Будапешт, 19 листопада 2001 - Авторами монументу з рожевого хорватського вапняку стали український скульптор з Ужгорода Богдан Корж та будапештський інженер-архітектор Олег Турек. Скульптура стоїть на Храмовій горі, що велично здіймається над озером Балатон. Історичні хроніки досить скупо повідомляють про угорського короля Андраша Першого та його руську дружину Анастасію, котрі зійшли на престол 1047-го року. Втім, як твердить професор Андраш Ужокі, це королівське подружжя в часи тодішніх поганських смут сприяло збереженню й подальшому закріпленню християнства в угорському королівстві.
Сила військових дружин тестя Андраша Першого – великого київського князя Ярослава Мудрого – і сорока каноників, відправлених французьким монархом Генріхом Першим, свояком Анастасії, ґарантували справі успіх. Після нетривалого 13-літнього правління Андраша Першого ховають в сімейному склепі Пігонського аббатства, куди потім покладуть і його дружину Анастасію. Зараз на цьому місці збудовано монастир ордену бенедиктинців.
Минулої суботи, 17 листопада, в монастирському храмі відправили спільну богослужбу єпископ місцевого аббатства ордену бенедиктинців Дюла Матей та митрополит української автокефальної православної церкви Андрій Горак зі Львова. Високодостойні прилати освятили пам’ятник королівському подружжю. В Пігоні український уряд представляв міністр культури Юрій Богуцький, з угорського боку – держсекретар міністерства культурної спадщини Дюла Ечеди. На тігонський півострів також з’їхалися будапештські делегати 10-го з’їзду Європейського конґресу українців з 19-ти держав Європи. Члени української громади в Угорщині, представники українських самоврядних національних органів з міст Комарома, Сеґеда, Будапешта, численні жителі міста Пігоня, іноземні туристи. Спільні кошти на зведення монументу акумулювалися у державному органі самоврядування українців в Угорщині та муніципалітеті міста Тігонь. Заступник мера міста Петер Беде сказав з цього приводу:
Петер Беде
Наша мерія ухвалила рішення підключитися до проекту створення красивого і гідного пам’ятника королю Андрашу Першому, який нині є маловідомою фігурою вітчизняної історії. Паралельно українське самоврядування висунуло зустрічну ініціативу щодо увічнення у монументі пам’яті княжни Анастасії. Вважаємо, що така плідна співпраця з українцями тільки почалася, і ми радо будемо її продовжувати.
Сила військових дружин тестя Андраша Першого – великого київського князя Ярослава Мудрого – і сорока каноників, відправлених французьким монархом Генріхом Першим, свояком Анастасії, ґарантували справі успіх. Після нетривалого 13-літнього правління Андраша Першого ховають в сімейному склепі Пігонського аббатства, куди потім покладуть і його дружину Анастасію. Зараз на цьому місці збудовано монастир ордену бенедиктинців.
Минулої суботи, 17 листопада, в монастирському храмі відправили спільну богослужбу єпископ місцевого аббатства ордену бенедиктинців Дюла Матей та митрополит української автокефальної православної церкви Андрій Горак зі Львова. Високодостойні прилати освятили пам’ятник королівському подружжю. В Пігоні український уряд представляв міністр культури Юрій Богуцький, з угорського боку – держсекретар міністерства культурної спадщини Дюла Ечеди. На тігонський півострів також з’їхалися будапештські делегати 10-го з’їзду Європейського конґресу українців з 19-ти держав Європи. Члени української громади в Угорщині, представники українських самоврядних національних органів з міст Комарома, Сеґеда, Будапешта, численні жителі міста Пігоня, іноземні туристи. Спільні кошти на зведення монументу акумулювалися у державному органі самоврядування українців в Угорщині та муніципалітеті міста Тігонь. Заступник мера міста Петер Беде сказав з цього приводу:
Петер Беде
Наша мерія ухвалила рішення підключитися до проекту створення красивого і гідного пам’ятника королю Андрашу Першому, який нині є маловідомою фігурою вітчизняної історії. Паралельно українське самоврядування висунуло зустрічну ініціативу щодо увічнення у монументі пам’яті княжни Анастасії. Вважаємо, що така плідна співпраця з українцями тільки почалася, і ми радо будемо її продовжувати.
