Доступність посилання

18 Грудень 2017, Київ 17:39

Бабця мені завжди співала українських пісень – музикант Руслан Трочинський


Руслан Трочинський, виступ гурту Svjata Vatra (© Jelena Rudi)
Прага – Вілланд (Естонія) – Наступного тижня у Вінницькій області пройде масштабний благочинний музичний фестиваль «Woodstock Україна 2012». Його назвали на кшталт найвідомішого в історії фестивалів – американського «Woodstock», який пройшов у 1969 році у США і відкрив світові безліч нових імен, а ті згодом стали символами в різних музичних напрямах – Джимі Гендрікс, Дженіс Джоплін, Джо Кокер, «Santana». Гаслом тодішнього фестивалю були слова: Peace, Love and Happiness (мир, любов і щастя). Мета українського фестивалю – розвиток благодійного волонтерського руху в Україні. У фестивалі візьме участь і естонський гурт Svjata Vatra. Радіо Свобода запросило до розмови лідера цього гурту Руслана Трочинського.

– Це вперше відбувається на теренах України. До цього подібні фестивалі були також у Польщі, до речі там «Гайдамаки» виступали у 2004 році. І зараз це буде відбуватися в Україні. Це робить благодійний Всеукраїнський Фонд «Від серця до серця». Так гарно звучить, мені так подобається – від серця до серця.Як для мене так і для мого гурту, для «Святої Ватри», – головне, щоб було кохання, щоб порозуміння в житті було, щоб люди були вільні.

– Коли про Вас розповідають, то завжди нагадують, що Ви – колишній учасник гурту «Гайдамаки», але зараз уже й «Гайдамаків» немає, а Ви ось зі своїм гуртом в Естонії, разом із тамтешніми хлопцями, пропагуєте українську музику. Як це сприймають в Естонії?
У цій країні, де я живу, я вже вивчив естонську мову, мої діти розмовляють естонською, українською безумовно

– Ой, в Естонії це сприймають залюбки. У цій країні, де я живу, я вже вивчив естонську мову, мої діти розмовляють естонською, українською, безумовно. Немає в цьому нічого поганого, якщо люди знають багато мов. Але в кожній країні ми маємо розмовляти мовою тієї країни, на території якої ми живемо. Це для мене дуже важливо, і тому я вивчаю естонську мову, і співаю вже й естонські пісні. Хлопці з гурту вже теж так потихеньку вивчають українські пісні, що коли вони приїдуть в Україну, щоб могли заспівати, це теж приємно.

– Руслане, а Ви росли в україномовній родині?

– Наполовину. Я народився на Донеччині, в маленькому шахтарському місті. Мій прадід, прабабця і бабця приїхали туди із Рівного, і моя бабця мені завжди співала українських пісень – чому я їх і пам’ятаю і чому й розумію, що я українець. І зараз важливо, щоб усі: тато, мама, бабці, всі – своїм дітям, онукам співали українських пісень, навчили їх грати в українські ігри. Це найважливіше зараз у цей час. Я теж в естонських школах викладаю українські ігри разом із естонськими, щоб люди знали, які в Україні ігри грають діти.
Руслан Трочинський, виступ гурту Svjata Vatra(© Jelena Rudi)
Руслан Трочинський, виступ гурту Svjata Vatra(© Jelena Rudi)

– Наприклад, які ігри, Руслане?

– От, наприклад, з цією грою ми поїдемо, до речі, на «Вудсток» і будемо в цю гру гратися там з усією молоддю. Гра називається «Мак». Там так ідеться: «що, Козачок, виорем на мачок?». «Виорем!» – відповідають всі, і потім співають:
Ой на горі мак,
під горою так.
Мак, маки, маківочки,
золотії голівочки,
стань ти ось так,
як на горі мак.
На Одещині. Доньки розмовляли українською, там всі здивувалися: ви з Естонії, а так знаєте українську мову, краще ніж наші діти! На Донеччині тато, коли згадує свою молодість, то розмовляє українською

І я показую, як треба стати, тобто зараз виорем поле, потім ми посіємо, потім зійде, потім розквітне, а потім з нього може бабця зробити булочки з маком і з парним молоком. Ось такі спогади, які і переходять із одного покоління до другого. Це так приємно, коли діти граються в це, і все правильно йде, і мені приємно, що мої діти будуть мене розуміти на моїй рідній мові. Коли вони приїдуть в Україну, вони будуть вільно розмовляти з моїми друзями, з дітьми моїх друзів українською мовою. Ось зараз ми тільки приїхали з відпочинку на Одещині. Доньки розмовляли українською мовою, і там так усі здивувалися: ви з Естонії, а так знаєте українську мову, краще ніж наші діти! Це було так приємно. І коли був теж у цьому році у тата, там, на Донеччині, було так приємно дивитися, як тато, коли він розмовляє про якісь спогади, згадує свою молодість, то він розмовляє українською мовою. Але якщо от зараз з кимось треба розмовляти, де всі розмовляють, то він переходить на російську. Але все одно якось те, що ближче до серця, все ж таки, це українська мова і нехай так і буде.
Руслан Трочинський, виступ гурту Svjata Vatra (© Jelena Rudi)
Руслан Трочинський, виступ гурту Svjata Vatra (© Jelena Rudi)
  • 16x9 Image

    Людмила Ваннек

    На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможець міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редактор і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні», «Свобода за тиждень», випусків новин. Багато працює над рекламою передач.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG