Доступність посилання

ТОП новини

Росіяни підтримують офіційну лінію щодо пакту Молотова- Ріббентропа


Посмішки після підписання Договору про ненапад між Німеччиною і СРСР, Кремль, 23 серпня 1939 р.: ліворуч – міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп, у центрі – Йосип Сталін, праворуч – міністр закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов
Посмішки після підписання Договору про ненапад між Німеччиною і СРСР, Кремль, 23 серпня 1939 р.: ліворуч – міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп, у центрі – Йосип Сталін, праворуч – міністр закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов

Прага – Із наближенням 70-ї річниці підписання Договору про ненапад між СРСР та Німеччиною, російське державне телебачення та преса пропагують офіційну версію оцінки цього документа.

У Москві називають пакт Молотова-Ріббентропа логічним продовженням європейських переговорів, які передували Другій світовій війні. Нині росіяни поділяються на дві групи – вони або підтримують цю домовленість із нацистською Німеччиною, або взагалі не знають про таємні протоколи, які поділили Східну Європу між Німеччиною та Радянським Союзом.

Таємний протокол про сфери інтересів Німеччини та Радянського Союзу у Східній Європі відкрив Москві шлях до окупації Західної України, держав Балтії і Західної Білорусі. 70-та річниця пакту Молотова Ріббентропа – це гіркий ювілей для тих, хто раптом опинився під радянською владою, однак для пересічного росіянина, цей договір був необхідним. Ба більше, багато хто переконаний, що жодної окупації не було. Так вважає Олексій, йому 32 роки і він вірить, що СРСР врятував держави Балтії. «Якщо балтійці вважають нас загарбниками – це помилка, – каже він. – Навпаки, вони були бідною країною, яку ми підняли. Це все політичні інтрижки, які не можна серйозно слухати».

Росіяни не знають історії

Опитування громадської думки постійно показують, що майже половина росіян нічого не чула про таємні протоколи пакту. У липні цього року опитування, яке провів відомий соціологічний центр Левада, засвідчило, що 61% росіян не знають, що радянські війська напали на Східну Польщу у вересні 1939 року.

Дослідник центру Левада Денис Волков вважає, що росіяни свідомо ігнорують невигідні моменти свого радянського минулого. «Головна проблема, яку засвідчують ці цифри, це те, що, з одного боку, переважна більшість людей не знає історії, а з другого – їх просто не цікавлять історичні факти», – наголошує дослідник.

Більшість людей в Росії отримують новини з державного телебачення, яке суворо контролюється і уникає негативних моментів російського радянського минулого. З наближенням 70-ї річниці пакту Молотова-Ріббентропа, державні канали почали висвітлювати цей договір у позитивному світлі, мовляв це був логічний крок з боку радянського керівництва, яке хотіло відкласти конфлікт із Німеччиною. В одній з таких телепрограм пакт про ненапад порівнювали з Мюнхенською конференцією 1938 року, коли Британія і Франція, потураючи Гітлеру, віддали йому Чехословаччину.

Радянське минуле – святе

Цього тижня Російська служба зовнішньої розвідки опублікувала книгу, в якій захищає пакт. Один із авторів книги, генерал майор Лев Соцков сказав газеті «Комсомольська правда», що для СРСР це був єдиний спосіб, як відкласти війну з Німеччиною. На думку російських опозиціонерів, все це частина офіційної кремлівської політики прославляти радянське минуле, навіть моменти, які явно цього не заслуговують.

Російський політик Володимир Рижков ніяк не може зрозуміти чому в Росії далі захищають Сталіна і ставлять під сумнів той факт, що пакт Молотова-Ріббентропа відіграв ключову роль у початку Другої світової війни. «Мені мотивація тут взагалі не зрозуміла, крім того, що це можливо симпатія до Сталіна і сталінського режиму», – зазначає Рижков.

За даними опитування Левада-Центру, лише 6 відсотків росіян засуджують пакт Молотова-Ріббентропа.

(Прага – Київ)
  • Зображення 16x9

    Ірина Халупа

    На Радіо Свобода від 1990 року. Редактор і ведуча передач «Україна і світ», «52:30 у різних вимірах», «Вечірня Свобода», «Українське коло», «30 хвилин у різних вимірах». У 2001–2007 роках заступник директора Української редакції. 2007–2011 роки – директор редакції. Жила в п’яти країнах. Люблю мови, подорожувати, українську літературу 1920-30-х років, мистецтво та старі фільми. Не терплю фальш і брехню. Щоб не збожеволіти від української політики – вишиваю.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG