Доступність посилання

ТОП новини

ЦИНІЗМ ВЛАДИ


ЦИНІЗМ ВЛАДИ

Київ, 4 грудня 2001 - За своєю суттю будь-яка влада була і залишається аморальною щодо свого народу. І у цьому українська влада – не є винятком. Ба більше, упродовж останнього року її представники активно демонстрували ще одну свою особливість – цинізм.

Там, де починається політика, там, як відомо, закінчуються розмови про мораль. Однак, навіть попри це, у світі існують певні негласні норми поведінки владоможців. Одна із них – навіть підозра у зловживаннях є приводом для усунення чи самоусунення політика від влади. В Україні ж навпаки - влада є своєрідною “охоронною грамотою” для владоможців. Тримаючи такий “страховий поліс” у кишені його власник може почуватись спокійно. Останній рік продемонстрував, що навіть підозри у причетності до вбивства журналіста Гонгадзе не є приводом для усунення владоможців з посад. Вони сотні раз ладні повторювати “хвальш”, розводитись про зловісні спроби невідомих сил обмовити президента і клястися офіцерською честю, якої вони ніколи і не мали.

Нещирість, яка межує із брехнею, стала нормою поведінки українських політиків, а цинізм ніхто із них уже і не приховує. Наприклад, сумського губернатора Володимира Щербаня парламентські пінкертони звинувачують у корупційних діяннях, він же навзаєм не складає з себе повноваження, а обіцяє “зняти останні штанці” з наклепників і долучає очолювану ним Ліберальну партію до блоку “Наша Україна”. Лідер останнього – Віктор Ющенко тисне у Вашингтоні руку майорові Мельниченку, а пресі говорить, що це – плід чужих фантазій. Додала образу Віктора Андрійовича і його характеристика одного із фігурантів “касетного скандалу” - Юрія Кравченка, якого лідер народних симпатій назвав людиною офіцерської честі. Екс-керівниця “Інтерагро” Людмила Супрун, чиє ім’я тісно пов’язують із банкрутством банку “Україна”, НДП розглядає як одного із лідерів партійного списку у блоці “За єдину Україну!”.

На цьому тлі сімейне протистояння Генпрокурора Михайла Потебенька та дуету Долганов-Станик, за яким упродовж останніх півроку з телеекранів захоплено спостерігала країна, і за режисурою, і грою учасників дійства цілком могла б претендувати на “Оскара”. Оскільки “хвальші” і цинізму у цій історії було значно менше. Можливо, тому що і сторони намагалися здобути прихильність не електорату, а лише одного глядача. Коли ж ідеться про масову свідомість, українські політики ведуть себе як у дешевенькій “мильній опері”, де кожен їхній жест, кожне слово виглядає неприродно, і буде він таким, напевно, доти, доки не зникне її останній глядач.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG