Після закриття двох найбільших українських піратських ресурсів у суспільстві знову заговорили про захист авторського права. Найбільше потребує цього внутрішній медійний ринок, якому потрібно заробляти гроші за вироблений інтелектуальний продукт, щоб розвиватись далі. Таку думку висловив в інтерв'ю Радіо Свобода Дмитро Шимків, заступник голови Адміністрації президента.
– Наскільки я знаю, ці піратські ресурси добровільно закрилися, я не знаю чи правомірно говорили, що це є результат роботи кіберполіції. Але я знаю, що кіберполіція займається проблемами боротьби з піратством, боротьби з використанням фальшивих карток та іншими кримінальними злочинами у кіберпросторі.
– Радянська ментальність сформувала у багатьох людей відчуття, що за фільм, книжку чи музику непотрібно платити. Як би Ви пояснили пересічному українцю, чому він повинен заплатити за контент зі власного гаманця?
– Знаєте, якщо ми подивимось на інші країни, які займаються творчістю: розробники, інженери, кінематографісти, письменники – це велика індустрія, і вона складає великий відсоток країн, на які ми хочемо рівнятись. Тому повага до інтелектуальної праці – це є дуже важливим.
Мене дуже дивує така «радянщина», коли говориться про те, що інтелектуальна праця не повинна винагороджуватися грошима
Україна століттями була як письменна країна, де книжки купувалися, де створювалась можливість вивчення наук, тому мене дуже дивує така «радянщина», коли говориться про те, що інтелектуальна праця не повинна винагороджуватися грошима. Тому що так працювало тільки НКВД, яке закривало інженерів у тюрмах, знищувало українських письменників, художників.
Тому що «радянщина» не створювала стимулів для розвитку вільної науки, вільного мистецтва тощо.
Ми повинні створювати економічні стимули для розвитку саме таких індустрій
Тому ми повинні створювати економічні стимули для розвитку саме таких індустрій, а ці індустрії повинні отримувати плату за свою роботу.
– Але деякі критики вважають, що Україна надто бідна, щоб позбавляти людей безкоштовного контенту.
– Ви знаєте, я не можу коментувати популістські і маргінальні заяви.
– Є також думка, що закриття піратських ресурсів закриє доступ до якісних фільмів людям, які живуть, скажімо, у селах, де немає кінотеатрів чи театрів. Що думаєте з цього приводу?
– По-перше, це дуже сильна спекуляція, тому що є питання під'єднання до інформаційних ресурсів, які вимагають досить високої швидкості, для користування контентом піратського сайту. Тому що там треба розвивати інтернет, у першу чергу, замість говорити про доступність піратського контенту.
Ми повинні виховувати людей на повазі до інтелектуальної праці
Взагалі ми повинні виховувати людей на повазі до інтелектуальної праці.
Мені здається, у багатьох селах є цікава ініціатива, яка підтримана багатьма депутатами, громадськими організаціями – це збір книжок для сільських бібліотек, відновлення сільських бібліотек, розбудова клубів, які перетворюються в центри культурного розвитку, про це нещодавно говорив Геннадій Зубко (віце-прем'єр – ред.). Це є одним з елементів децентралізації та розвитку культурного простору.
– Що виграли б українські правовласники, якщо б вдалось витіснити піратство?
– У першу чергу, я хотів би підтримати українські медіа, які упродовж останніх років активно ввійшли в боротьбу з піратством.
Це вперше канали інвестують у створення власних контентів, власних фільмів, а потім цей контент з’являється на торрентах і піратських сайтах, а вони не можуть компенсувати свої видатки
Тому що вперше канали інвестують у створення власних контентів, власних фільмів, власної інформаційної індустрії і взагалі інтелектуальної праці. Вони витрачають великі кошти, створюючи цей контент, а потім цей контент з’являється на торрентах і піратських сайтах, а вони не можуть компенсувати свої видатки. Це жодним чином не стимулює створення українського контенту.
І тоді простіше закуповувати іноземний контент, що тривало багато років. Тому створювати економічні стимули для розвитку українського контенту, українського медіа, української книжки та українського мистецтва – це є важливим. І тому авторське право – для того, щоб митці заробляли на своїй інтелектуальній праці.
