Я вперше потрапив до України і був вражений, побачивши країну, яка стрімко розвивається. За останні два десятиліття Україна докладає багато зусиль, зокрема, для вдосконалення галузі атомної енергетики. Звичайно, цьому сприяє і підтримка міжнародних фахівців та компетентних організацій, які моніторять чорнобильську проблему. Це значно підвищило технічний і науковий рівень як української промисловості, так і її атомних фахівців й дослідників. Чорнобиль залишиться великою лабораторією. На жаль чи на щастя, Україна отримала можливість мати надзвичайний досвід в атомній сфері, яким володіють лічені країни у світі.
– Після Чорнобильської аварії на Апеннінах відмовились від «мирного атому» і закрили діючі АЕС. І попри це, яким чином Італія може допомогти Україні у подоланні наслідків аварії?
– Так, Італія вийшла з атомної програми у 1987 році, тож, якусь особливу допомогу важко надавати, окрім того, що вже допомагають інші країни. Звичайно, у нас діють високотехнологічні індустріальні об’єкти, наприклад, енергетична компанія ENEL, яка бере участь у будівництві атомних станцій в Європі. Та я думаю, що Україна має достатню підтримку й допомогу з боку світової спільноти, на яку можна розраховувати.
– Італія приймає чорнобильських дітей для відпочинку й лікування. Раніше Рим активно долучався і до фінансування чорнобильських проектів, але щодо збору коштів на новий саркофаг досі не відчутна ініціатива…
– Так, я чув про це в Києві і доніс питання сюди, в Італію, але як технічний спеціаліст не можу чогось конкретного сказати. Передбачаю, що цьому заважає економічна кон’юнктура в країні та світі. Але ці питання вирішують на урядовому рівні. Безумовно, новий саркофаг – найважливіший проект, що його слід завершити в Чорнобилі.
– В Україні на державному рівні планують відновити культивацію забруднених земель і сільське господарство у довколишніх зонах. Як Ви вважаєте, це добра ідея? Чи можливо тепер вирощувати там безпечні агропродукти?
– Безперечно, що за 25 років ситуація у навколишніх районах поліпшилася, але потрібні ще роки для повного оновлення теренів. Хоча сам факт планування повернутися до відродження сільського господарства свідчить, що для цього є передумови, є можливість вирощувати та виробляти безпечні продукти харчування. Думаю, це буде під наглядом і міжнародних експертів, так що з цього приводу я б не хвилювався.
– Головний урок Чорнобиля полягає в тому, що надалі слід передбачати низку ситуацій, насамперед для захисту населення, плани надзвичайних обставин, освітню роботу з мешканцями та оперативність комунікації, обмін інформацією з іншими, особливо сусідніми, країнами. Тому безпека атомних об’єктів є головним питанням розвитку сучасних ядерних технологій. Це підтвердили і всі учасники конференції в Києві, яка, до речі, була добре організована. Ніхто не говорив, що треба будувати менше реакторів, однак основну увагу слід зосереджувати на їхній безпеці, зокрема, з огляду на малоймовірні сценарії, як це сталося недавно в японській Фукусімі.
– Як ви оцінюєте підготовку та здібність українських атомників справлятися з подальшими наслідками катастрофи в Чорнобилі?
– Я вперше потрапив до України і був вражений, побачивши країну, яка стрімко розвивається. За останні два десятиліття Україна докладає багато зусиль, зокрема, для вдосконалення галузі атомної енергетики. Звичайно, цьому сприяє і підтримка міжнародних фахівців та компетентних організацій, які моніторять чорнобильську проблему. Це значно підвищило технічний і науковий рівень як української промисловості, так і її атомних фахівців й дослідників. Чорнобиль залишиться великою лабораторією. На жаль чи на щастя, Україна отримала можливість мати надзвичайний досвід в атомній сфері, яким володіють лічені країни у світі.
– Після Чорнобильської аварії на Апеннінах відмовились від «мирного атому» і закрили діючі АЕС. І попри це, яким чином Італія може допомогти Україні у подоланні наслідків аварії?
– Так, Італія вийшла з атомної програми у 1987 році, тож, якусь особливу допомогу важко надавати, окрім того, що вже допомагають інші країни. Звичайно, у нас діють високотехнологічні індустріальні об’єкти, наприклад, енергетична компанія ENEL, яка бере участь у будівництві атомних станцій в Європі. Та я думаю, що Україна має достатню підтримку й допомогу з боку світової спільноти, на яку можна розраховувати.
– Італія приймає чорнобильських дітей для відпочинку й лікування. Раніше Рим активно долучався і до фінансування чорнобильських проектів, але щодо збору коштів на новий саркофаг досі не відчутна ініціатива…
– Так, я чув про це в Києві і доніс питання сюди, в Італію, але як технічний спеціаліст не можу чогось конкретного сказати. Передбачаю, що цьому заважає економічна кон’юнктура в країні та світі. Але ці питання вирішують на урядовому рівні. Безумовно, новий саркофаг – найважливіший проект, що його слід завершити в Чорнобилі.
– В Україні на державному рівні планують відновити культивацію забруднених земель і сільське господарство у довколишніх зонах. Як Ви вважаєте, це добра ідея? Чи можливо тепер вирощувати там безпечні агропродукти?
– Безперечно, що за 25 років ситуація у навколишніх районах поліпшилася, але потрібні ще роки для повного оновлення теренів. Хоча сам факт планування повернутися до відродження сільського господарства свідчить, що для цього є передумови, є можливість вирощувати та виробляти безпечні продукти харчування. Думаю, це буде під наглядом і міжнародних експертів, так що з цього приводу я б не хвилювався.
