Доступність посилання

26 Червень 2017, Київ 13:37

Коли українські артисти виступають в Росії, тоді ми належимо до одного простору – «русского мира» – Компаніченко


Акція із закликом позбавити звання «народного артиста» Ірину Білик, Ані Лорак і Таїсію Повалій. Львів, 23 вересня 2015 року

Виступаючи в Росії, українські артисти зводять простори двох держав до одного – «русского мира», вважає співак і кобзар Тарас Компаніченко. Він наголошує: митці не можуть існувати поза політикою, бо культура – це і є велика політика. Водночас народний депутат Олексій Гончаренко зауважує, що держава не повинна у цьому випадку ставати цензором, а саме суспільство має «голосувати» за того чи іншого артиста гаманцем.

– Наприкінці травня через протести активістів в Одесі скасували свої виступи Світлана Лобода, Іван Дорн. Сутичками представників громадськості з поліцією нещодавно супроводжувався виступ Ірини Білик – через її поїздки в окупований Крим. На Вашу думку, такі акції можуть зіпсувати курортний сезон в Одесі?

Олексій Гончаренко: Думаю, на курортному сезоні це не позначиться. Це звучить серйозно, але такі випадки поодинокі. І в принципі, великого розголосу набувають лише в ЗМІ. Приміром, зараз закінчуються гастролі в Одесі московського театру «Школа сучасної п’єси», керівником якого є одесит, режисер Йосип Райхельгауз. Ця людина підтримувала Україну завжди. І спектаклі пройшли на «ура».

Олексій Гончаренко
Олексій Гончаренко

Взагалі останні події – це, можливо, прояв конкретної боротьби між одними закладами й іншими, часом – це намагання громадянського суспільства захиститися від тих виконавців, які займають незрозумілу позицію. Але часто такі події мають невідоме коріння і далекі від патріотизму.

– Може варто це якось законодавчо врегулювати: скласти правила, список санкцій за концерти українських виконавців у Криму чи Росії?

Якщо суспільство є дорослим і зрілим, то бойкотуватимуть самі люди

Олексій Гончаренко: Коли ми говоримо про українських артистів, то думаю, що не варто. Бо мова йде про українських громадян, і це мають врегульовувати самі люди. Ми, як суспільство, маємо, можливо, бойкотувати таких артистів, але не думаю, що варто переводити це в законодавче поле. По-перше, це сумнівно з точки зору Конституції, бо вони громадяни України і мають право вільно обирати, куди їм їздити і що робити. Тому якось заборонити їм це неможливо. Мені здається, якщо суспільство є дорослим і зрілим, то бойкотуватимуть самі люди.

Громадський активіст Сергій Стерненко. Мітинг проти проведення концерту співачки Світлани Лободи. Одеса, 28 травня 2017 року
Громадський активіст Сергій Стерненко. Мітинг проти проведення концерту співачки Світлани Лободи. Одеса, 28 травня 2017 року

– Чи можуть митці під час гібридної, неоголошеної війни лишатися поза політикою і не демонструвати громадянську позицію?

Олексій Гончаренко: Це справа кожного митця окремо, а справа суспільства це оцінювати. Особисто я не ходжу на концерти артиста, який демонструє свою неповагу до батьківщини. Минулого року до Росії в’їхало чотири мільйони українців. З різних причин: у когось там родичі, у когось – справи, але заклеймити всіх – це неправильно. Це гібридна війна, а не війна 1941-1945, це інша війна, в якій перемагати треба по-іншому.

Якщо хтось сьогодні заробляючи в Росії, привозить цю копійку додому і годує свою родину, то виграє від цього Україна чи програє

Якщо хтось сьогодні не може заробити в Україні, але заробляючи в Росії, привозить цю копійку додому і годує свою родину, то виграє від цього Україна чи програє? Це складне питання. І його точно не можна вирішувати шляхом заборони.

Тарас Компаніченко: Формулюючи так питання, мовляв, мистецтво належить всім, а митці можуть лишатися поза політикою – у цьому є певна доля лукавства. Бо митці є публічними особами, про них пишуть медіа, вони є тими, за ким слідкують люди. І просто так лишатися поза політикою не вийде. Це маленька сіра людина може лишатися поза політикою, а митець за самим визначенням не може бути поза політикою. Особливо ті, про кого ми зараз говоримо.

Тарас Компаніченко
Тарас Компаніченко

Так, це гібридна війна, але в тому й річ, щоб розпізнавати риси цієї гібридної війни. Тобто можна заховати голову в пісок і казати: давайте закінчувати «перипетії» і відновлювати прекрасні діалоги з Росією, як зараз говорять так звані митці.

– Українці повинні висловлювати свою позицію стосовно таких митців, свою незгоду, забороняти їм концерти і в якій формі? Бо інколи це переростає в бійки?

За справу береться громадянське суспільство, коли держава не впоралася з певними своїми завданнями

Тарас Компаніченко: Коли держава не впоралася на початку цієї гібридної війни, то в хід пішли добровольці. Тобто якби добровольці не закрили своїми грудьми ці «щілини», то не знаю, чи вистояли б ми. Так само за справу береться громадянське суспільство, коли держава не впоралася з певними своїми завданнями. Мають бути чіткі правила. Бо на позір, коли проходить «Євробачення» – у нас діють закони стосовно артистки, яка була в Криму. Має бути одна позиція.

– І стосуватися не лише тих, хто приїжджає в Україну, а й їздить в Росію?

Культура – це велика політика. І митці, які їздять туди (в Росію) – це просто ганебно. Нехай поїдуть на фронт

Тарас Компаніченко: Це взагалі абсурдна ситуація. Люди просто не розуміють, що в такому випадку ми належимо до одного простору – до «русского мира». Тобто так це трактують росіяни. Люди, які мислять глобально розуміють, що культура – це велика політика. А ми й досі хочемо заховати голову в пісок і сказати, що культура поза політикою. Ні, друзі, культура – це велика політика. І митці, які їздять туди – це просто ганебно. Нехай поїдуть на фронт.

– Але в такому випадку, чи не буде це цензурою? Що це буде: комісія з моралі, яка буде аналізувати їхні вчинки? До чого це може призвести? І чи треба це взагалі робити?

Тарас Компаніченко: Ні, ми не можемо цього робити. Тут йдеться про суспільну позицію. Я проти того, щоб задіювати якісь силові сценарії і таке інше. Але суспільство, на жаль, складається з різних людей, які по-різному, зокрема, виражають емоції. Це було й раніше, коли людина погано грала в театрі, зокрема, в шекспірівському, її закидали якимись недоїдками. На жаль, такі речі, коли люди «закидають», лишилися. Я проти цього, бо це не цивілізовано. Але це позиція суспільства, яке просто втомилося від цього лицемірства, від того, що люди не хочуть бачити реалії.

ЕФІР «РАНКОВОЇ СВОБОДИ» ПОВНІСТЮ:

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG