Київ, 30 листопада 2001 - Роман Дашкевич, Роман Роздольський та Роман Турянський (справжнє прізвище – Кузьма) належали до однієї ґенерації, походили із сусідніх Львівщини та Тернопільщини і навіть навчалися в одному Львівському університеті. Проте вже тоді Дашкевич вирізнявся як організатор стрілецького руху та кошовий львівського товариства «Січ».
Від початку Першої світової війни офіцер австрійської артилерії Дашкевич перебував на фронті. 1915 року він потрапив у російський полон і опинився у концтаборі за Байкалом. Через два роки він втік з табору, але поїхав не до Львова, а до Києва, і тут вдався до створення частин Січових Стрільців. У січні 18-го року він захищав столицю від червоних загонів Муравйова, у березні визволяв її, а у листопаді-грудні брав участь в антигетьманському повстанні. Згодом генерал-хорунжий Дашкевич командував гарматною бригадою Січових Стрільців і воював проти більшовиків та денікінців.
У цей час Роздольський і Турянський стали засновниками організації «Інтернаціональна революційна соціал-демократія». Після утворення Західно-Української Народної Республіки Роздольський став вояком Української Галицької Армії і захищав Галичину від поляків. Натомість Турянський працював у більшовицькому підпіллі на Наддніпрянщині, служив полковим лікарем у Червоній армії і там вступив до компартії України.
Після поразки української революції Дашкевич повернувся до Львова, здобув ступінь доктора права і надалі займався адвокатською практикою. Роздольський два роки був головою тимчасового центрального комітету компартії Східної Галичини і став одним із фундаторів та ідеологів компартії Західної України. По трьох роках партійної роботи в радянській Україні до нього приєднався Турянський, який невдовзі після повернення до Львова був обраний членом політбюро цк.
26-го року Роздольський раптом відходить від партійної діяльності і виїздить на навчання до Праги, а згодом – до Відня, де отримує ступінь доктора політичних наук. Він повернувся до Львова, викладав в університеті, а з початком радянської окупації, як і Дашкевич, виїхав на Захід.
У квітні 27-го року очолювана Турянським більшість у компартії Західної України відмовилася засудити так званий «національний ухил» серед комуністів УРСР. За це Турянський та його прихильники були виключені з компартії та Комінтерну. І хоча згодом він визнав свої «помилки», у партії його не поновили. 32-го року Роман Турянський був відкликаний до Москви, заарештований у справі «Української військової організації» і за вироком суду ув’язненний у концтаборі. А 39-го року він був засуджений до розстрілу як польський та німецький шпигун.
Під час війни Роман Роздольський був у Кракові заарештований гестапо за переховування євреїв і три роки перебував у концтаборах Освенцим, Равенсбрюк та Оранієнбурґ. 47-го року він переїхав до Детройту у США і незабаром набув визнання як вчений-історик та економіст. Дашкевич від 43-го року мешкав в австрійському містечку Куфштайні. Отож, за усіх відмінностей, долі трьох Романів з Галичини були характерними для українців минулого століття.
Від початку Першої світової війни офіцер австрійської артилерії Дашкевич перебував на фронті. 1915 року він потрапив у російський полон і опинився у концтаборі за Байкалом. Через два роки він втік з табору, але поїхав не до Львова, а до Києва, і тут вдався до створення частин Січових Стрільців. У січні 18-го року він захищав столицю від червоних загонів Муравйова, у березні визволяв її, а у листопаді-грудні брав участь в антигетьманському повстанні. Згодом генерал-хорунжий Дашкевич командував гарматною бригадою Січових Стрільців і воював проти більшовиків та денікінців.
У цей час Роздольський і Турянський стали засновниками організації «Інтернаціональна революційна соціал-демократія». Після утворення Західно-Української Народної Республіки Роздольський став вояком Української Галицької Армії і захищав Галичину від поляків. Натомість Турянський працював у більшовицькому підпіллі на Наддніпрянщині, служив полковим лікарем у Червоній армії і там вступив до компартії України.
Після поразки української революції Дашкевич повернувся до Львова, здобув ступінь доктора права і надалі займався адвокатською практикою. Роздольський два роки був головою тимчасового центрального комітету компартії Східної Галичини і став одним із фундаторів та ідеологів компартії Західної України. По трьох роках партійної роботи в радянській Україні до нього приєднався Турянський, який невдовзі після повернення до Львова був обраний членом політбюро цк.
26-го року Роздольський раптом відходить від партійної діяльності і виїздить на навчання до Праги, а згодом – до Відня, де отримує ступінь доктора політичних наук. Він повернувся до Львова, викладав в університеті, а з початком радянської окупації, як і Дашкевич, виїхав на Захід.
У квітні 27-го року очолювана Турянським більшість у компартії Західної України відмовилася засудити так званий «національний ухил» серед комуністів УРСР. За це Турянський та його прихильники були виключені з компартії та Комінтерну. І хоча згодом він визнав свої «помилки», у партії його не поновили. 32-го року Роман Турянський був відкликаний до Москви, заарештований у справі «Української військової організації» і за вироком суду ув’язненний у концтаборі. А 39-го року він був засуджений до розстрілу як польський та німецький шпигун.
Під час війни Роман Роздольський був у Кракові заарештований гестапо за переховування євреїв і три роки перебував у концтаборах Освенцим, Равенсбрюк та Оранієнбурґ. 47-го року він переїхав до Детройту у США і незабаром набув визнання як вчений-історик та економіст. Дашкевич від 43-го року мешкав в австрійському містечку Куфштайні. Отож, за усіх відмінностей, долі трьох Романів з Галичини були характерними для українців минулого століття.
