Доступність посилання

ТОП новини

Екстрадиція добробатівця Тумгоєва до Росії


Будівля Генеральної прокуратури України
Будівля Генеральної прокуратури України

Генпрокуратура України видала російського громадянина Тімура Тумгоєва до Росії на запит її спецслужб. Це підтвердив речник ГПУ Андрій Лисенко наступного дня після екстрадиції, яка відбулася вночі 12 вересня. Це перший випадок співробітництва українських і російських спецслужб, який офіційно визнав Київ.

У коментарі речник Генпрокуратури Андрій Лисенко наголосив, що Тумгоєв скористався всіма можливостями, наданими українським законодавством для звернення за притулком, зокрема оскаржив відмову. Проте, безрезультатно. На підтвердження відповідності рішення про екстрадицію речник ГПУ згадав про відмову Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) застосувати негайну зупинку екстрадиції Тумгоєва. Таке рішення було ухвалене 2016 року.

Однак, в заяві речника ГПУ не було жодної згадки про інше рішення: навесні 2017 року Комітет ООН з прав людини, до якого у справі Тумгоєва звернулися юристи Харківської правозахисної групи (ХПГ), заборонив українській владі екстрадицію до розгляду справи по суті. Адвокат Тумгоєва Володимир Глущенко в коментарі Радіо Свобода наголосив, що на момент екстрадиції його клієнта заборона залишалася чинною, оскільки тривала процедура комунікації української сторони з Комітетом ООН з прав людини.

«Ми жодних повідомлень не отримували з комітету, то ж заборона на екстрадицію дотепер діє», – зазначив адвокат.

Виконавчий директор ХПГ Борис Захаров в коментарі Радіо Свобода зазначив, що комунікацію з Комітетом ООН здійснює Генеральна прокуратура України. Саме заступник Генерального прокурора Євген Єнін зазвичай підписує рішення про екстрадицію іноземних громадян. Борис Захаров констатує: видавши Тумгоєва, Україна порушила рішення комітету ООН з прав людини.

Хто такий Тумгоєв

31-річний Тімур Тумгоєв походить з Пригородного району Північної Осетії. Після депортації інгушів до Казахстану за рішенням Сталіна 1944 року цю територію передали до Північної Осетії, а після повернення інгушів її так і залишили в осетинській автономії. Саме тут 1992 року спалахнув осетино-інгуський конфлікт, в якому осетини були нападаючою стороною і мали силову підтримку Кремля.

Попри сотні вбитих і закатованих, більшість інгушів залишилися в своїх домівках і дотепер живуть у своєрідному гетто, в оточенні осетинських сіл. Ті інгуші, які сповідують салафітську версію Ісламу, тут під подвійним ударом: до тиску за національною ознакою додається переслідування російських спецслужб за релігійною. Салафітів, яких ФСБ затаврувала назвою «ваххабіти», викрадають, піддають тортурам та позасудовим стратам. Системні переслідування салафітів на Північному Кавказі фігурують у звітах Правозахисного центру «Меморіал» та інших правозахисних організацій.

За свідченням сестри Тімура Тумгоєва Марини, до них додому кілька разів вдиралися співробітники відділу по боротьбі з екстремізмом російського МВС та ФСБ.

«На кілька годин відвозили у відділок, били», – розповіла Радіо Свобода сестра Тумгоєва. Проте, справи проти нього не порушували. І лише після від’їзду до Туреччини в 2015 році заочно звинуватили в участі в бойових діях на території Сирії проти військ режиму Асада.

До Харкова Тумгоєв прилетів із Стамбула в червні 2016 року. Оскільки його розшукувала ФСБ через Інтерпол, українські прикордонники затримали його, суд заарештував спочатку на сорок діб, а згодом взяв його під екстрадиційний арешт на час, поки тривала перевірка документів, наданих ФСБ.

За українським законодавством екстрадиційний арешт не може тривати більше року. Генпрокуратура з перевіркою впоралася швидше і постановила відправити Тумгоєва до Росії. По дорозі до кордону він порізав собі жили і конвой був змушений повернути інгуша для лікування в Харків.

Під стінами СІЗО, де утримували Тумгоєва, правозахисники і громадські активісти, влаштували мітинг з вимогою заборонити екстрадицію.

Невдовзі із Женеви на звернення Харківської правозахисної групи (ХПГ) надійшла відповідь: Комітет ООН заборонив екстрадицію. Після завершення терміну екстрадиційного арешту Тумгоєва звільнили під особисте зобов’язання з’являтися на вимогу прокурора. Ще перебуваючи в СІЗО Тумгоєв звернувся до міграційної служби з проханням про притулок. Але отримав відмову, яку оскаржував в суді.

Як і чому затримали Тумгоєва

Після звільнення з-під арешту Тумгоєв виїхав на південь Донецької області, в місце розташування добровольчого батальйону імені шейха Мансура. Цей підрозділ очолює Муслім Чеберлоєвський, ветеран двох чеченсько-російських воєн. Хоча речник Генпрокуратури Лисенко стверджує буцімто Тумгоєв ніколи не воював на боці України проти російських гібридних сил, Чеберлоєвський неодноразово підтвердив українським ЗМІ участь Тумгоєва у бойових діях на Донбасі. За словами Чеберлоєвського, Тумгоєв виїжджав за межі зони бойових дій лише для лікування та участі в судових засіданнях, йому продовжували запобіжний захід – особисте зобов’язання.

Чергове засідання було заплановане на 12 вересня. На той момент у Тумгоєва була прострочена довідка – документ, який видає міграційна служба прохачам притулку замість паспорта. Міграційна служба вже двічі відмовила йому у притулку, бо вирішила, що вдома йому нічого не загрожує. Суд залишив рішення без змін. Окрім довідки, в Тумгоєва було посвідчення бійця батальйону шейха Мансура. Саме його він надав двом співробітникам СБУ, які затримали його в Києві 11 вересня. Після кількох дзвінків керівників батальйону до СБУ Тумгоєва відпустили, і він сів на швидкісний потяг до Харкова. Вдруге і востаннє бійця затримали під час вечері з друзями в одному з кафе Харкова.

Як свідчить бойовий побратим і земляк Тумгоєва на ім’я Ахмад, поліцейські повідомили, що це звичайна перевірка документів. Посвідчення бійця батальйону виявилося замало. Тумгоєва доправили до відділку, невдовзі під’їхав адвокат Володимир Глущенко.

«Жодних постанов про екстрадицію ні мені, ні Тумгоєву не вручали», – заявив адвокат в коментарі Радіо Свобода.

За словами Ахмада, земляки час від часу телефонували Тумгоєву, аби пересвідчитися, що з ним все гаразд.

«Тривожилися, бо до відділку поліції, де був Тімур під’їхали співробітники обласного управління СБУ, серед них впізнали одного на ім’я Артур», – зазначив доброволець з Інгушетії.

Телефон Тумгоєва перестав відповідати після першої години ночі 12 вересня. А за кілька годин співробітник СБУ повідомив Ахмада про передачу Тумгоєва російській стороні.

Протягом доби офіційні особи утримувалися від коментарів, хоча соцмережі кипіли гнівом з приводу екстрадиції Тумгоєва. Прес-секретар Генпрокурора Лариса Сарган сказала Радіо Свобода, що не володіє інформацією і повідомила, що відповідальний за рішення про екстрадиції заступник Генпрокурора Євген Єнін перебуває за кордоном.

​Заява речника ГПУ Андрія Лисенка, в якій український посадовець повторював звинувачення ФСБ про причетність Тумгоєва до так званої «Ісламської держави», викликала обурення в батальйоні імені шейха Мансура. Вояки свідчать – Тумгоєв був одним із найзапекліших опонентів ІДІЛ.

«Це брехня, у ГПУ немає чим виправдати свої дії, тому вони зараз готові говорити будь-що, аби пояснити незаконну екстрадицію Тімура», – каже Ахмад.

За його словами, найближчими днями із заявою виступить командир підрозділу Муслім Чеберлоєвський, він ще раз готовий підтвердити: Тімур Тумгоєв воював на боці України проти російських гібридних сил.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG