Доступність посилання

ТОП новини

Югославський мiнiстр Расим Ляїч цими днями у Стразбурзi пiдписав європейську Конвенцiю про права нацiональних меншин


Югославський мiнiстр Расим Ляїч цими днями у Стразбурзi пiдписав європейську Конвенцiю про права нацiональних меншин

Бєлград, 15 травня 2001 – Офiцiйний Бєлград таким чином вступив до кола країн, в яких права громадян не залежать вiд нацiональностi. Проте, вiд офiцiйного ухвалення документа до його застосування у щоденному життi треба буде пройти довгий шлях.

Серби становлять 62 вiдсотки населення Югославiї. Вони й чорногорцi, яких є 600 тисяч, мають статус державотворних народiв. Усi iншi – нацiональнi меншини, включаючи й албанцiв, яких є, скажiмо, тричi бiльше нiж чорногорцiв. I в час режиму Слободана Мiлошевича й пiсля демократичних змiн урядовцi заявляли, що нацiональнi меншини мають усi права згiдно з європейськими стандартами. Якщо читати Конституцiю – це справдi так. Практика, звичайно, вiдрiзняється вiд теорiї. Зрештою, усi балканськi вiйни в минулому десятилiттi розпочалися саме через те, що серби прагнули керувати iншими народами й позбавляли нацiональнi меншини їхнiх конституцiйних прав.

Цими днями ще раз виявляється, як важко народам, якi вважають себе великими, погодитися з рiвноправнiстю малих. Хоча у Косовi залишилося лише сто тисяч сербiв, вони вимагали для себе право накласти вето на кожне рiшення майбутнього косовського парламенту. Через це вони правовий документ, запропонований головою мiсiї ООН у Косовi Гансом Геккерупом, вважають неприйнятним. Згаданим документом передбачається, що крайовий парламент складатиметься iз ста представникiв полiтичних партiй та по десять депутатiв сербiв й iнших нацменшин. Сербам це замало. Поряд з правом вето, вони вимагають для себе повне самоврядування. За документом Геккерупа, албанцi у Косово матимуть бiльше прав, анiж мали згiдно з конституцiєю колишньої Югославiї. Його пропозицiї вiдкидають не лише косовськi серби, але й чимало бєлградських полiтикiв.

Державотворний народ подiбно ставиться й до iнших меншин. Нещодавно, скажiмо, вiсiм округiв в краю Воєводина, що на пiвночi Сербiї, ухвалило протокол про спiвробiтництво, посилаючися при цьому на союзну конституцiю та Закон про мiсцеве самоврядування. Бiльшiсть населення в згаданих округах становлять етнiчнi угорцi. Це також не сподобалося бєлградським полiтикам. Окремi з них протокол назвали сепаратистським актом, хоча в ньому жодним словом не наводиться, що спiвробiтництво стосується лише угорського населення.

Якщо полiтики з такою недовiрою ставляться до нацменшин, не важко припустити, як їх трактує широкий загал, отруєний нацiоналiзмом Мiлошевича. У опитуваннях громадської думки про нацменшини нераз можна почути й таке: “Чого вони ще хочуть? Чи їм не вистачає, що їм дозволяємо жити у Сербiї?”

Отож – конвенцiї конвенцiями. Життя багато складнiше вiд них i в цьому одна з причин нестабiльностi не лише Сербiї, але й регiону Балкан.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG