Прага, 10 липня 2002 – У той час, коли секретар Ради національної безпеки та оборони України Євген Марчук займався візитом генерального секретаря НАТО, на адресу його відомства надійшла гостра критика з-за кордону. Міжнародний інститут преси з штаб-квартирою у Відні надіслав листа до президента України, у якому висловлює стурбованість у зв’язку з погрозами і тиском, які нібито чинять люди Марчука на українську інтернет-газету "Грані".
Усе почалося з публікації минулого місяця, в якій стверджувалося, що Марчук усупереч санкціям ООН продавав зброю за кордон. Міжнародний інститут преси в листі до Кучми повідомляє, що 19 червня представник Ради національної безпеки та оборони України Василь Ситар закликав редактора газети "Грані" Віктора Воротнікова публічно спростувати критичну публікацію, а якщо той не захоче, його знищать. Ситар нібито також хотів дізнатися адресу автора скандальної публікації. Воротніков відмовився, за ним почали стежити, а по телефону лунати погрози фізичної розправи. Редактор також стверджує, що звернувся з проханням про захист до українських правоохоронців, але марно. Все це, на думку Міжнародного інституту преси, суперечить міжнародним зобов’язанням української влади.
Щоправда, відразу ж кидаються в очі неточності у цьому документі. Так, наприклад, замість прізвища Ситар написано Ситаром. Також неправильно названо його посаду: замість заступника керівника апарату РНБО цей чиновник фігурує як виконувач обов’язків голови цієї структури. Насправді ж головою є навіть не Марчук, а Кучма. Але такі хиби західних правозахисників можна легко пробачити, якщо справді йдеться про головне – захист свободи слова в Україні.
Тут треба знати й інше. Саме інтернет-видання "Грані" оглядачі пов’язують із родиною Деркачів, яка вже тривалий час запекло конфліктує з Марчуком.
І, до речі, це видання не має нічого спільного з опозиційними "Гранями" Олександра Мороза, крім дуже подібної назви.
Якби так не було, але є заява з-за кордону від авторитетної організації. Пояснює представник Міжнародного інституту преси Антоні Левстедт, котрий якраз і готував листа до Кучми:
"До нас надійшло прохання про допомогу з України. Ми намагалися перевірити цю інформацію через наш контакт в Україні, але він не зміг підтвердити фактів, бо незалежних свідків, звісно, тут бути не може. Але ми вирішили, що краще бути занадто обережними і дати знати українській владі, що ми не втрачаємо пильності. Кілька років тому в Україні вбили журналіста за критичні публікації, і ми хочемо, щоб українська влада знала, що світ на неї дивиться".
Усе почалося з публікації минулого місяця, в якій стверджувалося, що Марчук усупереч санкціям ООН продавав зброю за кордон. Міжнародний інститут преси в листі до Кучми повідомляє, що 19 червня представник Ради національної безпеки та оборони України Василь Ситар закликав редактора газети "Грані" Віктора Воротнікова публічно спростувати критичну публікацію, а якщо той не захоче, його знищать. Ситар нібито також хотів дізнатися адресу автора скандальної публікації. Воротніков відмовився, за ним почали стежити, а по телефону лунати погрози фізичної розправи. Редактор також стверджує, що звернувся з проханням про захист до українських правоохоронців, але марно. Все це, на думку Міжнародного інституту преси, суперечить міжнародним зобов’язанням української влади.
Щоправда, відразу ж кидаються в очі неточності у цьому документі. Так, наприклад, замість прізвища Ситар написано Ситаром. Також неправильно названо його посаду: замість заступника керівника апарату РНБО цей чиновник фігурує як виконувач обов’язків голови цієї структури. Насправді ж головою є навіть не Марчук, а Кучма. Але такі хиби західних правозахисників можна легко пробачити, якщо справді йдеться про головне – захист свободи слова в Україні.
Тут треба знати й інше. Саме інтернет-видання "Грані" оглядачі пов’язують із родиною Деркачів, яка вже тривалий час запекло конфліктує з Марчуком.
І, до речі, це видання не має нічого спільного з опозиційними "Гранями" Олександра Мороза, крім дуже подібної назви.
Якби так не було, але є заява з-за кордону від авторитетної організації. Пояснює представник Міжнародного інституту преси Антоні Левстедт, котрий якраз і готував листа до Кучми:
"До нас надійшло прохання про допомогу з України. Ми намагалися перевірити цю інформацію через наш контакт в Україні, але він не зміг підтвердити фактів, бо незалежних свідків, звісно, тут бути не може. Але ми вирішили, що краще бути занадто обережними і дати знати українській владі, що ми не втрачаємо пильності. Кілька років тому в Україні вбили журналіста за критичні публікації, і ми хочемо, щоб українська влада знала, що світ на неї дивиться".
