Коли російський банк ВТБ, який контролює держава, вирішив купити 5 відсотків акцій Європейського аерокосмічного та оборонного концерну EADS у 2006 році, європейські країни привітали влиття нових грошей. Але коли Кремль висловив публічне бажання подвоїти свою частку в концерні, який крім пасажирських літаків «Аеробус», виробляє ще й озброєння країн Євросоюзу, то Берлін, попри теплі стосунки з Москвою, закликав краще захистити оборонну галузь від закордонних інвестицій.
Цей випадок, на думку дослідниці Клари О’Доннелл із лондонського Центру європейських реформ, добре демонструє дилему, перед якою опинилися європейські уряди. «Настала ситуація, коли грошей стало менше і менше потенційних інвесторів. З іншого боку, є державні інвестиційні компанії, чиї інтереси можуть бути сумнівні», – зазначає вона.
Уряди повинні розглядати і таку ситуацію, коли іноземна держава, яка отримає контроль над виробництвом військової продукції, захоче з політичних мотивів зірвати поставки, вважає британська дослідниця. Це міркування було серед головних, коли вирішувалося питання про російські інвестиції в EADS, бо Пентагон, який був серед замовників європейського концерну, натякнув, що він не вважатиме європейців надійними партнерами, якщо росіяни зможуть впливати на їхню політику.
Інвестиції за принципом «довіряй, але перевіряй»
Разом з тим, британська дослідниця вважає, що європейські уряди не повинні відмовлятися від інвестицій у свою оборонну промисловість лише тому, що їх робить державна компанія. Ïх потрібно розрізняти.
«Ми говоримо про державні інвестиційні фонди з Сінгапуру чи Норвегії. Деякі державні фонди, державні інвестиційні компанії мають головним чином комерційні інтереси, тож після перевірки їх варто допустити у чутливу галузь, особливо коли йдеться про країни-союзники для Європи, чи Америки. У цьому випадку ризики є мінімальними. Але не думаю, що інвестицію б дозволили, якби прийшли фонди з Росії чи Китаю», – зауважує Клара О’Доннелл.
Як не парадоксально, говорить дослідниця, європейські уряди мали б більше турбуватися про потенційно негативний ефект від іноземних інвестицій в інші галузі економіки, такі, як банківська чи телекомунікаційна, бо вони менше регулюються державою.
«Оборонна галузь є надзвичайно важливою галуззю економіки. І тому, що вона така важлива, існують надзвичайно складні правила. В деяких європейських країнах держава досі контролює більшість акцій, є обмеження щодо кількості акцій, які можуть купити іноземні компанії, потрібен дозвіл держави, є «золоті акції», які блокують рішення акціонерів», – пояснює дослідниця.
Тобто, через такі складні механізми контролю за оборонною галуззю, Європі не варто турбуватися, що прийде хтось із поганими намірами. Бо такі групи зможуть купити тільки дуже малу кількість акцій, яка не дасть їм можливості контролювати компанію, підсумовує Клара О’Доннелл із лондонського Центру європейських реформ.
Цей випадок, на думку дослідниці Клари О’Доннелл із лондонського Центру європейських реформ, добре демонструє дилему, перед якою опинилися європейські уряди. «Настала ситуація, коли грошей стало менше і менше потенційних інвесторів. З іншого боку, є державні інвестиційні компанії, чиї інтереси можуть бути сумнівні», – зазначає вона.
Уряди повинні розглядати і таку ситуацію, коли іноземна держава, яка отримає контроль над виробництвом військової продукції, захоче з політичних мотивів зірвати поставки, вважає британська дослідниця. Це міркування було серед головних, коли вирішувалося питання про російські інвестиції в EADS, бо Пентагон, який був серед замовників європейського концерну, натякнув, що він не вважатиме європейців надійними партнерами, якщо росіяни зможуть впливати на їхню політику.
Інвестиції за принципом «довіряй, але перевіряй»
Разом з тим, британська дослідниця вважає, що європейські уряди не повинні відмовлятися від інвестицій у свою оборонну промисловість лише тому, що їх робить державна компанія. Ïх потрібно розрізняти.
«Ми говоримо про державні інвестиційні фонди з Сінгапуру чи Норвегії. Деякі державні фонди, державні інвестиційні компанії мають головним чином комерційні інтереси, тож після перевірки їх варто допустити у чутливу галузь, особливо коли йдеться про країни-союзники для Європи, чи Америки. У цьому випадку ризики є мінімальними. Але не думаю, що інвестицію б дозволили, якби прийшли фонди з Росії чи Китаю», – зауважує Клара О’Доннелл.
Як не парадоксально, говорить дослідниця, європейські уряди мали б більше турбуватися про потенційно негативний ефект від іноземних інвестицій в інші галузі економіки, такі, як банківська чи телекомунікаційна, бо вони менше регулюються державою.
«Оборонна галузь є надзвичайно важливою галуззю економіки. І тому, що вона така важлива, існують надзвичайно складні правила. В деяких європейських країнах держава досі контролює більшість акцій, є обмеження щодо кількості акцій, які можуть купити іноземні компанії, потрібен дозвіл держави, є «золоті акції», які блокують рішення акціонерів», – пояснює дослідниця.
Тобто, через такі складні механізми контролю за оборонною галуззю, Європі не варто турбуватися, що прийде хтось із поганими намірами. Бо такі групи зможуть купити тільки дуже малу кількість акцій, яка не дасть їм можливості контролювати компанію, підсумовує Клара О’Доннелл із лондонського Центру європейських реформ.
