– Ваша Хартія складається з 10 статей, які викладають головні засади свободи засобів інформації. Які з них, на вашу думку, найголовніші?
– У першу чергу, звичайно, це захист журналістів від шпигування за ними, від прослуховування їхніх редакційних приміщень та інших намагань виявити джерела їхніх статей, що можуть стати «вибуховими», – особливо політичних. По-друге, це свобода журналістів збирати і поширювати інформацію, також і за кордоном. Третє, це свобода громадян усієї Європи отримувати інформацію, і з-за кордону – з усіх джерел. Ось такі деякі з найважливіших пунктів. Крім того, це захист журналістів від економічного тиску. Бо багато журналістів сьогодні, під час економічної кризи, перебувають не тільки під політичним тиском своїх урядів, своїх політичних організацій і партій, але також і під тиском із боку компаній, які намагаються вчинити на редакції тиск через прибутки від реклами. Ось такі головні пункти цієї Хартії.
– Отож, Хартію підписано. Що далі?
– Далі Хартію оприлюднять в інтернеті – її вже оприлюднили, – так щоб усі зацікавлені європейські журналісти могли її підписати. По суті, Хартія має на меті дати шанс журналістам із різних європейських країн, – особливо східноєвропейських країн, де їм доводиться витримувати значно більший тиск, ніж у Західній Європі, – звернутися до цієї Хартії, коли вона буде порушуватися, так щоб вони могли сказати, що те чи інше є порушенням Європейської хартії свободи преси. Але й ми в Західній Європі не повинні мати жодних ілюзій – адже й тут, хоч і за цілком інших обставин, Хартія може порушуватися знову і знову. Ніхто, навіть у Західній Європі, не може уникнути можливості проблем. І я в розмовах зі східноєвропейськими колегами зрозумів, який тиск вони витримують. По-друге, настав час, щоб ми в Європі об’єдналися і як журналісти, а не тільки політично, в Європейському Союзі, і ще й не зупинялися на кордонах Європейського Союзу. Ми запросили також колег із Росії, Білорусі, а також Туреччини, Сербії й інших європейських країн, які не є членами Європейського Союзу. Наше завдання – не поділяти Європу, цілком навпаки – ми маємо об’єднати Європу. І коли колеги матимуть труднощі і звернуться по захист до Хартії, ми в інших країнах повинні бути готові виявити з ними солідарність і підтримати їх. По-друге, ми хотіли б подати Хартію і до Європейської Комісії в Брюсселі, може, на початку червня, в сподіванні, що Європейська Комісія сама приєднається до Хартії і поширить її чинність на весь Європейський Союз і зробить її обов’язковою умовою в переговорах про вступ нових країн. Цікаво мені, як на це в Брюсселі зреагують.
– А ви не піднімаєте місію Європейської хартії свободи преси до всесвітнього рівня?
– Цього ми не хочемо. Це було б уже занадто. Ми раді, що досягли цього в Європі. Звичайно, якщо європейські засоби інформації опиняться під тиском деінде в світі, ми мусимо стати на їхній захист, і, звичайно, це матиме наслідки будь-де в світі. Але Хартія на це зовсім не претендує. Можливо, Хартія колись стане прообразом для схожих документів в інших, позаєвропейських країнах. І, можливо, – і ми б на це дуже сподівалися, – колись ми дійдемо і до Всесвітньої хартії свободи преси, але це ще не близько.
– А якщо, наприклад, журналісти з інших частин світу теж захочуть підписати Хартію, ви це вітатимете?
– Ні, ми це не привітаємо. Якби це сталося, я б сказав тим колегам: ідіть уперед і укладіть таку Хартію в вашому регіоні, або в вашій країні, якщо це не можна поширити на весь регіон. А Європейська хартія тоді може стати зразком, якщо її визнають інші колеги.
(Прага – Київ)
– У першу чергу, звичайно, це захист журналістів від шпигування за ними, від прослуховування їхніх редакційних приміщень та інших намагань виявити джерела їхніх статей, що можуть стати «вибуховими», – особливо політичних. По-друге, це свобода журналістів збирати і поширювати інформацію, також і за кордоном. Третє, це свобода громадян усієї Європи отримувати інформацію, і з-за кордону – з усіх джерел. Ось такі деякі з найважливіших пунктів. Крім того, це захист журналістів від економічного тиску. Бо багато журналістів сьогодні, під час економічної кризи, перебувають не тільки під політичним тиском своїх урядів, своїх політичних організацій і партій, але також і під тиском із боку компаній, які намагаються вчинити на редакції тиск через прибутки від реклами. Ось такі головні пункти цієї Хартії.
– Отож, Хартію підписано. Що далі?
– Далі Хартію оприлюднять в інтернеті – її вже оприлюднили, – так щоб усі зацікавлені європейські журналісти могли її підписати. По суті, Хартія має на меті дати шанс журналістам із різних європейських країн, – особливо східноєвропейських країн, де їм доводиться витримувати значно більший тиск, ніж у Західній Європі, – звернутися до цієї Хартії, коли вона буде порушуватися, так щоб вони могли сказати, що те чи інше є порушенням Європейської хартії свободи преси. Але й ми в Західній Європі не повинні мати жодних ілюзій – адже й тут, хоч і за цілком інших обставин, Хартія може порушуватися знову і знову. Ніхто, навіть у Західній Європі, не може уникнути можливості проблем. І я в розмовах зі східноєвропейськими колегами зрозумів, який тиск вони витримують. По-друге, настав час, щоб ми в Європі об’єдналися і як журналісти, а не тільки політично, в Європейському Союзі, і ще й не зупинялися на кордонах Європейського Союзу. Ми запросили також колег із Росії, Білорусі, а також Туреччини, Сербії й інших європейських країн, які не є членами Європейського Союзу. Наше завдання – не поділяти Європу, цілком навпаки – ми маємо об’єднати Європу. І коли колеги матимуть труднощі і звернуться по захист до Хартії, ми в інших країнах повинні бути готові виявити з ними солідарність і підтримати їх. По-друге, ми хотіли б подати Хартію і до Європейської Комісії в Брюсселі, може, на початку червня, в сподіванні, що Європейська Комісія сама приєднається до Хартії і поширить її чинність на весь Європейський Союз і зробить її обов’язковою умовою в переговорах про вступ нових країн. Цікаво мені, як на це в Брюсселі зреагують.
– А ви не піднімаєте місію Європейської хартії свободи преси до всесвітнього рівня?
– Цього ми не хочемо. Це було б уже занадто. Ми раді, що досягли цього в Європі. Звичайно, якщо європейські засоби інформації опиняться під тиском деінде в світі, ми мусимо стати на їхній захист, і, звичайно, це матиме наслідки будь-де в світі. Але Хартія на це зовсім не претендує. Можливо, Хартія колись стане прообразом для схожих документів в інших, позаєвропейських країнах. І, можливо, – і ми б на це дуже сподівалися, – колись ми дійдемо і до Всесвітньої хартії свободи преси, але це ще не близько.
– А якщо, наприклад, журналісти з інших частин світу теж захочуть підписати Хартію, ви це вітатимете?
– Ні, ми це не привітаємо. Якби це сталося, я б сказав тим колегам: ідіть уперед і укладіть таку Хартію в вашому регіоні, або в вашій країні, якщо це не можна поширити на весь регіон. А Європейська хартія тоді може стати зразком, якщо її визнають інші колеги.
(Прага – Київ)
