Доступність посилання

28 лютого 2020, Київ 19:55

«Або ми дружимо, або нас розвалить Росія». Як змінюється ставлення президента Франції до Путіна?


Зліва направо: президент Росії Володимир Путін та президент Франції Еманюель Макрон. Париж, 9 грудня 2019 року

Нещодавно президент Франції Емманюель Макрон заявив, що війна Росії проти України не повинна заважати відносинам з Москвою. Навіщо Макрону потрібні відносини з Путіним? Кому адресовані його заяви про те, що з Росією час перестати конфліктувати? І як реагувати Україні на все більш певні сигнали, що з Москвою вона сам на сам?

Про це в етері Радіо Донбас.Реалії говорили юристка, екс-депутатка Олена Сотник та експертка Національного інституту стратегічних досліджень Галина Яворська.

– Олено, ще наприкінці листопада минулого року Емманюель Макрон робив заяви після зустрічі з генсекретарем НАТО Єнсом Столтенбергом, він казав, що потрібно враховувати інтереси України. А зараз ми бачимо, що Макрон відводить Україну в сторону, принаймні на словах. Це ескалація заяв?

Олена Сотник: Багато хто намагався покласти нас в теплу ванну і говорити, що не такий вже різкий поворот зробив Макрон у бік Росії. Але я зроблю таку ретроспективу. Всі ці зміни риторик почалися раніше, ніж у листопаді.

Спочатку візит Путіна до Макрона, були дуже оптимістичні пресобміни, коли вони сказали, що діалог відбувся дуже ефективно і країни починають роботу в напрямку зближення. Потім звучав цікавий меседж від Макрона про те, що Росія є європейською. Що теж говорить про повернення Росії за стіл переговорів європейських країн, принаймні в його голові. Також звучала історія про те, що Росія не є ворогом НАТО і треба розглядати партнерські відносини з Росією.

Це все не виникло вчора, риторика президента Франції почала змінюватися давно. Проблема в тому, що не було належної реакції ні від інших країн, ні від України.

– Олено, зверну увагу, що, мабуть, вперше Макрон дозволив собі таку заяву щодо зближення з Росією. Якщо раніше він дозволяв собі певні обмовки, а зараз вже чомусь сказав, що навіть конфлікт в Україні не повинен заважати зближенню з Москвою. У відповідь на питання журналістів про те, яка подія змусила Макрона змінити ставлення до Путіна, він відповів, що «це було плодом довгих роздумів, я б не сказав, що це була особлива подія серед інших, це було історичне та стратегічна переконаність». Олено, на ваш погляд, чому саме зараз? Для чого Макрону Путін?

Олена Сотник: Тут є декілька причин. Одна з причин – це амбіції самого Макрона бути європейським лідером, саме лідером у Євросоюзі. До цього це була Меркель і вона займала антиросійську позицію, в сенсі, де Росія порушувала міжнародне право або порушувала «червоні лінії», вона була дуже жорсткою. І вона координувала та повністю мобілізувала європейських лідерів у коаліцію проти Путіна та проти дій Путіна в Україні.

Макрон бачить два варіанти: або ми дружимо, або нас розвалить Росія. Він усвідомлює загрози, які несе Путін
Олена Сотник

Я не пам’ятаю, в якому з інтерв’ю або заяв, Макрон говорив, що якщо не зближатися з Росією, альтернатива цьому – розвал Європи. Тобто він бачить два варіанти: або ми дружимо, або нас розвалить Росія. Він усвідомлює загрози, які несе Путін. Тому перша причина – зайняти лідерську позицію, в тому числі миротворця. Я думаю, йому для цього і політичні, і психологічний карт-бланш Путін надав. Інакше він би не поводив себе так активно та рішуче, якби в нього не було домовленостей.

Олена Сотник, юристка, ексдепутатка
Олена Сотник, юристка, ексдепутатка

– А що Путін пообіцяв Макрону, як ви гадаєте?

Олена Сотник: Я думаю, Володимир Путін дасть можливість Макрону виступити миротворцем і принести в Європу умовну стабілізацію, відіграти йому вирішальну роль у миротворчому процесі з Україною.

– А чим Путін загрожує єдності Європейського союзу? Виходить, він певним чином шантажує Макрона. Яким чином він може на це вплинути?

Олена Сотник: Не можна недооцінювати Путіна та його зовнішню політику. На превеликий жаль, це помилка багатьох, і досвідчених світових лідерів. Думаю, і президента України також. Це «бич» багатьох країн. У самій Франції Путін створив дуже потужний політичний рух номер два, який очолювала Марі Ле Пен – «Національний фронт». Там відбувся ребрендинг, але вона нікуди не поділася і вона є можливим конкурентом Макрона на виборах. Тому що він може демонструвати геополітичне лідерство, але у себе в країні в нього є проблеми і він не може навести до кінця лад. Тож для Макрона загроза Путіна і політичної дестабілізації в Євросоюзі є настільки очевидною.

Далі дивимося, що відбувається в Угорщині та в низці інших країн, де виникають праворадикальні рухи, до яких, я впевнена, доклала руку російська зовнішня стратегія.

– Галино, ви бачите якусь віху в заяві Макрона чи все до цього йшло?

Галина Яворська: Я гадаю, що тут немає нічого нового. Він давно робить подібні заяви. І сам він сказав журналістам, що це результат його довгих роздумів. Я розумію, що суть така – ми знаємо, що в Україні, що Росія захопила частину України, але ми працюємо над розв'язанням замороженого конфлікту і ми не можемо чекати поки всі заморожені конфлікти будуть розв’язані, щоб налагоджувати відносини з важливими країнами, як Росія.

– Галино, а хто адресат цієї заяви, як ви думаєте?

Галина Яворська: Я думаю, що адресат, по-перше, внутрішній, по-друге, це звернення до Російської Федерації. По-третє, це заява, яка має на увазі Євросоюз загалом. В Європейському союзі відбуваються структурні важливі перетворення і Макрон претендує на те, щоб відігравати важливу роль в оновленому Євросоюзі. Він хоче показати, що він активний міжнародний лідер. Однак про скасування санкцій повідомлень я не бачила.

– А що означає більш тісні відносини?

Росія робить все для того, щоб самоізолюватися і не вважає, що Євросоюз як ціле є для неї важливим партнером
Галина Яворська

Галина Яворська: Я гадаю, що його цікавить економіка, але й політичне зближення також. Я думаю, що по всіх напрямках. Він вважає, що краще Європа буде спілкуватися з Росією, ніж з Китаєм. Я дуже спрощую, але десь такі розрахунки… Насправді це підриває позицію Європейського союзу. Бо Росія робить все для того, щоб самоізолюватися і не вважає, що Євросоюз як ціле є для неї важливим партнером. Франція – так, але Євросоюз – ні. А Макрон зацікавлений в тому, щоб відігравати роль не тільки у Франції, а й в Європейському союзі. І тут інтереси Росії та Франції не збігаються. Я не кажу вже про європейські цінності, нехтування війною в Україні, яку Макрон чомусь називає конфліктом і ще й замороженим.

Олена Сотник: Ціла низка країн в Євросоюзі вже досить давно виважено намагається просувати інтереси Росії, казати, що варто повертати бізнес з Росією. Всі інтереси виходять з монетарних інтересів. Є країни, які налаштовані лояльно до Росії. Я не думаю, що Макрон сильно боїться, що несе розбрат в родину Євросоюзу.

Вже в Європарламенті сформувалася група, яка буде виступати проти цього зближення – країни Балтії, Польща, можливо, активнішою стане Румунія, а пізніше – Угорщина. На жаль, іде Великобританія, яка мала принципову позицію з приводу Російської Федерації. Але це не означає, що Україна не може вибудувати сильні, окремі відносини з Великобританією.

– А чим ризикує Макрон? Ви говорили, що це велика стратегічна помилка. Ну, пожертвує він якимось чином Україною заради інтересів Франції. Все ж таки, французькі інтереси важливіші за все для нього.

Олена Сотник: Я сприймаю цей прагматичний підхід. Україна має діяти так само, бо так діють всі країни світу. Але хто сказав, що Росія зупиниться в Україні і що їй цього буде досить. Задача Росії максимально ослабити Європейський союз, а в ідеалі його настільки дестабілізувати, щоб він розвалився. Тому що двосторонні відносини завжди простіше вести. Гуртом батька легше бити і Росії треба це «гуртом» розвалити. Росія бачить себе глобальним гравцем у цьому вже поляризованому світі, як мінімум, регіональним лідером, який може впливати і на безпекову ситуацію, і на економічну.

Макрон свою роль глобально бачить як не тільки лідера Євросоюзу, але й історичну постать. Ми забули поговорити про міграційну кризу. Макрон цілком розуміє, що ціла низка конфліктів на Близькому Сході і, можливо, в інших гарячих точках, буде тільки провокувати нові хвилі. Тому він так сподівається, що якщо затоваришує з Росією, то зможе виторгувати певну стабільність в цьому питанні. Я цьому абсолютно не вірю. Бо міграційне питання вже стало способом створення соціального безпорядку. Путін зрозумів, що це працює, що у людей є страх, невдоволення і на цьому можна формувати нові радикальні політичні сили, які будуть заходити в парламенти. Тому Макрон сподівається хоча б зупинити цей міграційний ризик. І, звичайно, Макрон має персональну амбіцію, показати, що він миротворець.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите)

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG