Запоріжжя, 10 січня 2003 – За даними ВООЗ, кожен громадянин України віком від 30 років є носієм туберкульозної палички Коха. Епідемія ж починається відтоді, коли на туберкульоз захворіло понад 1% населення. Україна перетнула цю межу ще у 1995 році. На обліку у протитуберкульзних закладах країни зараз перебуває понад 700 тисяч осіб. У Запорізькій області показник захворюваності – вищий, ніж середній по Україні. А саме – 70 хворих на 100 тисяч населення.
Туберкульоз – це проблема економіки, політики і національної безпеки, вважає генеральний директор обласного медичного спеціалізованого об’єднання “Фтизіатрія” Олександр Ахтирський. Наразі в обласному тубдиспансері, який також очолює доктор Ахтирський, п’ята частина пацієнтів – асоціальні елементи (“бомжі”, наркомани, алкоголіки тощо), близько сімдесяти відсотків – малозабезпечені громадяни та безробітні працездатного віку.
Найбільш проблемними щодо тубіфікування вважаються Запорізький, Мелітопольський, Вільнінський та Приморський райони. В обласному центрі – Заводський, де показник захворюваності майже вдвічі перевищує середній по місту.
Медики пов’язують таку епідемкартину з тим, що на промислових відвалах, розташованих у Заводському районі, працюють і ночують найбільше осіб без певного місця проживання. На самих металургійних підприємствах – чимало робочих-контрактників з інших регіонів України. Втім, їхнім медичним наглядом ніхто не опікується. Хоча, саме в цьому районі базується обласний туберкульозний диспансер.
Загалом у 15 спеціалізованих протитуберкульозних закладах регіону діють 950 ліжок. І, попри зростання темпів епідемії, – збільшувати їхню кількість наразі не збираються. Натомість лікарі вирішили поліпшити якість обслуговування пацієнтів. Адже для іншого – потрібні гроші.
Приміром, за всіма правилами сангігієни, обласний тубдиспансер може обслуговувати 250 ліжок, а їх сьогодні вдвічі більше. Кабінети та лабораторії й взагалі містяться у підвальних приміщеннях. Нещодавно цьому медичному закладу місто виділило будинок колишнього дитсадка. Однак, на його реконструкцію потрібно близько 2 мільйонів гривень.
За останні 2 роки в ОДА надійшло 600 тисяч (на папері), реально ж – медики не отримали жодної копійки. Як боротися з “чумою ХХІ сторіччя” – фтизіатри на часі не уявляють. Періодично втішаються пожертвами заможних пацієнтів, допомогою металургійних комбінатів та обіцянками обласного управління охорони здоров’я. Останнє дало згоду на закупівлю нового обладнання для диспансеру вартістю понад 3 мільйони гривень.
До речі, Запоріжжя одне з перших в Україні ухвалило регіональну програму подолання епідемії туберкульозу. Але “віз і нині там”. Самі ж медики від безлічі проблем все частіше розважаються так званим “чорним” гумором, на кшталт “як хворого не лікуй – а він все одно одужає”.
На жаль, туберкульоз – досить специфічний ворог для того, щоб традиційні засоби його подолання замінювати найліпшими жартами. Адже надто багато летальних випадків стають останньою крапкою у боротьбі проти мікроскопічної палички Коха.
Туберкульоз – це проблема економіки, політики і національної безпеки, вважає генеральний директор обласного медичного спеціалізованого об’єднання “Фтизіатрія” Олександр Ахтирський. Наразі в обласному тубдиспансері, який також очолює доктор Ахтирський, п’ята частина пацієнтів – асоціальні елементи (“бомжі”, наркомани, алкоголіки тощо), близько сімдесяти відсотків – малозабезпечені громадяни та безробітні працездатного віку.
Найбільш проблемними щодо тубіфікування вважаються Запорізький, Мелітопольський, Вільнінський та Приморський райони. В обласному центрі – Заводський, де показник захворюваності майже вдвічі перевищує середній по місту.
Медики пов’язують таку епідемкартину з тим, що на промислових відвалах, розташованих у Заводському районі, працюють і ночують найбільше осіб без певного місця проживання. На самих металургійних підприємствах – чимало робочих-контрактників з інших регіонів України. Втім, їхнім медичним наглядом ніхто не опікується. Хоча, саме в цьому районі базується обласний туберкульозний диспансер.
Загалом у 15 спеціалізованих протитуберкульозних закладах регіону діють 950 ліжок. І, попри зростання темпів епідемії, – збільшувати їхню кількість наразі не збираються. Натомість лікарі вирішили поліпшити якість обслуговування пацієнтів. Адже для іншого – потрібні гроші.
Приміром, за всіма правилами сангігієни, обласний тубдиспансер може обслуговувати 250 ліжок, а їх сьогодні вдвічі більше. Кабінети та лабораторії й взагалі містяться у підвальних приміщеннях. Нещодавно цьому медичному закладу місто виділило будинок колишнього дитсадка. Однак, на його реконструкцію потрібно близько 2 мільйонів гривень.
За останні 2 роки в ОДА надійшло 600 тисяч (на папері), реально ж – медики не отримали жодної копійки. Як боротися з “чумою ХХІ сторіччя” – фтизіатри на часі не уявляють. Періодично втішаються пожертвами заможних пацієнтів, допомогою металургійних комбінатів та обіцянками обласного управління охорони здоров’я. Останнє дало згоду на закупівлю нового обладнання для диспансеру вартістю понад 3 мільйони гривень.
До речі, Запоріжжя одне з перших в Україні ухвалило регіональну програму подолання епідемії туберкульозу. Але “віз і нині там”. Самі ж медики від безлічі проблем все частіше розважаються так званим “чорним” гумором, на кшталт “як хворого не лікуй – а він все одно одужає”.
На жаль, туберкульоз – досить специфічний ворог для того, щоб традиційні засоби його подолання замінювати найліпшими жартами. Адже надто багато летальних випадків стають останньою крапкою у боротьбі проти мікроскопічної палички Коха.
