Кількість атак російських підрозділів на Бахмутському напрямку останнім часом суттєво знизилась. Натомість Збройні сили України здійснили декілька успішних наступальних операцій на флангах біля міста.
Про один з таких штурмів – у репортажі Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
«Трофейна» рота
Український Т-80 вже звичною для себе дорогою виїжджає з лісопосадки, набирає швидкість і поспішає на вогневу позицію. Долаючи кілька кілометрів, він знову ховається між дерев і невдовзі розпочинає стрільбу.
У військових це називається робота з закритих позицій – коли екіпаж не бачить противника, а відпрацьовує за визначеними координатами. Декілька хвилин роботи і так само швидко, щоб не прилетіло у відповідь, екіпаж повертається в умовно безпечну зону.
Тут, на Бахмутському напрямку, у військовослужбовців 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького ціла рота на російських трофейних танках Т-80, які вони затрофеїли під час наступу ЗСУ у Харківській області минулої осені.
«Вони просто їх кинули. Десь були підірвані, десь абсолютно цілі, у робочому стані. Були також випадки, що вони саботували роботу, спеціально виводили з ладу машини, щоб нікуди не виїжджати», – розповідає командир танкового екіпажу Ігор.
Читайте також: Битва за Бахмут. Хроніка оборони міста-фортеці (оновлюється)
Танкіст Володимир «переозброєнням» задоволений. Каже, Т-80 набагато ефективніший, зокрема, він швидший за Т-64, який раніше був на озброєнні цієї роти.
«Тут стоїть реактивний, газотурбінний двигун, за ним треба більше догляду, але ми стараємось, все робимо, що треба», – зазначає боєць.
Військовослужбовцю ЗСУ з позивним «Вовк» також до вподоби нові машини.
«Вони швидкі, маневрені. Коли танк приїжджає, по ньому ведуть вогонь і йому треба швидко відпрацювати, швидко міняти свої позиції, з однієї позиції постріляв, з іншої поїхав постріляв і швидко відкотитися. Ще один плюс цієї машини: коли вона передом їде до противника, то її не чути, як Т-64», – розповідає боєць.
«Розбили повністю»
Зараз українські танкісти на Бахмутському напрямку працюють здебільшого не з закритих позицій – а стріляють прямим наведенням, залітаючи на російські позиції.
Екіпаж Ігоря брав участь в одному з недавніх штурмів. Тоді російські військові закріпились під зруйнованим мостом. Піхота ЗСУ вже дійшла до окопів противника, кидала туди гранати, але це не допомагало.
«Наше завдання було відбити їх від дороги. Працювали двома групами, одна йшла якраз під міст. Вони там закопалися дуже глибоко, ходи були по 500 метрів, дуже вузькі, і туди лізти ніхто не хотів. Одна команда туди працювала, а інша прикривала праворуч, щоб нічого не прилетіло. Виїжджали на пряме наведення 30-40 метрів до бліндажів, навіть до 10 метрів виїжджали і так розстрілювали», – розповідає Ігор.
«Розбили повністю, бліндаж розлетівся, все розлетілось. Далі заходить піхота і все, свою роботу робить», – додає військовослужбовець ЗСУ Віктор.
Невід'ємною частиною цього штурму і загалом незамінними протягом цієї війни у роботі танкових екіпажів стали безпілотники.
«З дроном ми можемо допомагати танковим екіпажам, які виконують певні завдання. Говорити, куди їм вести вогонь, куди їхати. Вони можуть не побачити противника або якийсь рух техніки противника, а ми з висоти 100-150 метрів бачимо і повідомляємо ціль танку», – розповідає військовослужбовець ЗСУ з позивним «Вовк».
Читайте також: Торецьк і Нью-Йорк закидають бомбами. Що планує Росія?
Також одразу під час бою завдяки «очам» у повітрі танкісти можуть одразу коригувати помилки, які роблять на рубежі – чи правильно заїхали, чи правильно заховались, чи правильно відпрацювали.
Крім того, зазначає військовий, зйомки з дрону допомагають потім проаналізувати бойовий виїзд і виявити помилки – щоб не повторити їх наступного разу.
«Це набагато полегшує нашу роботу», – наголошує «Вовк».
«Ми їх дуже швидко подавили»
Зрештою українським піхотинцям за допомогою танкістів вдалося вибити російських військових з-під мосту і взяти під свій контроль важливу ділянку дороги.
У самому Бахмуті відомо про ротацію російських підрозділів – «вагнерівців» змінили частини регулярної армії, які суттєвих наступальних дій поки не ведуть.
«Були у них спроби наступу, але ми їх дуже швидко подавили: і артилерія, і піхота, і ми виїжджали відпрацювали. В наступ вони зараз не йдуть, здебільшого перейшли в оборону», – розповідає танкіст Ігор.
«Противник веде активну оборону, окопується. Є велика різниця порівняно з тим, що було 4-5 тижнів тому, коли він реально за допомогою «вагнерів» наступав. На нашому напрямку вони вже давно помінялись на російські регулярні підрозділи, а щодо Бахмуту – яка різниця, все одно орка на орка замінили – це для нас ролі не грає», – підсумовує військовослужбовець ЗСУ з позивним «Вовк».
За даними британської розвідки, з початку травня російські війська все більше поступаються ініціативою у війні Україні і намагаються створити резерви в очікуванні наступу ЗСУ. Як би там не було, незважаючи на умовну стабільність лінії фронту, для кожного з українських військовослужбовців кожен день війни – це ще одна доба важкої та смертельно небезпечної роботи.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
