Київ, 28 січня 2002 - Однією з особливостей цієї виборчої кампанії є масове залучення політичними партіями і окремими кандидатами політичних технологів або іміджмейкерів.
На перших парламентських виборах у незалежній Україні у березні 94 року ні політичних технологів, ні іміджмейкерів майже ніхто не чув і не бачив. Чи не вперше вони з‘явилися в 98 році.
Зокрема, за допомогою політичних технологій, тоді до парламенту ледь не потрапив блок “Трудова Україна”, учасники якого не тримали в руках ні серпа, ні молотка.
Ось що нині думає про ринок політичних технологій в Україні віце президент Асоціації політичних психологів, член правління Всеукраїнської ассоціації іміджмейкерів Віктор Рибаченко:
“Є у нас клани фінансові, Дніпропетровський і таке інше, які просто експортують, завозять російських іміджмейкерів. А ми з ними спілкуємося. От вони відпрацювали день. А увечері трошки розслабившися, говорять, що ви тут “туземці”, що цей кандидат “козел”. Хай гроші платить, ми його потрусимо.
І оця зневага до свого об‘єкта веде до того, що сюди завозять “секенд хенд” “піарівський”. “Сховають” українці. Тому саме, що богаті люди користуються неукраїнськими іміджмейкерами, вони програють. Чому український краще? Він уже запозичив і український досвід, і світовий, але він хоче себе проявити. Він знає, якщо сьогодні відіграє цю компанію, його знову запросять.
А це так само, як приїжджає попса російська “чесать”. Оце у них піарівський “чос”. Їм треба сьогодні урвати і втекти. Моє побажання робити ставку на українських іміджмейкерів”.
Що ж усе українське є добре, і добре, що є.
А ось що думає про політтехнологів народний депутат України Юрій Ключковський, людина, яка б мала користуватися їхніми послугами.
“Це різні люди. Серед них є серйозні і професійні. Однак, мені здається, що головна їхня сила і небезпека, що вони зацікавлені чітко відпрацьовувати конкретно поставлену мету, не думаючи про інші наслідки. Мені здається, що є кілька професій, у яких повинне бути головне гасло: “Не нашкодь!” тут важливо не допустити такої роботи, яка дає негативний вплив на суспільну свідомість”.
Першою ластівкою діяльності політтехнологів на цих виборах є поява, так званих, “двійників”, як серед політичних партій, таке і серед мажоритарних кандидатів. І навряд чи вони зупиняться лише на цьому. Далі буде.
На перших парламентських виборах у незалежній Україні у березні 94 року ні політичних технологів, ні іміджмейкерів майже ніхто не чув і не бачив. Чи не вперше вони з‘явилися в 98 році.
Зокрема, за допомогою політичних технологій, тоді до парламенту ледь не потрапив блок “Трудова Україна”, учасники якого не тримали в руках ні серпа, ні молотка.
Ось що нині думає про ринок політичних технологій в Україні віце президент Асоціації політичних психологів, член правління Всеукраїнської ассоціації іміджмейкерів Віктор Рибаченко:
“Є у нас клани фінансові, Дніпропетровський і таке інше, які просто експортують, завозять російських іміджмейкерів. А ми з ними спілкуємося. От вони відпрацювали день. А увечері трошки розслабившися, говорять, що ви тут “туземці”, що цей кандидат “козел”. Хай гроші платить, ми його потрусимо.
І оця зневага до свого об‘єкта веде до того, що сюди завозять “секенд хенд” “піарівський”. “Сховають” українці. Тому саме, що богаті люди користуються неукраїнськими іміджмейкерами, вони програють. Чому український краще? Він уже запозичив і український досвід, і світовий, але він хоче себе проявити. Він знає, якщо сьогодні відіграє цю компанію, його знову запросять.
А це так само, як приїжджає попса російська “чесать”. Оце у них піарівський “чос”. Їм треба сьогодні урвати і втекти. Моє побажання робити ставку на українських іміджмейкерів”.
Що ж усе українське є добре, і добре, що є.
А ось що думає про політтехнологів народний депутат України Юрій Ключковський, людина, яка б мала користуватися їхніми послугами.
“Це різні люди. Серед них є серйозні і професійні. Однак, мені здається, що головна їхня сила і небезпека, що вони зацікавлені чітко відпрацьовувати конкретно поставлену мету, не думаючи про інші наслідки. Мені здається, що є кілька професій, у яких повинне бути головне гасло: “Не нашкодь!” тут важливо не допустити такої роботи, яка дає негативний вплив на суспільну свідомість”.
Першою ластівкою діяльності політтехнологів на цих виборах є поява, так званих, “двійників”, як серед політичних партій, таке і серед мажоритарних кандидатів. І навряд чи вони зупиняться лише на цьому. Далі буде.
