На тлі занепокоєнь, що напруженість між Москвою та Анкарою у Сирії може обернутися прямим конфліктом, російські державні ЗМІ та прокремлівські експерти вже заздалегідь покладають провину на Туреччину, звинувачуючи її у незаконному вторгненні на територію Сирії та заперечуючи причетність Росії до нападів, в яких загинули щонайменше 33 турецьких військових.
1 березня у своєму щотижневому шоу прокремлівський телеведучий Володимир Соловйов звернувся до своїх глядачів по всій Росії.
Темою вечора стала ескалація у сирійській провінції Ідліб. Там під час повітряного удару 27 лютого загинули щонайменше 33 турецьких солдатів, що, в свою чергу, посилило напругу між Москвою та Анкарою. Як здається, ситуація поставила дві регіональні сили, що підтримують різні сторони у конфлікті, на поріг війни.
Описання Соловйовим кровопролиття віддзеркалювало позиції Кремля – від конкретних формулювань до більш загальних наративів. Підтримуваних турками опонентів сирійського президента Башара Асада він називав «терористами», і казав, що урядові сирійські сили були спровоковані, а Росія не мала нічого спільного з цим.
«Терористи, яких Туреччина мала б стримувати, напали на сирійську армію, яка завдала удару у відповідь», – сказав Соловйов. «Це призвело до загибелі кількох десятків турецьких військовослужбовців, які не повинні були там бути в першу чергу», – додав він.
Шоу Соловйова на російському державному телеканалі – це частина щотижневих новинних шоу та інших програм, які просувають позиції російського уряду щодо міжнародних справ. Тема Сирії на російських каналах з’явилася після того, як світ зосередив велику увагу на ситуації у цьому нестабільному регіоні. Повідомлення, яке передавали кілька таких російських шоу, було цілком зрозумілим: Туреччину до Сирії не запрошували.
Знову «ніж у спину»?
Таке повідомлення з’вилося після найбільших одночасних втрат Туреччини від початку дев’ятирічної війни у Сирії. Анкара почала швидко діяти, щоб посилити свої війська, які підтримують повстанців з метою перешкоджання прагненню Асада захопити контроль над неспокійною провінцією Ідліб за допомогою російських повітряних сил.
1 березня міністр оборони Туреччини заявив, що його країна «успішно» продовжує свою військову операцію на північному заході Сирії проти підтримуваного Росією уряду у Дамаску, і що Анкара не має «бажання чи наміру зіткнутися з Росією». Але протягом кількох годин після цієї заяви, з Сирії почали надходити повідомлення про те, що турецькі війська збили сирійські військові літаки.
Туреччина та Росія поки що уникали великого протистояння у війні. Президенти Володимир Путін та Реджеп Ердоган швидко налагодили відносини після того, як у листопаді 2015 року турецькі літаки збили російський військовий літак. Цей інцидент тоді Путін назвав «ножем у спину», після чого російські державні телеканали охопила хвиля антитурецьких повідомлень.
Збиття літака у 2015 році сталося незабаром після того, як Москва розпочала кампанію повітряних ударів і збільшила свою військову присутність у Сирії, допомагаючи Асаду у часи, коли він вже здавався близьким до поразки.
Москва, яка також надає урядові Асада дипломатичну підтримку, захищаючи її від «покарання» Радою Безпеки ООН, вже давно називає підтримуваних турками повстанців, які воюють проти Асада, терористами. Росія також виступала проти будь-яких спроб з боку зовнішніх сил надати їм підтримку.
Тепер, коли напруженість зростає, прокремлівські експерти наполегливо стверджують, що Туреччина, перш за все, взагалі не повинна перебувати у Сирії, і зображують присутність Анкари у сусідній країні як незаконну. Натоміть така ж сама логіка в їхніх оцінках не стосується присутності там російських сил, яких Асад нібито запросив до Сирії у 2015 році.
В інтерв’ю програмі на державному російському телеканалі «Москва, Кремль, Путін» речник Кремля Дмитро Пєсков сказав, що Росія – єдина країна, сили якої діють у Сирії відповідно до побажань її «легітимного» уряду. Це повторення тверджень, які Москва висловила щодо легітимності військових дій США. Інші ж, додав він, перебувають там «всупереч нормам і принципам міжнародного права».
Зустріч у Москві
Офіційні заяви Кремля були синхронізовані з наративами, які просували на російських державних телеканалах. Вони зображували втрати Туреччини у Сирії як результат того, що вони називають помилковим втргненням у країну. 1 березня у своїй щотижневій новинній передачі відомий російський телеведучий Дмитро Кисельов заявив, що член НАТО-Туреччина лише «відвідує» Сирію, оскільки її ніколи не запрошували розміщувати свої війська там.
Оцінка Кисельовим нападу від 27 лютого на турецькі сили була аналогічною оцінці Соловйова. Він запевнив, що напад здійснили сирійські військові і заявив, що вбиті турецькі солдати «маршували до бою пліч-о-пліч з терористами».
2 березня Кремль звернув увагу Туреччини на попередження Міністерства оборони Росії про те, що Москва не може гарантувати безпеку турецьких літаків, які літають над Сирією, після ударів турецьких безпілотників, від яких 1 березня загинуло 19 сирійських солдатів, і якими було збито два урядові літаки.
Пєсков підтвердив, що 5 березня у Москві відбудеться зустріч між Путіним та Ердоганом. І Росія, і Туреччина зображують це у якості зусиль заспокоїти ситуацію та уникнути військових конфліктів. Це відбулося серед шквалу заяв турецьких та російських чиновників, спрямованих на зменшення перспективи війни між Москвою та Анкарою.
«Ми не маємо наміру вести війну проти когось», – заявив Путін в інтерв’ю державному інформаційному агентству ТАСС, яке вийшло в ефір 2 березня, і яке включало тонке завуальоване попередження проти провокації російських військових дій. «Ми прагнемо створити умови, щоб ніхто не думав вести війну проти нас. Щоб це не приходило нікому в голову».
Тим часом критики Путіна кепкують над зовнішньою позицією Росії в часи, коли економіка цієї країни перебуває у скрутному становищі, а реальна заробітна плата продовжує падати для більшості населення.
«Після того, як ми завоюємо Стамбул, – написав опозиційний політик Леонід Гозман, – Ми захопимо протоку і підемо далі, до Перської затоки. Але ніколи – НІКОЛИ! – не будемо наводити порядки у власному будинку».
