Узагалі, протокольні заходи у випадку українсько-угорських стосунків відіграють велике значення не лише у дипломатичній та політичній сфері, а у повсякденному житті двох країн. Чому саме?
Угорщина – це та держава, яка завжди була, є і буде поруч із Україною як її західна сусідка. Як торговельний партнер. Як зразок успішного втілення економічних реформ та носій європейських демократичних цінностей. Як держава, яка навіть за радянської доби не стала на коліна перед силою, сповідуючи свої принципи.
Більшість із досягнень Угорщини поки що залишаються мрією для України. Наприклад, зарплата, яка у середньому дорівнює 200 доларам США і вище на місяць; друге – після Словенії – місце за темпами економічного розвитку у Центрально-Східній Європі. Саме Угорщина була першою з держав реґіону, яка ще напередодні розвалу Радянського Союзу –1990 року – розробила і підписала з Україною важливі документи.
Нинішні переговори у Києві угорська сторона розцінює як наступний крок у міждержавному співробітництві. Під час київського раунду обговорено такі важливі проблеми, як співпраця у галузi економiки і транспорту – за підрахунками угорців, обсяг пасажирських i вантажних перевезень мiж двома країнами можна збільшити. Цього питання Ференц Мадл торкнеться 7 лютого під час перебування на Закарпатті – а також питання забезпечення прав етнічних угорців та співпраці між Україною та Угорщиною у гуманітарній сфері. Важливою є й протиповеневе облаштування басейну річки Тиса – відповідну концепцію обговорили і підписали Президенти України та Угорщини у Києві.
Цікавою виглядає ідея участі та ролі України та Угорщини у межах євроатлантичного співробітництва: за словами президента Мадла, Угорщина виступає за те, щоб “нашi держави були острiвцями стабiльностi у цьому реґіоні”. Угорський президент наголосив, що Будапешт сподівається бачити Україною економічно розвиненою, демократичною, стабільною державою.