“Ми вважаємо, що процес оформлення цих осіб на постійне проживання в деяких країнах буде коротшим, в інших - довшим..., в кожному випадку йдеться про менше ніж шість місяців”, - сказала радіо “Свобода” Ван Ґендерен Сторт.
Агенція ООН у справах біженців домоглася передислокації 439 біженців, які опинилися в Киргизстані після кривавого придушення узбецькою владою масових заворушень на сході Узбекистану у травні. Правозахисні організації висловили побоювання, що у випадку повернення цих осіб до Узбекистану вони опинилися б під загрозою тортур. Серед держав, які уже висловили готовність прийняти частину цих біженців, є Канада, Австралія та Сполучені Штати Америки.
Між офіційним Вашингтоном, який домагається незалежного розслідування травневих кривавих подій в узбецькому місті Андижані, та узбецькою владою загострилися відносини. А офіційний Ташкент закликав адміністрацію президента Буша до 180 днів вивести з узбецької бази американські підрозділи, які беруть участь в антитерористичних операціях в Афганістані.
Готовність надати притулок частині узбецьких біженців та наполягання офіційного Вашингтона на проведенні незалежного розслідування кривавих андижанських подій тримісячної давності, викликали чимало дискусій серед експертів і політиків довкола політики адміністрації президента Джорджа Буша стосовно Узбекистану та інших середньоазійських держав.
Палата представників Конгресу США на початку вересня обговорить новий законодавчий документ – “Акт стосовно демократії та прав людини в Центральній Азії”. Цей документ, який вніс на розгляд конгресмен Крис Сміт, передбачає, що уся гуманітарна та військова допомога надаватиметься після того, як президент США підтвердить, що ці країни роблять поступ у демократизації та пошануванні прав людини.
Однак невідомо, наскільки такий захід вплине на владу Узбекистану. Адже президент країни Іслам Каримов наприкінці минулого тижня оголосив, що Сполучені Штати повинні у термін до ста вісімдесяти днів звільнити військову базу Карші Ханабад, яка була з 2001 року опорним пунктом для підтримки операцій американських збройних сил в Афганістані та для постачання гуманітарної допомоги в тому регіоні.
“Якщо намагатимемося зберегти американські бази в Узбекистані лише з огляду на традиційні геополітичні міркування, то це практично знищить стратегію підтримки демократії”, - вважає Корі Велт, експерт з вашингтонського Центру Стратегічних та Міжнародних Студій. А Фредерик Старр, керівник Інституту Центральної Азії та Закавказзя в Університеті Джонса Гопкінса, доходить ще більш радикального висновку:
“Ми не потребуємо окремої політики стосовно Узбекистану. Для нас є необхідним сформувати регіональну політику, в центрі якої був би Афганістан. Ця політика повинна інтегрувати питання безпеки, економічного і соціального розвитку та процес демократизації. І цього ми не маємо”.
Марта Брілл Олкотт з вашингтонського Фонду Карнегі звернула увагу на небезпеку того, що своєю політикою США можуть ускладнити зміну влади в Узбекистані. Олкотт також вказала на зростаючий вплив в регіоні країн Організації Шанхайської Співпраці, зокрема сусідів Узбекистану - Китаю та Росії.
“Якщо ми створимо ситуацію, що керівництво у цій країні наблизиться до Організації Шанхайської Співпраці та еліт інших держав, то я не вважаю, що політика американської адміністрації діє в інтересах Узбекистану та національних цілей США”, - каже американська дослідниця.
Попри це, офіційний Вашингтон заявляє, що Сполучені Штати й далі наполягатимуть на важливості дотримання прав людини в Узбекистані та незалежному розслідуванні подій в Андижані.
Однак, як пише британське видання “Таймс”, новий вияв підтримки Китаєм теперішнього узбецького лідера Каримова є настільки ж нерозумним, як і короткозорим. А Росія ризикує повторити помилку в Україні, роблячи ставку на такого ж непопулярного лідера, як Іслам Каримов.
Після того, як у Ташкенті дійде до зміни режиму (а це станеться), то тоді пересічні узбеки навряд чи будуть вдячні сусідам-гігантам – Росії й Китаєві за те, що вони так довго орієнтувались на диктатора, – пише британський часопис. А американська газета “Волт стріт Джорнел” зауважує, що ще завчасно говорити, які наслідки теперішня криза матиме в майбутніх американсько-узбецьких відносинах.