Київ, 25 січня 2002 - Те, що сталося на засіданні Міжвідомчої комісії в Кабінеті Міністрів України, не просто скандал. Це надзвичайна подія всеукраїнського масштабу: на зауваження першого заступника Державного комітету з енергозбереження, голови Республіканської християнської партії Миколи Поровського, що засідання слід проводити державною мовою, перший віце-прем’єр-міністр України Олег Дубина відреагував ( в перекладі українською) таким чином: “Геть із засідання. Подати пояснювальну записку для звільнення”.
Згаданий інцидент стався ще 10 січня. Василь Овсієнко, виступаючи на вечорі, присвяченому 30-річчю політичних арештів, з цього приводу сказав наступне: “Малорос тримає ніс за вітром. Він відчув, що критична маса росіян і малоросів створена при владі, – і вони рушили в наступ проти українців. Чекаймо чергового “генерального погрому, як це було 1972 року”.
Я добре розумію емоційний сплеск Василя Овсієнка. Він пояснюється не лише цим одним фактом. Як відомо, минулий рік, проголошений Європейським роком мов, для України обернувся ліквідацією сектора мовної і національної політики Кабінету Міністрів. На той час це була остання координуюча структура у виконавчій сфері. Від уряду не відстав і Леонід Кучма, ліквідувавши дорадчий орган – Раду з питань мовної політики при президентові України. Всі ці кроки ініціював і довів до логічного кінця віце-прем’єр-міністр Володимир Семиноженко.
Тому цілком логічно, що зараз іде ліквідація Української національної комісії з питань правопису при Кабінеті Міністрів України шляхом віддання її під дах Міністерства освіти та науки, очолюванoго відомим, з дозволу сказати, “прихильником” нового правопису Василем Кременем. Логічно, що голова Податкової адміністрації України Миколи Азарова відмовляється публічно говорити українською мовою, попри запевнення, яке він дав мені в інтерв’ю понад два місяці тому. Великою мірою зрусифіковано кадри Міністерств фінансів та економіки.
А тим часом, керівництво Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Т.Шевченка сидить у кущах, куди воно “забігло”, коли цей уряд ліквідовував мовний сектор. Пора вже й голос подати.
Віце-прем’єр-міністр Олег Дубина повівся не просто по-хамськи. Він зневажив Конституцію України. На численні пропозиції прокоментувати мовний епізод радіо “Свобода” одержувало відмови. Коли не рахуєшся з народом, який дав назву державі, можна й не рахуватися зі ЗМІ.
Згаданий інцидент стався ще 10 січня. Василь Овсієнко, виступаючи на вечорі, присвяченому 30-річчю політичних арештів, з цього приводу сказав наступне: “Малорос тримає ніс за вітром. Він відчув, що критична маса росіян і малоросів створена при владі, – і вони рушили в наступ проти українців. Чекаймо чергового “генерального погрому, як це було 1972 року”.
Я добре розумію емоційний сплеск Василя Овсієнка. Він пояснюється не лише цим одним фактом. Як відомо, минулий рік, проголошений Європейським роком мов, для України обернувся ліквідацією сектора мовної і національної політики Кабінету Міністрів. На той час це була остання координуюча структура у виконавчій сфері. Від уряду не відстав і Леонід Кучма, ліквідувавши дорадчий орган – Раду з питань мовної політики при президентові України. Всі ці кроки ініціював і довів до логічного кінця віце-прем’єр-міністр Володимир Семиноженко.
Тому цілком логічно, що зараз іде ліквідація Української національної комісії з питань правопису при Кабінеті Міністрів України шляхом віддання її під дах Міністерства освіти та науки, очолюванoго відомим, з дозволу сказати, “прихильником” нового правопису Василем Кременем. Логічно, що голова Податкової адміністрації України Миколи Азарова відмовляється публічно говорити українською мовою, попри запевнення, яке він дав мені в інтерв’ю понад два місяці тому. Великою мірою зрусифіковано кадри Міністерств фінансів та економіки.
А тим часом, керівництво Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Т.Шевченка сидить у кущах, куди воно “забігло”, коли цей уряд ліквідовував мовний сектор. Пора вже й голос подати.
Віце-прем’єр-міністр Олег Дубина повівся не просто по-хамськи. Він зневажив Конституцію України. На численні пропозиції прокоментувати мовний епізод радіо “Свобода” одержувало відмови. Коли не рахуєшся з народом, який дав назву державі, можна й не рахуватися зі ЗМІ.
