Доступність посилання

17 Грудень 2017, Київ 14:39

Чорногорія: ключовий союзник в НАТО чи адріатична проблема?


Прапори НАТО і Чорногорії (ілюстраційне фото)

5 червня Чорногорія офіційно стає членом Північноатлантичного альянсу. Розташована на Адріатичному узбережжі між Хорватією та Албанією, Чорногорія може справляти враження країни, яка не має якогось стратегічного військового значення. Але не кажіть цього ані НАТО, ані Росії.

Чорногорія, яка отримала незалежність від Сербії в 2006 році, брала участь в зустрічі керівників НАТО в Брюсселі 25 травня. Формально ж вона стає членом НАТО 5 червня – попри майже десятирічну кампанію Кремля, щоби завадити цьому.

Отже, чому країна, яка витратила на своє військо минулого року дріб’язкові 69 мільйонів доларів, опинилася на передньому краї дипломатичної битви, яка, як дехто побоюється, може підштовхнути Європу до військового конфлікту?

Уряд в чорногорській столиці Подгориці зіткнувся зі сталим потоком антинатівської риторики як всередині країни, так і за її межами. А минулого жовтня навіть мала місце нібито спроба заколоту, метою якого була зміна євроатлантичного курсу, аби Чорногорія трималася осторонь НАТО.

«З приєднанням Чорногорії НАТО каже охочим країнам триматися, бо їхній час ще, можливо, настане. Демонструючи своє розчарування, Москва наче каже охочим членства в НАТО й самому НАТО, що все це – лише мрії», – вважає коментатор агентства Bloomberg Леонід Бершидський.

Чому Чорногорія?

Отже, незабаром у НАТО буде не 28 країн-членів, а 29.

«Мені приємно вітати Чорногорію в Євроатлантичній родині. Ласкаво просимо!» – так генеральний секретар альянсу Єнс Столтенберґ привітав під час зустрічі в Брюсселі 25 травня чорногорського прем’єра Душко Марковича. «Ласкаво просимо» Столтенберґ вимовив чорногорською мовою.

З населенням усього лише 620 тисяч людей Чорногорія, можливо, не є таким вже здобутком для альянсу, загальна чисельність військ якого вшестеро перевищує чисельність цієї адріатичної країни. Чисельність Збройних сил Чорногорії – 2 тисячі вояків – є втричі меншою, аніж екіпаж одного авіаносця. А шість чорногорських БТРів, півдесятка військових кораблів і з десяток чи трохи більше гелікоптерів навряд чи додають НАТО в плані озброєнь.

Чорногорія межує з членами НАТО Хорватією та Албанією, і жодна з цих країн не становить для неї загрози, відтак безпека країни не сильно зміниться. І все ж Адріатичне узбережжя довжиною у 293 кілометри надає Чорногорії важливості, оскільки країна є однією зі складових адріатичної головоломки.

Із Чорногорією в своїх лавах НАТО буде контролювати ціле Адріатичне узбережжя, яке простягається від італійського «чобота» до гірського узбережжя Греції – за винятком 20-кілометрового шматочка морського узбережжя Боснії та Герцеговини, яка не є членом НАТО. Ба більше, Чорногорія має військово-морські бази в Барі та Которі, які колись були базами вже неіснуючого югославського військово флоту, і саме наявність цих двох баз, можливо, входить в якісь плани альянсу нині.

«Важко сказати, чи будуть в Чорногорії розміщені якісь бойові структури НАТО. Але з військової точки зору я можу сказати, що база в Которі була однією з головних для Збройних сил Югославії. Вона була добре оснащена, і там базувались кораблі, які контролювали значну частину Адріатики», – каже полковник Борис Подопрігора, президент Клубу вирішення конфліктів, що в російському Санкт-Петербурзі.

«Наскільки я знаю, немає серйозних баз із іншого боку, в Італії. Вони є на іншому боці Італії, переважно поблизу Неаполя. Однак, можу підтвердити, що Чорногорія є важливим стратегічним пунктом в регіоні. Це досить важливий географічний компонент в натівському конгломераті», – додає військовий експерт.

Російський спротив

Вигоди від приєднання до НАТО, можливо, будуть затьмарені ціною, яку Чорногорія може заплатити в плані зв’язків із Росією.

Чорногорія була давнім союзником Росії, маючи історичні, мовні та культурні зв’язки. І Росія не стояла осторонь, коли Чорногорія рухалась до НАТО.

Нині прем’єр Чорногорії Маркович запевняє, що рух його країни до НАТО не спрямований проти Росії.

«Я хочу ще раз сказати, що не в наших інтересах політично дистанціюватися від Росії. Бо через історичні зв’язки між нашими країнами та народами нашим завданням є спробувати спрямувати відносини в кращий політичний бік», – сказав Маркович.

Душко Маркович
Душко Маркович

Кілька років тому Москва начебто просила у Чорногорії дозвіл використовувати Бар як тилову морську базу для своїх кораблів, що прямували до Сирії. На тлі тиску з боку НАТО, уряд у Подгориці відхилив російську пропозицію, що ще більше розлютило Кремль.

Відтоді Москва частіше використовує батіг, аніж пряник, у своїх балканських підходах.

Кремль запровадив санкції проти найбільшого чорногорського винороба, а вино є одним із найвідоміших експортних товарів цієї маленької країни. Російські представники казали, начебто вино з Плантазе не відповідає санітарним нормам, хоча чорногорський винороб заявив, що кілька незалежних тестів підтвердили добру якісь вина.

Пам’ятаючи, що російські інвестори вклали мільйони доларів в Чорногорію – переважно в нерухомість – і що тисячі росіян щороку приїздять на чорногорську Адріатику, речниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова у квітні заявила про начебто «антиросійську істерію» в Чорногорії.

Ну, й зрештою, є справа минулорічної спроби нібито заколоту.

Офіційні представники в Подгориці звинуватили Росію у втручанні, метою якого було зашкодити інтеграції Чорногорії з Заходом. Москва заперечує такі звинувачення, але чорногорський суд почав 24 травня слухання щодо 14 осіб, включно з двома росіянами та двома проросійськими опозиційними лідерами, який звинувачують у спробі повалити уряд країни минулого року.

Не всі у Чорногорії підтримують членство в НАТО, але більшість все ж таки «за». Є й байдужі голоси, як ось ці перехожі в Подгориці:

– Для людей краще не стане. Нам від цього нічого не перепаде. Бідні залишаться бідняками.

– Я не задоволений, бо вважаю, що все ж треба було провести референдум щодо членства в НАТО.

«Якщо Кремль має вплив на американський політичний процес, то можете собі уявити, наскільки більшими є його амбіції щодо впливу в країнах Балкан, які розглядаються як «м’яке підчерев’я» Європи», – каже Януш Бугайські з Центру аналізу європейської політики у Вашингтоні.

Крок до ЄС

Зрештою, прийняття Чорногорії до НАТО – це не лише і навіть не стільки про НАТО, а більше про Європейський союз.

Чорногорія подала заявку на членство в ЄС у 2009 році і проводить активні переговори щодо членства вже п’ять років. В останній доповіді наприкінці минулого року Єврокомісія заявила, що Чорногорія робить прогрес в політичній та економічній площинах і що країна дедалі більше відповідає критеріям членства в ЄС.

Колишній прем’єр-міністр Чорногорії Міло Джуканович одного разу назвав приєднання до НАТО «ще одним важливим кроком до членства Чорногорії в Євросоюзі».

«Балкани століттями були ареною боротьби між Заходом і Сходом», – каже нинішній прем’єр Душко Маркович і додає: «НАТО та ЄС завжди були і залишаються гарантами стабільності, безпеки та співпраці, і вони є фундаментом миру в Європі. Тому тут ідеться про те, яке майбутнє ми обираємо для нас та прийдешніх поколінь».

(Над матеріалом працювали Alan Crosby та Ростислав Хотин)

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG