Сторони конфлікту на сході України не мають політичної волі до виконання Мінських домовленостей: складається враження, що і Київ, і Москва, і обидві псевдо-республіки на Донбасі вичікують, хто виграє президентську й парламентську виборчі кампанії в Україні наступного року. Про це пише аналітик європейського офісу міжнародного дослідницького «Карнегі Центру» Томас Де Вааль у своїй публікації.
Автор відвідав місто Майорськ, за кількасот метрів від міста проходить лінія розмежування: з одного боку стоять Збройні сили України, з іншої сторони лінії перебувають проросійські бойовики.
У Майорську мешкає родина Наталі – одна з небагатьох, яка залишилась. «Наталя боїться втратити роботу і її лякає, що родина може лишитися без дому», – пише Де Вааль.
Ситуацію на сході України науковець описує як «конфлікт, який не є спорадичним або періодичним, але який є постійним і тривалим». Томас Де Вааль наводить офіційну статистику постраждалих серед мирних мешканців, які живуть у «сірій» зоні, чи то поблизу або на лінії розмежування: з середини лютого до середини травня 19 загиблих і 62 особи, які зазнали поранень або травм унаслідок бойових дій. Також, починаючи від квітня, збільшується кількість обстрілів з важкої зброї усупереч Мінським домовленостям.
Що викликає погіршення ситуації, запитує автор і сам відповідає: «Здається, обидві сторони (конфлікту – ред.) відмовились від мирного процесу, з огляду на президентську й парламентську кампанії, які розпочинаються в Україні. Це не значить, що мінський процес мертвий. Це означає, що сторони не мають політичної волі виконувати їх». До того ж, США досі не визначилися зі своєю політикою щодо Росії, що також не сприяє зменшенню конфлікту, додає Да Вааль.
За його словами, проросійські бойовики та їхні союзники у Москві й далі провокують українських військових, знаючи, що «платитимуть за це меншу ціну (ніж українська сторона – ред.)», сподіваючись, що в 2019 році до влади у Києві прийдуть лояльніше налаштовані до Росії політичні сили.
Продовження конфлікту на сході змінює ситуацію в мирній частині України, додає Де Вааль: «Мир з Росією не популярний, але й кровопролиття також, тож конфлікт став зникати з українських телеекранів». Перейменування військової операції на Сході з АТО на ООС (Операцію об’єднаних сил) також не дозволяє говорити про зменшення бойових дій та напруги, вважає експерт: «Акцент на військову стратегію доводить, що український уряд досі не має стратегії «серця й розуму» для мешканців тих районів, які контролюють бойовики, зазначає Де Вааль. З уряду в Києві хіба що Міністерство окупованих територій намагається звертатись до тих, хто проживає на непідконтрольних Києву територіях, зазначає він.
Висновок Де Вааля після поїздки на Донбас наступний: дослідник не виключає подальшого загострення ситуації на сході України, оскільки «існує небезпека, що по мірі ускладнення політики довкола конфлікту він може ще більше загостритись».
А в статті газети Kyiv Post журналісти Ілля Пономаренко та Володимир Петров пишуть про успішні «малі кроки» української армії, яка поступово відвойовує захоплені проросійськими бойовиками населені пункти. Як відзначають журналісти, після місяців «окопної війни» українські військові у червні цього року просунулись на схід на кілька сотень метрів, відкинувши проросійських бойовиків. Збройні сили України поліпшили своє стратегічне становище одразу в кількох місцях, на важливих напрямках, зазначено у публікації.
«Армійські тактичні карти демонструють деякі зміни в останні пару років», – але при цьому, як зауважують автори, «війна перетворюється на нескінченний процес, який живить сам себе, з незрозумілими наслідками».
