Одеса, 2 листопада 2001 - Навколо муніципальної позики кінця 90-х років в Одесі чиниться чимало розмов і нині. Нинішня мерія на чолі з Русланом Боделаном стверджує, що позика стала результатом значних боргів та неприємностей, які дотепер переживають мешканці причорноморського міста.
Іншу точку зору на це має той хто започаткував цю ідею, екс-мер Одеси, народний депутат України Едуард Гурвіц.
Ігор Столяров: Отож, яку перед собою ставили мету у 1997 році в Одеському міськвиконкомі коли ініціювали муніципальну позику? Розкажіть трохи про історію позики?
Едуард Гурвіц: Все розпочалося не з 1997 року, адже до цього часу місто Одеса одержала Міжнародний кредитний рейтинг і була одним з небагатьох міст на території колишнього СРСР, єдиним в Україні, яке мало такий рейтинг.
Це відкривало значні можливості перед містом і було економічною базою яку ми створювали для подальшого розвитку.
Було вирішено випустити попередню внутрішню позику, а після цього, використовуючи домовленості з міжнародними банками та кредитними компаніями, випустити позику на п”ять чи десять років, тобто, довготривалу позику під назвою євробонди.
Це була частина великої економічної програми розвитку Одеси.
Але, перша позика, яку ми випускали, була номінована у гривнях.
Враховуючи те, що у цей момент Міністерство фінансів випускало облігації гривневих позик під 54 відсотки, а за існуючими загальними правилами муніципальна позика має бути у відсотках вище. Довіра до держави завжди більша ніж до муніципалітету. Тому ми мали дати більше 54 відсотків. Але, враховуючи те, що у України не було кредитного рейтингу, а у Одеси він був, нас вдалося випустити цю позику під 50 відсотків. Це зараз здається великими відсотками, але вони завжди залежать від того під який відсоток випускає їх держава, Мінфін.
Загальний обсяг позики не був великим для такого мільйонного міста як Одеса. Він складав всього 61 мільйон гривень Наші нормальні дії з цією позикою мали показати, що ми можемо працювати із закордонними банками, компаніями і ми можемо випустити надалі євробонди на 250 мільйонів американських доларів на тривалий час і під маленькі для України відсотки.
Ми відповідально підійшли до реалізації позики і під її закриття, а вона була на дуже короткий термін, на один рік, будувалися в Одесі кілька об”єктів, зокрема, групу житлових будинків у гарних районах, де вартість квартир є достатньо великою. Всі ці житлові будинки ми планували продати.
Крім цього будувалося три парки для автомашин. Один з них біля одеського “Привоза”. Там був розрахунок на 5 тисяч торговельних площ, крім того біля 800 автомашин.
Тому, реалізація цього проекту була нормальною і жодних проблем у міста не виникало з поверненням позики.
Ігор Столяров: Ці будинки були добудовані?
Едуард Гурвіц: Кілька з них були здані ще у 1997 році і вони вже пішли у продаж.
Частину з них мали здати у середині 1998 року. Адже, ми мали розпочати виплату за позикою наприкінці травня і протягом літа ми б повністю розрахувалися .
Населення Одеси купило дуже мало облігацій. Це була нова справа. І гроші для виплати населенню у банку “Порто-Франко” були вже зібрані заздалегідь. Ми були готові виплатити їх.
Ігор Столяров: Чому так їх не було виплачено?
Едуард Гурвіц: Я видав розпорядження виплачувати гроші у квітні, але, як Ви знаєте, в Одесі мерія була практично блокована. В місті була встановлена інша влада. Прибув представник Президента Белоблоцький і дав вказівку не виплачувати гроші позики на той момент. Населенню потім виплатили ці гроші. Це були невеликі гроші для Одеси.
Потім з”явилося рішення Кіровоградського обласного суду в якому рішення одеситів про обрання мера було скасовано. Нове керівництво в Одесі на чолі з Боделаном проводять брехливу компанію, бреше про те, що у міста були величезні борги. Він розповідає казки. Насправді, об”єкти побудовані за рахунок позики було продано. Гроші надійшли до міського бюджету. Інша справа, що їх продавали дешевше, начебто, ніж була їхня фактична вартість. Цілком можливо, що частина грошей пішла у “тінь”.
Але, я ще раз хочу підкреслити, що у нас є всі розрахунки та докази того що з поверненням позики у міста не було проблем.
Повернення цих грошей не відбувалося. Місто, внаслідок таких дій, втратило Міжнародний кредитний рейтинг. Одеса втратила можливість випустити євробонди, втратила все те що ми важкою працею будували всі чотири роки, втратила економічну базу розвитку на наступні роки.
Ігор Столяров: Нинішня мерія Одеси стверджую що саме екс-мер Одеси Едуард Гурвіц залишив Одесу з величезними боргами, з якими не можуть розрахуватися дотепер.
Щоправда, суми цих боргів називаються весь час різними. Що Ви можете на це сказати?
Едуард Гурвіц: Що це звичайна брехня.
Одеса була у гарному економічному стані. Єдиний хто завжди шкодив місту, внаслідок чого з”являлися великі складнощі, був губернатор Руслан Боделан, який не любив Одесу, не цінував нею. Він робив все для того щоби економічний стан тут був поганим, весь час намагався зробити так щоби бюджет міста був дуже маленьким. Не визначив Він тоді і кордонів Одеси, незважаючи на вказівку Президента, не допустив реконструкцію кількох важливих об”єктів.
Є така система у таких людей, вони самі працювати не можуть і намагаються все звалити на попередників. У нас був добрий фінансовий стан і дуже гарні перспективи для розвитку Одеси. Це все було знищено надалі Боделаном, який пересів з крісла губернатора, де область привів до занепаду, у крісло мера.
І ще цікавий факт. Частина муніципальної позики, про яку твердили як про викрадену паном Тарасяном за кордон у розмірі 15 мільйонів гривень, вже лежала у сейфі банка “Порто-Франко”. Я маю на увазі не гривні, а облігації на цю суму. Вони вже були викуплені мерією до цього часу. Тобто, були викуплені достроково.
Це теж досить смішна, але показова деталь.
Ігор Столяров: Чи є надія на те, що після можливої зміни міського керівництва під час виборів 2002 року, Одесі буде повернуто гарне ім.”я у світі та серед іноземних інвесторів, реальних інвесторів?
Едуард Гурвіц: Ви знаєте, це дуже складне завдання. Втрачене обличчя.
Мені навіть довелося спілкуватися з людьми які бажали працювати для Одеси за кордоном і пояснити їм ситуацію яка склалася.
Я це зробив навіть після того коли вже не працював на посаді мера міста для того щоби пояснити що відбулося.
Деякі великі фінансові установи з розумінням поставилися до того, що в Одесі було проігноровано вибір одеситів. Вони розуміли, що мешканці міста не винні. Що це зробили не мешканці Одеси, а Боделан та його прихильники.
Іншу точку зору на це має той хто започаткував цю ідею, екс-мер Одеси, народний депутат України Едуард Гурвіц.
Ігор Столяров: Отож, яку перед собою ставили мету у 1997 році в Одеському міськвиконкомі коли ініціювали муніципальну позику? Розкажіть трохи про історію позики?
Едуард Гурвіц: Все розпочалося не з 1997 року, адже до цього часу місто Одеса одержала Міжнародний кредитний рейтинг і була одним з небагатьох міст на території колишнього СРСР, єдиним в Україні, яке мало такий рейтинг.
Це відкривало значні можливості перед містом і було економічною базою яку ми створювали для подальшого розвитку.
Було вирішено випустити попередню внутрішню позику, а після цього, використовуючи домовленості з міжнародними банками та кредитними компаніями, випустити позику на п”ять чи десять років, тобто, довготривалу позику під назвою євробонди.
Це була частина великої економічної програми розвитку Одеси.
Але, перша позика, яку ми випускали, була номінована у гривнях.
Враховуючи те, що у цей момент Міністерство фінансів випускало облігації гривневих позик під 54 відсотки, а за існуючими загальними правилами муніципальна позика має бути у відсотках вище. Довіра до держави завжди більша ніж до муніципалітету. Тому ми мали дати більше 54 відсотків. Але, враховуючи те, що у України не було кредитного рейтингу, а у Одеси він був, нас вдалося випустити цю позику під 50 відсотків. Це зараз здається великими відсотками, але вони завжди залежать від того під який відсоток випускає їх держава, Мінфін.
Загальний обсяг позики не був великим для такого мільйонного міста як Одеса. Він складав всього 61 мільйон гривень Наші нормальні дії з цією позикою мали показати, що ми можемо працювати із закордонними банками, компаніями і ми можемо випустити надалі євробонди на 250 мільйонів американських доларів на тривалий час і під маленькі для України відсотки.
Ми відповідально підійшли до реалізації позики і під її закриття, а вона була на дуже короткий термін, на один рік, будувалися в Одесі кілька об”єктів, зокрема, групу житлових будинків у гарних районах, де вартість квартир є достатньо великою. Всі ці житлові будинки ми планували продати.
Крім цього будувалося три парки для автомашин. Один з них біля одеського “Привоза”. Там був розрахунок на 5 тисяч торговельних площ, крім того біля 800 автомашин.
Тому, реалізація цього проекту була нормальною і жодних проблем у міста не виникало з поверненням позики.
Ігор Столяров: Ці будинки були добудовані?
Едуард Гурвіц: Кілька з них були здані ще у 1997 році і вони вже пішли у продаж.
Частину з них мали здати у середині 1998 року. Адже, ми мали розпочати виплату за позикою наприкінці травня і протягом літа ми б повністю розрахувалися .
Населення Одеси купило дуже мало облігацій. Це була нова справа. І гроші для виплати населенню у банку “Порто-Франко” були вже зібрані заздалегідь. Ми були готові виплатити їх.
Ігор Столяров: Чому так їх не було виплачено?
Едуард Гурвіц: Я видав розпорядження виплачувати гроші у квітні, але, як Ви знаєте, в Одесі мерія була практично блокована. В місті була встановлена інша влада. Прибув представник Президента Белоблоцький і дав вказівку не виплачувати гроші позики на той момент. Населенню потім виплатили ці гроші. Це були невеликі гроші для Одеси.
Потім з”явилося рішення Кіровоградського обласного суду в якому рішення одеситів про обрання мера було скасовано. Нове керівництво в Одесі на чолі з Боделаном проводять брехливу компанію, бреше про те, що у міста були величезні борги. Він розповідає казки. Насправді, об”єкти побудовані за рахунок позики було продано. Гроші надійшли до міського бюджету. Інша справа, що їх продавали дешевше, начебто, ніж була їхня фактична вартість. Цілком можливо, що частина грошей пішла у “тінь”.
Але, я ще раз хочу підкреслити, що у нас є всі розрахунки та докази того що з поверненням позики у міста не було проблем.
Повернення цих грошей не відбувалося. Місто, внаслідок таких дій, втратило Міжнародний кредитний рейтинг. Одеса втратила можливість випустити євробонди, втратила все те що ми важкою працею будували всі чотири роки, втратила економічну базу розвитку на наступні роки.
Ігор Столяров: Нинішня мерія Одеси стверджую що саме екс-мер Одеси Едуард Гурвіц залишив Одесу з величезними боргами, з якими не можуть розрахуватися дотепер.
Щоправда, суми цих боргів називаються весь час різними. Що Ви можете на це сказати?
Едуард Гурвіц: Що це звичайна брехня.
Одеса була у гарному економічному стані. Єдиний хто завжди шкодив місту, внаслідок чого з”являлися великі складнощі, був губернатор Руслан Боделан, який не любив Одесу, не цінував нею. Він робив все для того щоби економічний стан тут був поганим, весь час намагався зробити так щоби бюджет міста був дуже маленьким. Не визначив Він тоді і кордонів Одеси, незважаючи на вказівку Президента, не допустив реконструкцію кількох важливих об”єктів.
Є така система у таких людей, вони самі працювати не можуть і намагаються все звалити на попередників. У нас був добрий фінансовий стан і дуже гарні перспективи для розвитку Одеси. Це все було знищено надалі Боделаном, який пересів з крісла губернатора, де область привів до занепаду, у крісло мера.
І ще цікавий факт. Частина муніципальної позики, про яку твердили як про викрадену паном Тарасяном за кордон у розмірі 15 мільйонів гривень, вже лежала у сейфі банка “Порто-Франко”. Я маю на увазі не гривні, а облігації на цю суму. Вони вже були викуплені мерією до цього часу. Тобто, були викуплені достроково.
Це теж досить смішна, але показова деталь.
Ігор Столяров: Чи є надія на те, що після можливої зміни міського керівництва під час виборів 2002 року, Одесі буде повернуто гарне ім.”я у світі та серед іноземних інвесторів, реальних інвесторів?
Едуард Гурвіц: Ви знаєте, це дуже складне завдання. Втрачене обличчя.
Мені навіть довелося спілкуватися з людьми які бажали працювати для Одеси за кордоном і пояснити їм ситуацію яка склалася.
Я це зробив навіть після того коли вже не працював на посаді мера міста для того щоби пояснити що відбулося.
Деякі великі фінансові установи з розумінням поставилися до того, що в Одесі було проігноровано вибір одеситів. Вони розуміли, що мешканці міста не винні. Що це зробили не мешканці Одеси, а Боделан та його прихильники.
