Прага, 24 січня 2002 - Активні контакти на вищому рівні між лідерами середньоазійських країн та Сполученими Штатами, та нещодавній візит до Ташкенту американського командувача анти-терористичною кампанією в Афганістані переконали оглядачів у Москві у тому, що США планують свою постійну військову присутність у Середній Азії. Якщо це так, то Росія сама винна у цьому великою мірою, вважає американський аналітик.
Протягом понад століття Середня Азія була виключно російською зоною інтересів, але війна в Афганістані змінила ситуацію. В Москві, зрозуміло, не задоволені перспективою того, що американські військові, які розташувалися у кількох середньоазійських державах, тепер можуть залишитися там на невизначено довгий термін.
«Але якщо російські політичні та військові лідери невдоволені останніми геополітичними змінами, то вони мають визнати, що і на них лежить частина відповідальності за нову американську присутність в реґіоні», - вважає Аріель Коуен, експерт з питань Росії та Середньої Азії у Герітедж Фундейшн. На його думку, російські військові виявилися неспроможними дати адекватну відповідь загрозі, що її у глобальному та реґіональному масштабі створював режим Талібану.
Російське Міністерство Оборони та Генеральний Штаб зробили дуже мало для того, щоб припинити потік контрабанди наркотиків, чи зупинити поширення загрози ісламського фундаменталізму в Середній Азії. Саме неспроможність відповісти на ці виклики протягом останнього десятиліття і стали, на думку Аріеля Коуена, фактором, що потягнули за собою цілу низку подій, результатом яких стала американська антитерористична операція в Афганістані.
При цьому американський вчений зауважує, що розміщення російської дивізії на таджицько-афганському кордоні, так само як російська підтримка Північного Альянсу допомогли призупинити поширення радикальних ісламських впливів у Середній Азії, однак вони не зіграли вирішальної ролі. Причина цього, на думку дослідника Герітедж Фаундейшн, лежить у проблемах самої російської армії, яка потребує докорінних реформ, для того, щоб вона могла бути сучасним інструментом безпеки.
Російська армія потерпає і від браку грошей, і від низької якості призовників, і від браку мотивації навіть для професійних військових. Та й на найвищому рівні російські генерали так і не зуміли відмовитися від військової доктрини, яка формувалася ще у першій половині минулого століття, і яка закликає до використання великої кількості солдат, замість того, щоб використовувати найновіші військові технології. Російська армія не може навіть впоратися з чеченськими бойовиками, не кажучи вже про надання військової допомоги за кордонами країни, говорить американський дослідник.
Аріель Коуен вітає спроби нинішнього президента Росії Володимира Путіна провести зміни серед генералітету та запровадити професійну армію, але на думку американського дослідника, попередній досвід реформ російської армії свідчить, що і ця ініціатива президента буде похована у постійних суперечках між Міністреством Оборони та Генеральним Штабом Росії. А це означає, що Росії доведеться змиритися з американською військовою присутністю у Середній Азії.
Протягом понад століття Середня Азія була виключно російською зоною інтересів, але війна в Афганістані змінила ситуацію. В Москві, зрозуміло, не задоволені перспективою того, що американські військові, які розташувалися у кількох середньоазійських державах, тепер можуть залишитися там на невизначено довгий термін.
«Але якщо російські політичні та військові лідери невдоволені останніми геополітичними змінами, то вони мають визнати, що і на них лежить частина відповідальності за нову американську присутність в реґіоні», - вважає Аріель Коуен, експерт з питань Росії та Середньої Азії у Герітедж Фундейшн. На його думку, російські військові виявилися неспроможними дати адекватну відповідь загрозі, що її у глобальному та реґіональному масштабі створював режим Талібану.
Російське Міністерство Оборони та Генеральний Штаб зробили дуже мало для того, щоб припинити потік контрабанди наркотиків, чи зупинити поширення загрози ісламського фундаменталізму в Середній Азії. Саме неспроможність відповісти на ці виклики протягом останнього десятиліття і стали, на думку Аріеля Коуена, фактором, що потягнули за собою цілу низку подій, результатом яких стала американська антитерористична операція в Афганістані.
При цьому американський вчений зауважує, що розміщення російської дивізії на таджицько-афганському кордоні, так само як російська підтримка Північного Альянсу допомогли призупинити поширення радикальних ісламських впливів у Середній Азії, однак вони не зіграли вирішальної ролі. Причина цього, на думку дослідника Герітедж Фаундейшн, лежить у проблемах самої російської армії, яка потребує докорінних реформ, для того, щоб вона могла бути сучасним інструментом безпеки.
Російська армія потерпає і від браку грошей, і від низької якості призовників, і від браку мотивації навіть для професійних військових. Та й на найвищому рівні російські генерали так і не зуміли відмовитися від військової доктрини, яка формувалася ще у першій половині минулого століття, і яка закликає до використання великої кількості солдат, замість того, щоб використовувати найновіші військові технології. Російська армія не може навіть впоратися з чеченськими бойовиками, не кажучи вже про надання військової допомоги за кордонами країни, говорить американський дослідник.
Аріель Коуен вітає спроби нинішнього президента Росії Володимира Путіна провести зміни серед генералітету та запровадити професійну армію, але на думку американського дослідника, попередній досвід реформ російської армії свідчить, що і ця ініціатива президента буде похована у постійних суперечках між Міністреством Оборони та Генеральним Штабом Росії. А це означає, що Росії доведеться змиритися з американською військовою присутністю у Середній Азії.
