Прага, 18 травня 2001 — Навіть після переходу 12 країн – членів Європейського Союзу на спільну валюту, євро, в готівковому вигляді єдиної платіжної зони для для дрібних побутових фінансових операцій, які найчастіше потрібні людям, не буде — хоча гроші будуть скрізь однакові, та через державні кордони вони пересуватимуться з тими самими труднощами, що й зараз. І це далеко не єдина проблема зі спільними грішми.
Зон для роздрібних платіжних операцій, відокремлених одна від одної, залишиться 12 і після запровадження в обіг готівкового євра з 1 січня 2002 року, попереджає Європейська Комісія в останньому звіті, — і пояснити це громадськості буде нелегко.
Хоча метою спільної грошової одниниці є зліквідувати міждержавні й міжвалютні фінансові перепони в зоні її обігу, вартість переказу невеликих сум до іншої держави цієї зони й далі буде «непропорційно висока», мовиться в доповіді.
За даними 1999 року, пересічна вартість переказу в 100 євро між країнами цієї зони, яка вже давно існує для безготівкових грошей, становила цілих 17 євро.
Так само й зняття готівки в банкоматах, яке в «своїй» країні коштує зовсім мало, за кордоном обійдеться клієнтові, як і тепер, дуже дорого, хоча й банківки будуть в обох випадках уже однакові, зазначає Єврокомісія.
Причина в тому, що міждержавні платежі досі не автоматизовано або ж вони йдуть надто довгим шляхом.
Зниження вартості таких платежів вимагає й Європейське б’юро асоціяцій споживачів. Наразі ж, кажуть його фахівці, запровадження євра мало що змінить, і якщо нічого не зробити, то становище залишиться те саме, що є й зараз.
Європейська банківська федерація, що представляє близько 3 тисяч банків, погоджується, що проблема існує — і обіцяє, що має намір знизити вартість дрібних операцій. Але на повне втілення системи автоматизованих міждержавних платежів піде ще не один рік.
Тож Єврокомісія закликає якнайшвидше здійснити серйозні поліпшення, щоб таки перейти від 12 окремих національних платіжних зон до спільної. Інакше, попереджає вона, споживачі вважатимуть, що поняття єдиної валюти існує тільки для банківок і дрібних.
Тим часом і сам перехід на євро-готівку може спричинити хаос, якщо Європейський центральний банк не забезпечить її достатньої кількості. Нинішні ж плани Євробанку можуть призвести до її серйозної нестачі, непокояться представники провідних європейських торговельних мереж, що збиралися в четвер на конференцію у Ґлазґо.
Протягом перехідного періоду, за оцінками торгівців, вони потребуватимуть у 20 чи й 25 разів більше готівки, ніж звично, особливо невеликих номіналів — вони-бо працюватимуть фактично як банки, міняючи старі гроші на нові.
Німеччина буде єдина країна євро-зони, де перехід на нові гроші буде моментальний — уже з 1 січня наступного року німецька марка втрачає чинність. В усіх інших країнах передбачено паралельний обіг євра й місцевої валюти на час до двох місяців — це, на думку представників ділових кіл, теж призведе до проблем, хоча б суто технічних. Наприклад, у Франції в більшості касових машин шухляди для грошей не мають досить місця для двох валют — тож щоб було куди подіти отримані від покупців франки, торговельні підприємства там узялися скуповувати відра.
Зон для роздрібних платіжних операцій, відокремлених одна від одної, залишиться 12 і після запровадження в обіг готівкового євра з 1 січня 2002 року, попереджає Європейська Комісія в останньому звіті, — і пояснити це громадськості буде нелегко.
Хоча метою спільної грошової одниниці є зліквідувати міждержавні й міжвалютні фінансові перепони в зоні її обігу, вартість переказу невеликих сум до іншої держави цієї зони й далі буде «непропорційно висока», мовиться в доповіді.
За даними 1999 року, пересічна вартість переказу в 100 євро між країнами цієї зони, яка вже давно існує для безготівкових грошей, становила цілих 17 євро.
Так само й зняття готівки в банкоматах, яке в «своїй» країні коштує зовсім мало, за кордоном обійдеться клієнтові, як і тепер, дуже дорого, хоча й банківки будуть в обох випадках уже однакові, зазначає Єврокомісія.
Причина в тому, що міждержавні платежі досі не автоматизовано або ж вони йдуть надто довгим шляхом.
Зниження вартості таких платежів вимагає й Європейське б’юро асоціяцій споживачів. Наразі ж, кажуть його фахівці, запровадження євра мало що змінить, і якщо нічого не зробити, то становище залишиться те саме, що є й зараз.
Європейська банківська федерація, що представляє близько 3 тисяч банків, погоджується, що проблема існує — і обіцяє, що має намір знизити вартість дрібних операцій. Але на повне втілення системи автоматизованих міждержавних платежів піде ще не один рік.
Тож Єврокомісія закликає якнайшвидше здійснити серйозні поліпшення, щоб таки перейти від 12 окремих національних платіжних зон до спільної. Інакше, попереджає вона, споживачі вважатимуть, що поняття єдиної валюти існує тільки для банківок і дрібних.
Тим часом і сам перехід на євро-готівку може спричинити хаос, якщо Європейський центральний банк не забезпечить її достатньої кількості. Нинішні ж плани Євробанку можуть призвести до її серйозної нестачі, непокояться представники провідних європейських торговельних мереж, що збиралися в четвер на конференцію у Ґлазґо.
Протягом перехідного періоду, за оцінками торгівців, вони потребуватимуть у 20 чи й 25 разів більше готівки, ніж звично, особливо невеликих номіналів — вони-бо працюватимуть фактично як банки, міняючи старі гроші на нові.
Німеччина буде єдина країна євро-зони, де перехід на нові гроші буде моментальний — уже з 1 січня наступного року німецька марка втрачає чинність. В усіх інших країнах передбачено паралельний обіг євра й місцевої валюти на час до двох місяців — це, на думку представників ділових кіл, теж призведе до проблем, хоча б суто технічних. Наприклад, у Франції в більшості касових машин шухляди для грошей не мають досить місця для двох валют — тож щоб було куди подіти отримані від покупців франки, торговельні підприємства там узялися скуповувати відра.
