Нью-Йорк, 6 грудня 2002 - Вартість хірургічної операції – мільйон доларів. Подвійний убивця очікує, коли йому оперуватимуть шлунок. І це після того, як йому вже зробили операцію на відкритому серці. Ціна тієї операції – 160 тисяч доларів. За чий рахунок все це, запитаєте? За рахунок бюджету, тобто гроші надходять, можна сказати, з кишені платника податків. Чим пояснюється така надзвичайна щедрість щодо ув’язнених злочинців? Як не дивно, законами Сполучених Штатів.
Справа у тім, що згідно закону, в’язень має право не лише на харчування і, так би мовити, дах над головою, а й на медичне обслуговування. Стів Грін, директор в’язничного управління штату Каліфорнія, каже, що він змушений був дозволити операцію пересаджування серця за мільйон доларів, бо в’язень потяг управління до суду, вимагаючи дотримання своїх прав. Тож, федеральний окружний суд став на його бік, ухваливши, що в’язень має право на таку операцію незалежно від її вартості, бо стан його здоров’я вимагає цього. Мовляв, злочинця покарано позбавленням волі, а не позбавленням здоров’я. Найскладнішу трансплантацію робила протягом цілого дня бригада хірургів у клініці знаменитого Стенфордського університету у місті Пало-Алто, Каліфорнія. Ну, а якби цей в’язень сидів у камері смертників, очікуючи виконання вироку, запитав Стів Крофт, журналіст телемережі Сі-Бі-Ес, якби він очікував на страту, чи тоді йому б робили таку коштовну операцію? Так, робили б, відповів Грін. Закон є закон.
Це обурює Стіва Лопеса, оглядача газети Лос-Анджелес Таймс. Його батько хворий на серце, але він не міг дозволити собі на трансплантацію, бо якраз на той час його медичне страхування перервалося.
“Що ж це таке? – каже Лопес. - Ти відбуваєш термін за два збройних пограбування, ти захворів у в’язниці і тебе кладуть на операцію першочерговим порядком. Щось тут не так, панове”. Лопес навів приклад зі своїм знайомим, якому сказали, що він мусить мати принаймні 150 тисяч доларів, щоб потрапити до списку очікуючих на трансплантацію серця. Таких грошей в нього не було. І це чоловік з трьома дітьми, який на життя заробляє власною працею. Чому він мусить закладати власний дім і все, що має, а якийсь злочинець з тюрми залюбки користується послугами найкращих лікарів? - запитує Лопес.
Але правники пояснюють, що в Америці нема універсального медичного страхування і це призводить іноді до парадоксів, коли щоб отримати нове серце, треба мати добру страховку, або мішок грошей, або щоб поталанило на той час сидіти у тюрмі.
Тим часом, якийсь Дентону Джонсові, засудженому за подвійне вбивство, вчинене під час пограбування, вже призначено резекцію шлунка. У Джонса також діабет і рак прямої кишки. “Коли я сидів у в’язниці Салінас Уалли, - каже Джонс, - мені зробили операцію шунтування серця. Це коштувало тюремному управлінню 160 тисяч доларів. І нема чого обурюватись, - додає в’язень, - зрештою, ми перебуваємо на державному утриманні, тож держава мусить робити все можливе, щоб зберегти наше життя”.
Справа у тім, що згідно закону, в’язень має право не лише на харчування і, так би мовити, дах над головою, а й на медичне обслуговування. Стів Грін, директор в’язничного управління штату Каліфорнія, каже, що він змушений був дозволити операцію пересаджування серця за мільйон доларів, бо в’язень потяг управління до суду, вимагаючи дотримання своїх прав. Тож, федеральний окружний суд став на його бік, ухваливши, що в’язень має право на таку операцію незалежно від її вартості, бо стан його здоров’я вимагає цього. Мовляв, злочинця покарано позбавленням волі, а не позбавленням здоров’я. Найскладнішу трансплантацію робила протягом цілого дня бригада хірургів у клініці знаменитого Стенфордського університету у місті Пало-Алто, Каліфорнія. Ну, а якби цей в’язень сидів у камері смертників, очікуючи виконання вироку, запитав Стів Крофт, журналіст телемережі Сі-Бі-Ес, якби він очікував на страту, чи тоді йому б робили таку коштовну операцію? Так, робили б, відповів Грін. Закон є закон.
Це обурює Стіва Лопеса, оглядача газети Лос-Анджелес Таймс. Його батько хворий на серце, але він не міг дозволити собі на трансплантацію, бо якраз на той час його медичне страхування перервалося.
“Що ж це таке? – каже Лопес. - Ти відбуваєш термін за два збройних пограбування, ти захворів у в’язниці і тебе кладуть на операцію першочерговим порядком. Щось тут не так, панове”. Лопес навів приклад зі своїм знайомим, якому сказали, що він мусить мати принаймні 150 тисяч доларів, щоб потрапити до списку очікуючих на трансплантацію серця. Таких грошей в нього не було. І це чоловік з трьома дітьми, який на життя заробляє власною працею. Чому він мусить закладати власний дім і все, що має, а якийсь злочинець з тюрми залюбки користується послугами найкращих лікарів? - запитує Лопес.
Але правники пояснюють, що в Америці нема універсального медичного страхування і це призводить іноді до парадоксів, коли щоб отримати нове серце, треба мати добру страховку, або мішок грошей, або щоб поталанило на той час сидіти у тюрмі.
Тим часом, якийсь Дентону Джонсові, засудженому за подвійне вбивство, вчинене під час пограбування, вже призначено резекцію шлунка. У Джонса також діабет і рак прямої кишки. “Коли я сидів у в’язниці Салінас Уалли, - каже Джонс, - мені зробили операцію шунтування серця. Це коштувало тюремному управлінню 160 тисяч доларів. І нема чого обурюватись, - додає в’язень, - зрештою, ми перебуваємо на державному утриманні, тож держава мусить робити все можливе, щоб зберегти наше життя”.
