Директор бібліотеки Марина Подрєзова каже, що тут уже були реалізовані проекти, присвячені французькій, польській, іспанській літературі. До української взялися вперше. Зокрема, через невеликий попит. Науковий редактор виставки, доцент філфаку Валентина Саєнко вважає, що саме такі експозиції дозволять розвіяти міф про незначну українську складову на південних територіях країни. Ще один міф – про відсутність якісної української термінології – можуть спростувати представлені на виставці спеціалізовані словники. А літературні збірки та альманахи можна відтворювати і сьогодні.
«Михайло Драй-Хмара – його єдина збірка «Проростень» – вона не перевидана в такому вигляді, в якому мусить бути. Далі от «Прекрасна Ут» Юрія Яновського, «Мамутові бивні» – написано в Одесі», – розповідає Марина Подрєзова.
Часи, коли з’явилися ці книги та безліч інших шедеврів української культури, професор Вадим Хмарський вважає одними з найвизначніших в історії України.
Народження модерної, сучасної української нації – воно відбулося в 20-ті рокиВадим Хмарський
Український ренесанс іменували «розстріляним відродженням»
Симбіоз молодої радянської влади та українського національного руху – як визначив тогочасну ситуацію професор – справді був надзвичайно плідним для української культури. Згодом цей симбіоз дав збій і український ренесанс довелося іменувати «розстріляним відродженням». Ректор Одеського національного університету, доктор політичних наук Ігор Коваль вважає, що той трагічний злам має слугувати уроком.
«Передусім – не повинно бути монополії. Має існувати альтернатива – ідеологічна та політична», – переконує Ігор Коваль.
Втім, молодь, схоже, не надто поспішала перейматися цим уроком. Не минуло й п’яти хвилин від урочистого відкриття, як бібліотечна зала практично спорожніла. Біля вітрин зі старими книгами затримався тільки один хлопчина. Історик-аматор, від відразу вихопив для себе якусь цікавинку.
«Дізнався, що під час інтервенції, коли в одеському порту перебували французькі та англійські кораблі, в Одесі видавалася українська книга. Для мене це, приміром, було новиною», – каже відвідувач виставки.
Руслан Новіков – а саме так звали хлопця – за освітою інженер-механік. Про виставку дізнався ледь не випадково – з інтернету. Руслан розмовляє російською, але напевне саме така небайдужість, що притаманна цьому хлопцеві, може стати запорукою того, що жодне з українських відроджень більше не буде розстріляним.