Чехи своїх пенсіонерів називають «сеньйорами» або «людьми, народженими раніше» і ставляться до них із великою пошаною.
Пенсіонери в Чехії – це майже третина суспільства, переважно найбільш досвідчені, з великим багажем знань і досвіду люди. Щоб сповільнити процес старіння суспільства, чехи нещодавно провели пенсійну реформу – продовжили вік виходу на пенсію. Зараз він становить 60 років, і для чоловіків, і для жінок, а за кожний наступний відпрацьований рік додається спеціальна сума до пенсії.
Однак і ця зміна не зняла з порядку дня потребу соціального захисту пенсіонерів, їх адаптації до нових умов життя. Як із найбільшою віддачею для суспільства використати знання і досвід «сеньйорів», як залучити до активного громадського життя старших, одиноких людей, а їх не мало. Серед чеських досягнень – пристосований для потреб старших людей міський транспорт чи, наприклад, спеціальна щотижнева програма на громадському телеканалі «Барви життя».
Держава також підтримує тих підприємців, державні й приватні заклади, які вміють залучити старших людей до громадського життя. Так з’явились, особливо в останні місяці, різноманітні клуби, фундації й товариства сеньйорів. Організацію роботи багатьох із них взяли на свої плечі районні й сільські ради.
«Золоті біржі сеньйорів»
А в Празі новинкою є так звані «Золоті біржі сеньйорів», які залучають самотніх людей старшого віку до життя в родинах, особливо в тих, які своїх рідних дідусів і бабусь не мають. Про таку новинку – роботу «Біржі взаємодопомоги» у Празі Радіо Свобода розповіла її керівник Елішка Клепалова.
«Старші люди передусім не мають товариства, але усвідомлюють, що можуть ще бути корисними і хотіли б, щоб на них хтось чекав, – каже вона. – Відчуття непотрібності для них найгірше. За допомогою нашої «Біржі взаємодопомоги» ми хочемо познайомити як старших людей між собою, так і пенсіонерів із молодими людьми. Мета – допомогти один одному, адже за спиною в пенсіонерів – багате професійне життя. Останній приклад: до нас звернувся дитячий садочок із проханням знайти бабусь і дідусів, щоб ті прийшли погратись і поговорити з дітьми. Вони також хочуть, щоб старші люди поставили з дітьми театральну виставу».
«Золоті біржі сеньйорів», клуби чи фундації пенсіонерів стають в Чехії щоразу популярнішими. В неповних родинах, де немає когось із батьків, бабусі й дідуся, з радістю зустрічають старших за віком самотніх людей, які також прагнуть знайти близьких і стати потрібними. Взаємне опікунство приносить радість і дітям, і пенсіонерам. Чеські «сеньйори» також організовують роботу різноманітних гуртків – від гри на піаніно до вишивання, а взамін молоді люди вчать охочих пенсіонерів оволодіти комп’ютером, а з цим багажем легше шукати нові контакти.
Пенсіонери в Чехії – це майже третина суспільства, переважно найбільш досвідчені, з великим багажем знань і досвіду люди. Щоб сповільнити процес старіння суспільства, чехи нещодавно провели пенсійну реформу – продовжили вік виходу на пенсію. Зараз він становить 60 років, і для чоловіків, і для жінок, а за кожний наступний відпрацьований рік додається спеціальна сума до пенсії.
Однак і ця зміна не зняла з порядку дня потребу соціального захисту пенсіонерів, їх адаптації до нових умов життя. Як із найбільшою віддачею для суспільства використати знання і досвід «сеньйорів», як залучити до активного громадського життя старших, одиноких людей, а їх не мало. Серед чеських досягнень – пристосований для потреб старших людей міський транспорт чи, наприклад, спеціальна щотижнева програма на громадському телеканалі «Барви життя».
Держава також підтримує тих підприємців, державні й приватні заклади, які вміють залучити старших людей до громадського життя. Так з’явились, особливо в останні місяці, різноманітні клуби, фундації й товариства сеньйорів. Організацію роботи багатьох із них взяли на свої плечі районні й сільські ради.
«Золоті біржі сеньйорів»
А в Празі новинкою є так звані «Золоті біржі сеньйорів», які залучають самотніх людей старшого віку до життя в родинах, особливо в тих, які своїх рідних дідусів і бабусь не мають. Про таку новинку – роботу «Біржі взаємодопомоги» у Празі Радіо Свобода розповіла її керівник Елішка Клепалова.
«Старші люди передусім не мають товариства, але усвідомлюють, що можуть ще бути корисними і хотіли б, щоб на них хтось чекав, – каже вона. – Відчуття непотрібності для них найгірше. За допомогою нашої «Біржі взаємодопомоги» ми хочемо познайомити як старших людей між собою, так і пенсіонерів із молодими людьми. Мета – допомогти один одному, адже за спиною в пенсіонерів – багате професійне життя. Останній приклад: до нас звернувся дитячий садочок із проханням знайти бабусь і дідусів, щоб ті прийшли погратись і поговорити з дітьми. Вони також хочуть, щоб старші люди поставили з дітьми театральну виставу».
«Золоті біржі сеньйорів», клуби чи фундації пенсіонерів стають в Чехії щоразу популярнішими. В неповних родинах, де немає когось із батьків, бабусі й дідуся, з радістю зустрічають старших за віком самотніх людей, які також прагнуть знайти близьких і стати потрібними. Взаємне опікунство приносить радість і дітям, і пенсіонерам. Чеські «сеньйори» також організовують роботу різноманітних гуртків – від гри на піаніно до вишивання, а взамін молоді люди вчать охочих пенсіонерів оволодіти комп’ютером, а з цим багажем легше шукати нові контакти.
