Київ, 17 серпня 2001 - Українці – люди вкрай загадкові. Звивиста логіка їхнього політичного мислення не надається до аналізу і прогнозування. 1994 року вони обрали президентом Леоніда Кучму, котрий перед тим за неповний рік прем‘єрства вщент знецінив заощадження пенсіонерів за допомогою рекордної у ХХ столітті гіперінфляції, відкрив своїм декретом битий шлях трастовій афері і ледь не зупинив усю економіку. 1999 року Леонід Кучма був переобраний на посаду – хоча чималому числу люду по року і більше не платилася зарплата, а економіка перебувала у цілковито стабільному падінні. Чи змінилася ця логіка з початком ХХІ століття?
Мабуть, змінилася, але вельми своєрідно. Уже два роки лідером народних симпатій є Віктор Ющенко. Спершу – прем‘єр, а тепер – особа з префіксом “екс-“. Щодо часів прем‘єрства – тут ще щось зрозуміло. Адже були виплачені борги з пенсій та зарплат, а економіка раптом ожила і почала зростати. Хоча, якщо розібратися, заслуги самого Віктора Андрійовича тут не такі вже й великі – просто тодішній віце-прем‘єр Юлія Тимошенко добряче вхопила нафтогазових олігархів за одне місце – себто за роздуту кишеню – і витрусила цей предмет чоловічого туалету до державної скарбниці. Наслідком чого й стало виконання державою зобов‘язань перед співгромадянами. До честі пана Ющенка, він не заважав пані Тимошенко у двобої із звиклими до безконтрольності олігархами. Але і не протестував проти зростання власного рейтингу, яким насправді відсотків на 90% завдячував “леді Ю”.
Що ж сталося після відставки прем‘єра? Спершу він зопалу заявив, що іде в опозицію до влади. Потім рішуче відкинув всілякі розмови про опозиційність. Здершись на Говерлу, Ющенко наголосив, що сформує міжпартійний виборчий блок на ґрунті правоцентристів. Спустившись додолу, він спростував сам себе, закликавши до блоку “Наша Україна” всіх гарних людей з усіх партій. І після всього цього спокійно поїхав відпочивати.
Але в очах народу рейтинг Віктора Ющенка, попри все, залишився стабільним. Ющенко, і саме Ющенко може розраховувати, що очолюваний ним блок партій здобуде щонайменше чверть місць у парламенті за партійними списками. Скидається, що Віктору Андрійовичу досить час від часу з‘являтися на телеекранах, посміхатися виборцям, а на додачу – бути об‘єктом ідіотських за змістом і формою наклепницьких публікацій в олігархічних мас-медіа. І вдячний народ не забуде свого улюбленого прем‘єра і понесе на наступних виборах голоси в його скарбничку.
Мабуть, змінилася, але вельми своєрідно. Уже два роки лідером народних симпатій є Віктор Ющенко. Спершу – прем‘єр, а тепер – особа з префіксом “екс-“. Щодо часів прем‘єрства – тут ще щось зрозуміло. Адже були виплачені борги з пенсій та зарплат, а економіка раптом ожила і почала зростати. Хоча, якщо розібратися, заслуги самого Віктора Андрійовича тут не такі вже й великі – просто тодішній віце-прем‘єр Юлія Тимошенко добряче вхопила нафтогазових олігархів за одне місце – себто за роздуту кишеню – і витрусила цей предмет чоловічого туалету до державної скарбниці. Наслідком чого й стало виконання державою зобов‘язань перед співгромадянами. До честі пана Ющенка, він не заважав пані Тимошенко у двобої із звиклими до безконтрольності олігархами. Але і не протестував проти зростання власного рейтингу, яким насправді відсотків на 90% завдячував “леді Ю”.
Що ж сталося після відставки прем‘єра? Спершу він зопалу заявив, що іде в опозицію до влади. Потім рішуче відкинув всілякі розмови про опозиційність. Здершись на Говерлу, Ющенко наголосив, що сформує міжпартійний виборчий блок на ґрунті правоцентристів. Спустившись додолу, він спростував сам себе, закликавши до блоку “Наша Україна” всіх гарних людей з усіх партій. І після всього цього спокійно поїхав відпочивати.
Але в очах народу рейтинг Віктора Ющенка, попри все, залишився стабільним. Ющенко, і саме Ющенко може розраховувати, що очолюваний ним блок партій здобуде щонайменше чверть місць у парламенті за партійними списками. Скидається, що Віктору Андрійовичу досить час від часу з‘являтися на телеекранах, посміхатися виборцям, а на додачу – бути об‘єктом ідіотських за змістом і формою наклепницьких публікацій в олігархічних мас-медіа. І вдячний народ не забуде свого улюбленого прем‘єра і понесе на наступних виборах голоси в його скарбничку.
