Київ, 9 листопада 2001 - Політичне життя в Україні сьогодні настільки складне, що в ньому важко розібратися навіть професіоналам - політологам. Чим живуть у ці дні 150 політичних партій країни, що криється за створюваними блоками напередодні виборчої кампанії? Яке їхнє політичне обличчя і міра відповідальності перед суспільством?
Ці питання у п’ятницю – 9 листопада - обговорювали науковці Києва, Донецька , Запоріжжя на “круглому столі”, що пройшов в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України.
Ситуацію, яку сьогодні переживає Україна з її 150 партіями, чимало країн Європи вже пережили на початку минулого століття. Та від цього пересічному українцеві, зрозуміло, не легше. Навіть вчені поки що не можуть з науковою об’єктивність пояснити ті процеси, які відбуваються в партійному середовищі - з його новими блоками і об’єднаннями, несподіваними лідерами, переважна більшість яких так і не стала яскравими харизматичними постатями.
Президент Української академії політичних наук Микола Михальченко для прикладу проаналізував ситуацію в Соцпартії Олександра Мороза, яка, декларуючи свій рух до політичного центру, послуговується комуністичною фразеологією і цим самим може відібрати в Компартіїї частину її електорату”.
Ще складніше розібратися у діяльності різних блоків, такого приміром, який політичні противники і винахідливі журналісти нарекли ТУНДРА, і до котрого увійшли партії Трудова Україна, НДП, Регіони України, Аграрна партія.
Та найбільша біда суспільства в тому, що політичні еліти не відчувають своєї відповідальності перед ним, а це і є показником міри свободи такого суспільства. У своєму Меморандумі вчені закликали українських політичних вождів настійливо вивчати досвід виборів у Європейському Союзі і світі, а українців, котрі незабаром братимуть участь в парламентських виборах , уважніше придивлятися до реальних кроків партій і їхніх лідерів.
Це і є головна практична порада звичайному, і як ще казав В. Ющенко, маленькому українцеві напередодні виборчої кампанії.
Ці питання у п’ятницю – 9 листопада - обговорювали науковці Києва, Донецька , Запоріжжя на “круглому столі”, що пройшов в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України.
Ситуацію, яку сьогодні переживає Україна з її 150 партіями, чимало країн Європи вже пережили на початку минулого століття. Та від цього пересічному українцеві, зрозуміло, не легше. Навіть вчені поки що не можуть з науковою об’єктивність пояснити ті процеси, які відбуваються в партійному середовищі - з його новими блоками і об’єднаннями, несподіваними лідерами, переважна більшість яких так і не стала яскравими харизматичними постатями.
Президент Української академії політичних наук Микола Михальченко для прикладу проаналізував ситуацію в Соцпартії Олександра Мороза, яка, декларуючи свій рух до політичного центру, послуговується комуністичною фразеологією і цим самим може відібрати в Компартіїї частину її електорату”.
Ще складніше розібратися у діяльності різних блоків, такого приміром, який політичні противники і винахідливі журналісти нарекли ТУНДРА, і до котрого увійшли партії Трудова Україна, НДП, Регіони України, Аграрна партія.
Та найбільша біда суспільства в тому, що політичні еліти не відчувають своєї відповідальності перед ним, а це і є показником міри свободи такого суспільства. У своєму Меморандумі вчені закликали українських політичних вождів настійливо вивчати досвід виборів у Європейському Союзі і світі, а українців, котрі незабаром братимуть участь в парламентських виборах , уважніше придивлятися до реальних кроків партій і їхніх лідерів.
Це і є головна практична порада звичайному, і як ще казав В. Ющенко, маленькому українцеві напередодні виборчої кампанії.
