30 років тому польська профспілка змусила комуністичну партію до відступу і цим поклала початок падінню комунізму в підрадянській Європі. Британська газета Independent пише, що спадщину «Солідарності» не можна забувати. «Тридцять років тому звичайні люди кинули виклик збройній диктатурі і перемогли. 31 серпня 1980 року страйкарі на судоверфі імені Леніна у Ґданську змусили комуністичну вдаду Польщі підписати угоду. Вона їм обіцяла, серед багатьох інших речей, дозвіл на вільну і незалежну профспілку, звільнення політичних в’язнів, плюралістичні і нецензуровані ЗМІ і право на страйк... Сьогодні для патріотичних поляків велич «Солідарності» у тому, що вона завдала смертельної рани всій радянській імперії. Революція 1989 року, що знесла комунізм і об’єднала Європу, «почалася у Ґданську»... «Покоління Солідарності» дивиться назад зі змішаними почуттями, але жаль не є одним із них. Якби «Солідарність» не дала мільйонам людей упевненість у тому, що разом вони можуть змінити все, то Польща 2010 року була б більш подібною до України – країною гнітючої прикрості через надії, що не збулися, і брудної політики у верхах. Замість цього, Польща – це стабільна європейська демократія, громадяни котрої часто невдоволені і розлючені, але ніколи не є пасивними».
Мер Москви Юрій Лужков під час візиту до Риги закликав Латвію стати двомовною державою. Щоденник Latvijas Avīze звинувачує його сьогодні у втручанні у виборчу кампанію. «Звичайно, Лужков – це не Путін і не Медведєв, але він один із провідних осіб у кремлівській партії «Єдина Росія», і такі чільні політики не роблять заяв, ретельно не прорахувавши наслідків, – пише газета. – Тут слід згадати, що «Єдина Росія» підписала угоду про співпрацю з партією «Центр злагоди» (російської меншини), котра веде перед в опитуваннях громадської думки. Саме у цьому контексті слід оцінювати слова Лужкова».