Нью-Йорк, 7 лютого 2003 – Нещодавно окружний суддя у Нью-Йорку відхилив позов муніципальної ради, яка стверджувала, що міські безпритульні не мають права ночувати на паперті церкви Святого Томаса, що на П’ятій Авеню, на головній вулиці міста. Мовляв, псують вигляд центральної магістралі в очах туристів. Суддя ухвалив, що нічліг на вулиці є складовою частиною свободи пересування. Так закінчилася чергова суперечка між безпритульними й міською владою. Протистояння це триває вже понад 20 років і лише тепер, здається, сторони доходять компромісу.
Скільки безпритульних у Нью-Йорку – нікому достеменно не відомо, за одними підрахунками – 67 тисяч, за іншими – понад 50 тисяч. Відомо лише, що по притулках міських мешкає 38 тисяч осіб. Так чи інакше, цю частину населення доволі часто можна бачити на вулицях. Здебільшого це стиха божевільні люди, нікому нічого поганого не скоять, за винятком окремих скажених, які здатні жінку жбурнути знічев’я під поїзд метро або підкравшись ззаду, ні сіло-ні стало, хряснути цеглиною по голові. Але це надзвичайно рідкісні випадки, трапляються вони, за американським прислів’ям, раз на повню.
Як правило, безпритульні тихо сидять собі на приступках крамниць, у метро або на залізничних та автобусних вокзалах, у вестибюлях білдингів або неспішно штовхають поперед себе гастрономний візок на коліщатках з усім своїм скарбом у пластикових мішках, куди звичайно кидають сміття. Скільки разів міська влада намагалася забрати безпритульних з вулиць, тим більше, що згідно закону, кожна людина має право на дах над головою. Але громадські добродійні організації допомоги безпритульним завжди насторожі. Вони протестували проти нав’язування нормального життя безпритульним.
За роки боротьби майже кожне питання щодо безпритульних переходило у судову справу. Бідолашні, наприклад, скаржилися, що поліція їх тягне до притулків супроти їхньої волі, або що у поліцейських дільницях, куди їх спочатку привозять, нема підігрітих пляшечок з водою для немовлят, або що в кімнати у притулках комунальні тощо. Верховний суд штату Нью-Йорк штрафував місто на мільйони доларів за вияв бездушності і таким чином фактично брав на себе визначення політики щодо безпритульних.
Аж ось новий мер Нью-Йорка бізнесмен Майкл Блумберг і Лінда Гібс, яку він призначив на посаду комісара у справах безпритульних, заявили про якісно новий підхід до проблеми. По-перше, відкрили 2134 нові сімейні притулки, по-друге, заангажували власників багатоквартирних будинків, де частину помешкань фінансує влада. Тим власникам виплатили додатково великі гроші за надання помешкань безпритульним. Заходилися навіть обговорювати можливість розміщення безпритульних по каютах списаних океанських пасажирських пароплавів, які стоять у гавані Нью-Йорка. Тимчасово селили їх навіть у приміщенні колишньої в’язниці. Але все це не вирішувало проблеми. Тоді вирішили обмежити термін перебування у притулку один місяцем, з тим, щоб за цей час надати їм помешкання, не дозволяючи вередувати, бо часто-густо безпритульні відкидають пропоновані їм помешкання, шукаючи ідеального варіанту. Новий план передбачає збільшити до 4 тисяч кількість помешкань, оплачуваних державою та міським управлінням житлового будівництва, а у перспективі мати у резерві до 10 тисяч помешкань.
Чи це вирішить проблему – покаже час.
Скільки безпритульних у Нью-Йорку – нікому достеменно не відомо, за одними підрахунками – 67 тисяч, за іншими – понад 50 тисяч. Відомо лише, що по притулках міських мешкає 38 тисяч осіб. Так чи інакше, цю частину населення доволі часто можна бачити на вулицях. Здебільшого це стиха божевільні люди, нікому нічого поганого не скоять, за винятком окремих скажених, які здатні жінку жбурнути знічев’я під поїзд метро або підкравшись ззаду, ні сіло-ні стало, хряснути цеглиною по голові. Але це надзвичайно рідкісні випадки, трапляються вони, за американським прислів’ям, раз на повню.
Як правило, безпритульні тихо сидять собі на приступках крамниць, у метро або на залізничних та автобусних вокзалах, у вестибюлях білдингів або неспішно штовхають поперед себе гастрономний візок на коліщатках з усім своїм скарбом у пластикових мішках, куди звичайно кидають сміття. Скільки разів міська влада намагалася забрати безпритульних з вулиць, тим більше, що згідно закону, кожна людина має право на дах над головою. Але громадські добродійні організації допомоги безпритульним завжди насторожі. Вони протестували проти нав’язування нормального життя безпритульним.
За роки боротьби майже кожне питання щодо безпритульних переходило у судову справу. Бідолашні, наприклад, скаржилися, що поліція їх тягне до притулків супроти їхньої волі, або що у поліцейських дільницях, куди їх спочатку привозять, нема підігрітих пляшечок з водою для немовлят, або що в кімнати у притулках комунальні тощо. Верховний суд штату Нью-Йорк штрафував місто на мільйони доларів за вияв бездушності і таким чином фактично брав на себе визначення політики щодо безпритульних.
Аж ось новий мер Нью-Йорка бізнесмен Майкл Блумберг і Лінда Гібс, яку він призначив на посаду комісара у справах безпритульних, заявили про якісно новий підхід до проблеми. По-перше, відкрили 2134 нові сімейні притулки, по-друге, заангажували власників багатоквартирних будинків, де частину помешкань фінансує влада. Тим власникам виплатили додатково великі гроші за надання помешкань безпритульним. Заходилися навіть обговорювати можливість розміщення безпритульних по каютах списаних океанських пасажирських пароплавів, які стоять у гавані Нью-Йорка. Тимчасово селили їх навіть у приміщенні колишньої в’язниці. Але все це не вирішувало проблеми. Тоді вирішили обмежити термін перебування у притулку один місяцем, з тим, щоб за цей час надати їм помешкання, не дозволяючи вередувати, бо часто-густо безпритульні відкидають пропоновані їм помешкання, шукаючи ідеального варіанту. Новий план передбачає збільшити до 4 тисяч кількість помешкань, оплачуваних державою та міським управлінням житлового будівництва, а у перспективі мати у резерві до 10 тисяч помешкань.
Чи це вирішить проблему – покаже час.
