Міжнародна робоча група презентувала дорожню карту індивідуальних санкцій проти найвпливовіших громадян Росії. Про це повідомив керівник Офісу президента України Андрій Єрмак, який очолює робочу групу разом із Майклом Макфолом, колишнім послом США у Росії. Група так і називається Єрмака-Макфола. Новий документ визначає всі категорії осіб, які можуть потрапити до списку санкцій. Активи цих осіб пропонується заморозити, а також заборонити їм в’їзд до країн, які запровадили обмеження.
Журналісти телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», поговорили з одним із експертів цієї групи – Тимофієм Миловановим, президентом Київської школи економіки та радником голови Офісу президента України.
– Спершу хочу вас запитати про попередні санкції. В останні пакети санкцій США та Євросоюзу потрапили Аліна Кабаєва та діти Путіна. Здавалося, раніше людей такого близького кола російського президента у цих чорних списках намагалися уникати. Чому саме зараз пішли на це?
Показують, що business as usual, business as normal більше не буде
– Мені здається, показують, що business as usual, business as normal більше не буде. Тобто якщо у 2008 році жодні санкції не запроваджувалися після вторгнення до Грузії, а у 2014 році запроваджувалися санкції, багато які з них залишилися, але багато які якось або скасували, або перестали виконувати, то зараз намагаються показати поведінкою у санкціях, що повернення до попереднього стану відносин не буде. І тому запроваджують такі символічні санкції щодо членів сім’ї та близьких людей.
– Повернемося тоді до цього пакету, який розробили ви в тому числі, експерти цієї групи. Там є розділ «Олігархи». І в документі написано, що варто орієнтуватися на топ-100 у російському списку Forbes. Як, на вашу думку, може чи має це працювати? Ці люди підпадають під санкції і ніяк не можуть вплинути на керівництво Російської Федерації для того, щоб там віддали наказ зупинити війну, припинити нападати на Україну.
– Думаю, що кожен окремо із них, звичайно, не може це забезпечити. Але всі разом конкретними діями можуть. Повернемося на крок назад. Санкції – це не тільки такий раціональний інструмент, щоб припинити війну. Більше того, не завжди цей інструмент успішний, він може бути успішним спільно з іншими інструментами, у тому числі з нарощуванням захисту, військового захисту та оборони від Росії.
Але насамперед це етичний та моральний інструмент. Росія скоїла злочин, намагаючись змінити стан справ у всьому світі, змінити принципи, повернути нас на сто років назад. І за це Росія має, а не окремі люди відчувати відповідь. Такі санкції – це приклад такої відповіді, яка перш за все є реакцією на те, що зробила Росія як країна. І політичні еліти, бізнес-еліти, культурні та спортивні еліти можуть і повинні нести відповідальність за країну.
– Логіка зрозуміла. Там же у вас прописано, що в умовах для зняття санкцій, і написано a, b, c: людина має публічно засудити або іншим чином висловити незгоду з політикою Кремля, припинити сплачувати податки, пожертвувати значну частину свого статку Україні, причому з умовами також. І наступний пункт – припинити всі господарські операції в Росії і зробити це до певної дати. Ось у мене два уточнення: всі ці пункти мають бути виконані певним олігархом для того, щоб він не потрапив під ці санкції? Чи одного із цих пунктів достатньо? І до якої дати?
– Всі. На практиці подивимося, як це виглядатиме. Тому що, звичайно, група Єрмака-Макфола пропонує, що можна зробити, а потім уряди різних країн ухвалюють відповідні рішення. Тому дата залежатиме, звичайно, від того, коли такі санкції будуть ухвалені. Напевно, трьох-чотирьох місяців буде достатньо, щоб виконати ці умови.
– Ви вже частково відповіли на моє запитання. Але, все ж таки, ще раз таки хочу сфокусуватися на цьому, що цей документ пропонує запровадити санкції щодо всіх російських спортсменів. Як це, знову-таки, зможе вплинути на рішення найвищого керівництва Російської Федерації зупинити агресію проти України?
Еліти політичні, зокрема культурні та спортивні, ті, які є символами, несуть відповідальність за те, що зробила країна Росія
– Я не думаю, що це може вплинути, але це показує, що еліти політичні, зокрема культурні та спортивні, ті, які є символами, несуть відповідальність за те, що зробила країна Росія. Не конкретна людина Путін, не конкретний генерал, не конкретний солдат, а країна, тому що у країни має бути достатньо механізмів, щоб зупинити такий злочин.
– У країни як у суспільства, маєте на увазі?
– Так, у країни як у суспільства, у держави. Відповідальність несе суспільство, зрештою, і перш за все лідери цього суспільства: і політичні, і не лише.
– Знаєте, це поширене в Росії висловлювання: «А що ж я можу зробити, я – маленька людина і нічого зробити не можу». І це стосується і селебріті, зокрема.
– Так. І тут ми дуже відрізняємося, бо я пам’ятаю свої міркування і у 2014 році, і у 2004 році, коли владу в Україні намагалися захоплювати люди – прихильники авторитарного режиму. Що саме міг я зробити? Я ходив на протести. Мені пощастило, мене не заарештовували. Але наших студентів, наших випускників Київської школи економіки, наших працівників заарештовували та били. І ми продовжували ходити на протести. І хтось потім пішов у нову поліцію, хтось пішов воювати.
Ціна свободи сплачується кров’ю. Є суспільство, яке готове платити цю ціну, а є суспільство, яке ще не готове. Порівняно з цим, санкції – це дуже невелика ціна
Зараз багато хлопців, яких, до речі, заарештовували у 2014 році, мобілізовані, захищають Україну. Це вибір кожного. І де цей кордон – я вам скажу так, я зрозумів це у 2014 році, коли я побачив, що люди в Україні готові вмирати за демократію. Я зрозумів, що ціна свободи сплачується кров’ю. І ось є суспільство, яке готове платити цю ціну, а є суспільство, яке ще не готове. І, порівняно з цим, санкції – це дуже невелика ціна.
– Якщо те, що ви просите, що просять експерти цієї групи, ухвалять, під західні санкції потрапить 100 тисяч людей. Давайте будемо реалістами, на скільки ви розраховуєте, скільки людей потрапить під такі персональні санкції?
– Я думаю, одразу всі 100 тисяч не потраплять, але 10 тисяч – можливо. А потім, мабуть, і більше. Тому що те, що ми бачимо зараз, що відбувається із санкціями – санкції ухвалюються. Ще нещодавно здавалося, що ембарго на нафту – це неможливо. На декілька місяців раніше здавалося, що навіть відключити Росію від SWIFT, або частину банків, або заморозити резерви Центрального банку – це фантастика. Усе це відбувається. Зараз настільки швидко змінюється ситуація у світі, що те, що сьогодні здається неможливим, післязавтра стає минулим.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
