Прага, 5 грудня, 2001 року ― Росія обіцяє Україні фінансувати добудову енергоблоків на Рівненській та Хмельницькій АЕС утричі дешевше ніж Захід. Але ця пропозиція викликає сумніви навіть у тих західних експертів, які критично оцінюють нинішню енергетичну політику західних держав в Україні.
Здавалося, це задача для першокласника: вибирай що дешевше. Якщо Європейський банк реконструкції та розвитку пропонує Україні завершити будівництво атомних станцій в Ріному та Хмельницькому за півтора мільярда доларів, то Росія називає утричі меншу суму ― 500 мільйонів. При цьому 60 мільйонів можуть надійти в Україну уже наступного року, побіцяв цього тижня російський прем’єр. Але є й інша точка зору на це питання. Після Чорнобиля російська атомна репутація назавджи підмочена. Тому погодившися на пропозиції Москви, керівництво України зекономить на безпеці своїх громадян, а ще ― збільшить і до того велику залежність від Росії в царині енергетики.
Спробуємо оцінити ситуацію за допомогою західних аналітиків, які уважно вивчали цей проект. Говорить британський експерт Ентоні Фроггетт, колишній радник з енергетичних питань депутата Європарламенту: “Суть проблеми у деталях. В проекті ЄБРР чітко ясно на що саме підуть кошти: будівельні роботи, паливо, страховка, вартість управління проеком, непередбачені обставини. Все, що відомо про пропозицію росіян, це лише цифра. Тому у даний момент не можна порівнювати ці дві цифри.”
Ба більше. Сама оцінка незавершеного будівництва дуже часто є предметом спекуляцій. Як згадує Стів Томас з Грінвічського університету в Лондоні, Європейський банк реконструкції та розвитку проводив кілька різних оцінок добудови енергоблоків в Рівному та Хмельницькому і тоді коливання в сумах сягали мільярда доларів: була цифра і 700 мільйонів, і мільярд вісімсот мільйонів.
“Це залежать від оцінки якості вже виконаних робіт, стану, в якому зберігався об’єкт, оцінки рівня безпеки, тобто можливі різні підрахунки, крім очевидного факту, що росіянам потрібно буде менше платити за роботу ніж західним консультантам.”
Стів Томас входив до групи незалежних експертів, які аналізували для ЄБРР проект в Рівному та Хмельницькому ще 97-го року. Він каже Радіо Свобода, що на Заході так ніколи й не провели належної інженерної оцінки стану енергоблоків в Рівному та Хмельницькому, принципової для визначення вартості. А американська фірма Stone & Webster, яка підвела остаточну риску в оцінках Євробанку, аналізувала лише економічну віддачу проекту.
Які ж стандарти в атомній енергетиці більше підходять для нинішньої ситуації в Україні: російські чи західні? Далі знову Стів Томас з Лондона: “Це неоднозначне питання. Західні компанії дуже хочуть потрапити на атомні станції, які будували росіяни. Головним чином тому, що вони мають мало нових контрактів на Заході. Справді, західні підрядники зобов’язані дотримуватися тих же стандартів в галузі безпеки як у себе вдома. Але досі неясно, чи західні компаннії добре розуміють російські технології.”
Тобто, Ви вважаєте, що російські фахівці, які почали будівництво атомних станцій в Рівному і Хмельницькому, повинні їх і завершити?
“Росіяни краще розуміють технологію. Це їхня перевага. Але чи дбатиме російський уряд про безпеку, тут у мене є сумніви. З Росією не раз виникали проблеми: вона не допускала на свої станції міжнародних представників. Наскільки мені відомо, серйозних міжнародних інспекцій там не було. Тому зараз дужко важко сказати, яким є справжній стан безпеки на російських атомних станціях.”
Ентоні Фроггетт до цього додає, що Євробанк, чиї вимоги здаються занадто високими для української влади, у своєму проекті так і не подбав про всі проблемні моменти з безпекою Рівненської та Хмельницької АЕС. Іншими словами, безпеки для українців не гарантуватимуть навіть кредити Заходу. Обидва британські експерти кажуть, що Україні потрібні інвестиції в енергетику, але не для додаткових атомних енергоблоків. Вони вважають, що Україна вже зараз виробляє забагато електроенергії і тому влада повинна дбати про її ефективне використання та безепеку працюючих атомних станцій. А ще ― збирати гроші з громадян і підприємств за спожиті енергоносії. Тобто, в кого б не взяла гроші Україна, Росії чи Заходу, вона нашкодить передусім сама собі, передбачають ці фахівці.
Здавалося, це задача для першокласника: вибирай що дешевше. Якщо Європейський банк реконструкції та розвитку пропонує Україні завершити будівництво атомних станцій в Ріному та Хмельницькому за півтора мільярда доларів, то Росія називає утричі меншу суму ― 500 мільйонів. При цьому 60 мільйонів можуть надійти в Україну уже наступного року, побіцяв цього тижня російський прем’єр. Але є й інша точка зору на це питання. Після Чорнобиля російська атомна репутація назавджи підмочена. Тому погодившися на пропозиції Москви, керівництво України зекономить на безпеці своїх громадян, а ще ― збільшить і до того велику залежність від Росії в царині енергетики.
Спробуємо оцінити ситуацію за допомогою західних аналітиків, які уважно вивчали цей проект. Говорить британський експерт Ентоні Фроггетт, колишній радник з енергетичних питань депутата Європарламенту: “Суть проблеми у деталях. В проекті ЄБРР чітко ясно на що саме підуть кошти: будівельні роботи, паливо, страховка, вартість управління проеком, непередбачені обставини. Все, що відомо про пропозицію росіян, це лише цифра. Тому у даний момент не можна порівнювати ці дві цифри.”
Ба більше. Сама оцінка незавершеного будівництва дуже часто є предметом спекуляцій. Як згадує Стів Томас з Грінвічського університету в Лондоні, Європейський банк реконструкції та розвитку проводив кілька різних оцінок добудови енергоблоків в Рівному та Хмельницькому і тоді коливання в сумах сягали мільярда доларів: була цифра і 700 мільйонів, і мільярд вісімсот мільйонів.
“Це залежать від оцінки якості вже виконаних робіт, стану, в якому зберігався об’єкт, оцінки рівня безпеки, тобто можливі різні підрахунки, крім очевидного факту, що росіянам потрібно буде менше платити за роботу ніж західним консультантам.”
Стів Томас входив до групи незалежних експертів, які аналізували для ЄБРР проект в Рівному та Хмельницькому ще 97-го року. Він каже Радіо Свобода, що на Заході так ніколи й не провели належної інженерної оцінки стану енергоблоків в Рівному та Хмельницькому, принципової для визначення вартості. А американська фірма Stone & Webster, яка підвела остаточну риску в оцінках Євробанку, аналізувала лише економічну віддачу проекту.
Які ж стандарти в атомній енергетиці більше підходять для нинішньої ситуації в Україні: російські чи західні? Далі знову Стів Томас з Лондона: “Це неоднозначне питання. Західні компанії дуже хочуть потрапити на атомні станції, які будували росіяни. Головним чином тому, що вони мають мало нових контрактів на Заході. Справді, західні підрядники зобов’язані дотримуватися тих же стандартів в галузі безпеки як у себе вдома. Але досі неясно, чи західні компаннії добре розуміють російські технології.”
Тобто, Ви вважаєте, що російські фахівці, які почали будівництво атомних станцій в Рівному і Хмельницькому, повинні їх і завершити?
“Росіяни краще розуміють технологію. Це їхня перевага. Але чи дбатиме російський уряд про безпеку, тут у мене є сумніви. З Росією не раз виникали проблеми: вона не допускала на свої станції міжнародних представників. Наскільки мені відомо, серйозних міжнародних інспекцій там не було. Тому зараз дужко важко сказати, яким є справжній стан безпеки на російських атомних станціях.”
Ентоні Фроггетт до цього додає, що Євробанк, чиї вимоги здаються занадто високими для української влади, у своєму проекті так і не подбав про всі проблемні моменти з безпекою Рівненської та Хмельницької АЕС. Іншими словами, безпеки для українців не гарантуватимуть навіть кредити Заходу. Обидва британські експерти кажуть, що Україні потрібні інвестиції в енергетику, але не для додаткових атомних енергоблоків. Вони вважають, що Україна вже зараз виробляє забагато електроенергії і тому влада повинна дбати про її ефективне використання та безепеку працюючих атомних станцій. А ще ― збирати гроші з громадян і підприємств за спожиті енергоносії. Тобто, в кого б не взяла гроші Україна, Росії чи Заходу, вона нашкодить передусім сама собі, передбачають ці фахівці.
