Київ, 15 січня 2002 - Юліан Вассиян народився 12 січня 1894 року у селі Колоденце на Галичині. 1914 року він перервав своє навчання у Львівському університеті і вояком Леґіону Українських Січових Стрільців бився на російському фронті. 19-го року Вассиян у складі Української Галицької Армії воював з поляками, а по закінченні війни був інтернований польською владою.
22-го року він повернувся до Львова і продовжив свої студії в Українському таємному університеті, згодом у Празькому університеті та в Українському вищому педагогічному інституті. 29-го року Вассиян захистив у Празі докторську дисертацію з філософії.
Ще студентом Вассиян був активістом українського підпілля, а в лютому 29-го року став у Відні одним із засновників і членом проводу Організації Українських Націоналістів. Він був головним ідеологом ОУН і редагував у Перемишлі тижневик «Український голос». 31-го року Вассиян був засуджений польським судом до чотирьох років ув’язнення, а 39-го року удруге потрапив до польської в’язниці.
Після розколу ОУН Вассиян приєднався до фракції мельниківців, ставши невдовзі провідним теоретиком націоналізму. 44-го року він був заарештований гестапо і ув’язнений у концтаборі до кінця війни. Після звільнення Вассиян жив у німецькому селі Ауфкірх, а 50-го року переїхав до Сполучених Штатів Америки. Він помер 3 жовтня 1953 року у Чикаго.
Вассиян розглядав націю як форму людського співжиття, зумовлену усвідомленням її членами спільності своїх інтересів. У своєму органічному розвитку нація підноситься до культурного стану, виробляючи здатність творити духовні цінності та власну історичну долю. До такої соціальної творчості, вважав філософ, українці ще мають дозріти, оскільки їм століттями нав’язувано чужу ідентичність. «Бог, – писав Вассиян, – не жадає від людини самогубства, а таким є заперечування своєї найвищої, національної індивідуальності».
22-го року він повернувся до Львова і продовжив свої студії в Українському таємному університеті, згодом у Празькому університеті та в Українському вищому педагогічному інституті. 29-го року Вассиян захистив у Празі докторську дисертацію з філософії.
Ще студентом Вассиян був активістом українського підпілля, а в лютому 29-го року став у Відні одним із засновників і членом проводу Організації Українських Націоналістів. Він був головним ідеологом ОУН і редагував у Перемишлі тижневик «Український голос». 31-го року Вассиян був засуджений польським судом до чотирьох років ув’язнення, а 39-го року удруге потрапив до польської в’язниці.
Після розколу ОУН Вассиян приєднався до фракції мельниківців, ставши невдовзі провідним теоретиком націоналізму. 44-го року він був заарештований гестапо і ув’язнений у концтаборі до кінця війни. Після звільнення Вассиян жив у німецькому селі Ауфкірх, а 50-го року переїхав до Сполучених Штатів Америки. Він помер 3 жовтня 1953 року у Чикаго.
Вассиян розглядав націю як форму людського співжиття, зумовлену усвідомленням її членами спільності своїх інтересів. У своєму органічному розвитку нація підноситься до культурного стану, виробляючи здатність творити духовні цінності та власну історичну долю. До такої соціальної творчості, вважав філософ, українці ще мають дозріти, оскільки їм століттями нав’язувано чужу ідентичність. «Бог, – писав Вассиян, – не жадає від людини самогубства, а таким є заперечування своєї найвищої, національної індивідуальності».
