Дніпропетровськ – У Дніпропетровську відкрився Музей українського живопису. Це перший приватний художній музей в регіоні. Заклад створений силами ентузіаста-колекціонера та його однодумців. Тут презентують роботи майстрів дніпропетровської школи – твори, що мають високу художню цінність, однак поки що мало відомі широкому загалу. Вхід безкоштовний, але відвідувачів просять зробити пожертви на реставрацію картин.
Музей українського живопису – у самому центрі міста, біля Троїцького собору, в шести кімнатах, де раніше були склади. Зараз в виставкових залах експонується близько двохсот картин, а всього в колекції понад півтисячі оригінальних робіт, створених майстрами дніпропетровської школи в різні часи, зокрема, у другій половині ХХ століття. Досі побачити стільки робіт місцевих майстрів та художників, пов’язаних із краєм, одночасно в одному місці було неможливо.
Поряд із картиною легендарного українського художника-розвідника Миколи Глущенка – твори менш відомих, однак не менш талановитих майстрів. Беркута, Магро, Чернявський, Кокiн, Родзiн, Матюшенко, Павленко, Войцеховський, Жуган... Дніпропетровська художня школа середини минулого століття, кажуть співробітники музею, вирізнялась неповторними індустріальними пейзажами й дуже ліричним змалюванням сільської природи.
«Дніпропетровська школа – не те, що незаслужено забута, а про неї просто дуже мало знають. Хотілось би розповісти всім, що ці твори мають високу художню цінність, що більшість з них були етапними не тільки для самих дніпропетровських художників, а й для всього українського мистецтва в цілому. Треба не забувати, що це символи нашої епохи», – розказала Радіо Свобода співробітник музею, редактор музейного сайту Елла Мягких.
До реставраційної роботи може долучитись кожен
В основу музею лягло зібрання творів місцевого колекціонера-ентузіаста Олега Наумова. Безцінні полотна потрапляли до нього різними шляхами, деякі взагалі були придбані на барахолках, розповідає адміністратор музею, художник Сергій Бурбело.
«Деякі картини потрапляли зовсім випадково, їх зустрічали на риночках, на барахолках. Деякі картини купувались в інших колекціонерів. Приходять люди, дарують нам картини своїх учителів, своїх друзів. У кожної картини своя історія, своя доля», – каже Сергій Бурбело.
Вхід до музею безкоштовний, але відвідувачів просять зробити пожертву на реставрацію картин, які перебувають у жалюгідному стані. Адміністратор і організатор проектів музею Тетяна Кондрашевська зазначає: таким чином кожен охочий може долучитись до збереження історії.
«Пропонуємо відвідувачам взяти участь в реставраційній роботі музею, підтримати нас. Тому в залах у нас розставлені картини, які потребують реставрації, і кожен охочий може внести частину коштів, щоб картина незабаром поповнила експозицію музею», – каже організатор проектів.
«Ми цих художників навіть не знали»
Окрім творів місцевих художників, в Музеї українського живопису в Дніпропетровську експонують особисті речі декого з них, зокрема, для відвідувачів звучить унікальне німецьке піаніно, що належало живописцю Андрiю Потапенку. Ще одна родзинка музею – Зала однієї картини: роздивитися один із пейзажів Віктора Матюшенка та послухати аудіозапис розповіді мистецтвознавця можна в невимушеній атмосфері.
Відвідувачі, а їх вже чимало, виходять з музею під враженням.
«Справді, пам'ять про наших дніпропетровських художників зібрана в одному місці. Сюди необхідно просто приводити дітей, щоб вони пишались своїми земляками», – каже відвідувачка музею Людмила.
«Багато полотен цікавих. Ми цих художників навіть не знали. Більше знали класиків, закордонних, російських», – додає її подруга.
Експозиція музею, кажуть співробітники, регулярно оновлюватиметься. З 2014 року, як планується, тут постійно відбуватимуться виставки корифеїв місцевої художньої школи. Співпрацює заклад і з молодими авторами.
Музей українського живопису – у самому центрі міста, біля Троїцького собору, в шести кімнатах, де раніше були склади. Зараз в виставкових залах експонується близько двохсот картин, а всього в колекції понад півтисячі оригінальних робіт, створених майстрами дніпропетровської школи в різні часи, зокрема, у другій половині ХХ століття. Досі побачити стільки робіт місцевих майстрів та художників, пов’язаних із краєм, одночасно в одному місці було неможливо.
Поряд із картиною легендарного українського художника-розвідника Миколи Глущенка – твори менш відомих, однак не менш талановитих майстрів. Беркута, Магро, Чернявський, Кокiн, Родзiн, Матюшенко, Павленко, Войцеховський, Жуган... Дніпропетровська художня школа середини минулого століття, кажуть співробітники музею, вирізнялась неповторними індустріальними пейзажами й дуже ліричним змалюванням сільської природи.
Ці твори мають високу художню цінність, більшість з них були етапними не тільки для самих дніпропетровських художників, а й для всього українського мистецтваЕлла Мягких
До реставраційної роботи може долучитись кожен
В основу музею лягло зібрання творів місцевого колекціонера-ентузіаста Олега Наумова. Безцінні полотна потрапляли до нього різними шляхами, деякі взагалі були придбані на барахолках, розповідає адміністратор музею, художник Сергій Бурбело.
Приходять люди, дарують нам картини своїх учителів, своїх друзів. У кожної картини своя історія, своя доляСергій Бурбело
Вхід до музею безкоштовний, але відвідувачів просять зробити пожертву на реставрацію картин, які перебувають у жалюгідному стані. Адміністратор і організатор проектів музею Тетяна Кондрашевська зазначає: таким чином кожен охочий може долучитись до збереження історії.
В залах у нас розставлені картини, які потребують реставрації, і кожен охочий може внести частину коштів, щоб картина незабаром поповнила експозицію музеюТетяна Кондрашевська
«Ми цих художників навіть не знали»
Окрім творів місцевих художників, в Музеї українського живопису в Дніпропетровську експонують особисті речі декого з них, зокрема, для відвідувачів звучить унікальне німецьке піаніно, що належало живописцю Андрiю Потапенку. Ще одна родзинка музею – Зала однієї картини: роздивитися один із пейзажів Віктора Матюшенка та послухати аудіозапис розповіді мистецтвознавця можна в невимушеній атмосфері.
Відвідувачі, а їх вже чимало, виходять з музею під враженням.
«Справді, пам'ять про наших дніпропетровських художників зібрана в одному місці. Сюди необхідно просто приводити дітей, щоб вони пишались своїми земляками», – каже відвідувачка музею Людмила.
«Багато полотен цікавих. Ми цих художників навіть не знали. Більше знали класиків, закордонних, російських», – додає її подруга.
Експозиція музею, кажуть співробітники, регулярно оновлюватиметься. З 2014 року, як планується, тут постійно відбуватимуться виставки корифеїв місцевої художньої школи. Співпрацює заклад і з молодими авторами.
