Київ, 9 листопада 2001 - Нестор народився у Києві, за деякими даними, 1056 року і вже сімнадцяти років прийняв чернецтво від ігумена Києво-Печерського монастиря Феодосія. Один з найосвіченіших людей Київської держави, він започаткував старокиївську традицію літописання та агіографії. Вже його ранні твори: «житія» Бориса і Гліба та Феодосія Печерського, – відрізняються від візантійських взірців і більшою увагою до земного життя персонажів, і наголошенням на милосерді та доброті Бога, його милостивому ставленні до грішників.
На початку ХІІ сторіччя Нестор, використавши і доповнивши історичні хроніки своїх попередників, уклав знаменитий літопис «Повість временних літ». У ньому вперше в давньоукраїнській літературі історія Київської держави представлена як частина історії людства, а українські землі усвідомлюються як одне ціле, що існує «згідно закону і звичаю народу нашого». Ще однією особливістю літопису є велика кількість віршованих вставок.
Попри сумніви деяких сучасних дослідників, більшість вчених і нині вважають саме Нестора автором «Повісті временних літ».
Нестор-літописець помер у першій чверті ХІІ століття і був похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
На початку ХІІ сторіччя Нестор, використавши і доповнивши історичні хроніки своїх попередників, уклав знаменитий літопис «Повість временних літ». У ньому вперше в давньоукраїнській літературі історія Київської держави представлена як частина історії людства, а українські землі усвідомлюються як одне ціле, що існує «згідно закону і звичаю народу нашого». Ще однією особливістю літопису є велика кількість віршованих вставок.
Попри сумніви деяких сучасних дослідників, більшість вчених і нині вважають саме Нестора автором «Повісті временних літ».
Нестор-літописець помер у першій чверті ХІІ століття і був похований у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
