Президент Росії Володимир Путін оголосив воєнний стан на окупованих територіях чотирьох областей України. Також «елементи» воєнного стану запроваджують в анексованих Криму та Севастополі. Так, наприклад, путінський указ наділяє російського главу Криму Сергія Аксьонова (за документами – Аксенов) повноваженнями щодо відселення місцевих жителів «у безпечні райони», обмеження в’їзду та виїзду, посилення охорони інфраструктурних об’єктів та «громадської безпеки».
У свою чергу сам Сергій Аксьонов запевнив, що на житті в Криму це не позначиться, що він не планує найближчим часом запроваджувати комендантську годину чи обмежувати виїзд із Криму. Подібне ж заявив і російський глава Севастополя Михайло Развожаєв. Що означає «режим середньої готовності»? Що у зв'язку з цим може чекати на жителів Криму? Про це Сергій Мокрушин говорив в ефірі Радіо Крим.Реалії з російським правозахисником та громадським діячем Марком Фейгіним.
«Якщо ЗСУ просуватиметься до Криму, там буде запроваджено воєнний стан»
– Оголошений у Криму «режим середнього рівня реагування» наділяє Сергія Аксьонова досить широкими повноваженнями, які цілком можна сплутати з порядками воєнного часу. Наприклад, він може ухвалювати рішення про тимчасове відселення жителів у безпечні райони, обмежити в’їзд та виїзд із Криму, встановити контроль за роботою засобів комунікацій та зв’язку, враховуючи друкарні та «обчислювальні центри». То що це за «режим середньої готовності» такий?
– Щоб оцінити, що таке «режим середнього реагування», потрібно відштовхуватися від режиму воєнного стану – а він уже запроваджений у чотирьох окупованих областях (частково окупованих областях – ред.) України, які Росія вважає своїми територіями.
Щодо «середніх заходів» – вони більшою мірою наділяють голів регіонів – так це в указі описано – додатковими повноваженнями щодо здійснення всіх тих заходів, які в указі викладено. По суті, це нічого не змінює, тому що ці заходи застосовувалися і насамперед у зв’язку з характером близькості до військових дій цих територій. Серед найсуттєвіших заходів можна назвати відселення.
Воєнний стан можуть запровадити одразу ж, якщо будуть деокуповані частини територій поблизу Криму
Але я прогнозую, що ці укази можуть бути конвертовані у повноцінний воєнний стан. Його можуть запровадити одразу ж, якщо будуть деокуповані частини територій поблизу Криму. Це питання насамперед мобілізації. Там, де буде запроваджений воєнний стан, там буде передбачений порядок загальної мобілізації.
Тому цей «середній рівень», неповний воєнний стан – він є репетицією для запровадження воєнного стану. Якщо припустити, що правий берег Дніпра буде деокупований і під загрозою буде лівий берег, а там практично поряд Перекопський перешийок (з'єднує український Кримський півострів із материковою частиною України – ред.), то в Криму буде запроваджене те саме положення, яке апробується, зокрема у Херсонській області – із переміщенням цивільного населення, можливостями обігу майна людей, житлової площі, автотранспорту тощо. Якщо ЗСУ рухатимуться у бік Криму, там буде моментально запроваджений такий самий воєнний стан, переміщатиметься частина цивільного населення, будуть встановлені блокпости, буде проведена мобілізація – все те, що відбувається в інших місцях.
– Чи варто вірити словам підконтрольних Росії керівників Криму та Севастополя Аксьонова і Развожаєва, що та «надзвичайщина», в якій кримчани живуть досить довго, триватиме, а отже, нічого й не зміниться? І що змінить життя у Криму – укази Путіна чи дії ЗСУ?
Якщо буде запроваджений воєнний стан, тоді буде на цій території загальна мобілізація. Там не буде цих категорій: перша, друга і третя
– Зараз життя не змінюється, звісно, бо вони у цій «надзвичайщині» справді живуть. Але люди не готові опинитися в ситуації, що вони живуть в умовах воєнного стану. Тому що воєнний стан – він жорсткіший. Там не питатимуть, а виселятимуть, наприклад, громадянське населення мостом через Керченську протоку, забиратимуть автотранспорт, перекриватимуть кордони. Мобілізація відбувалась, але вона була частковою, а якщо буде запроваджений воєнний стан, тоді буде на цій території загальна мобілізація. Там не буде цих категорій: перша, друга і третя, які рятували другу і третю від негайного призову. Можна буде забирати всіх.
Тому повторюю, це більше схоже на репетицію.
Воєнний стан запроваджується в ситуації, коли ніяка війні не оголошена, триває «спеціальна військова операція». Якби війну було оголошено і запроваджений воєнний стан по всій території РФ, там передбачено й заходи забезпечення: тобто людям, яких переселяють, мають надати аналогічне житло тощо. Ця частковість заходів дає владі необхідний маневр. Вони можуть діяти вибірково: пільги чи допомогу можуть надавати, а можуть не надавати. Ось кажуть, сертифікати видаватимуть житлові. Але, знаєте, сертифікати – це не житло. А куди з цими сертифікатами? Піди на цей сертифікат купи собі на «Золотій милі» у Москві квартиру – хто ж тобі її там дасть? Зрозуміло, що тут багато можливостей для маневру.
Найгостріше було, що обговорювалося губернаторами – вони наввипередки почали робити заяви, що вони не перекриватимуть можливості виїзду між суб’єктами федерації. А саме цього бояться поряд із перекриттям державного кордону як такого. Але за фактом уже й державний кордон так просто не перетнеш. Потрібно надати тисячу довідок.
«Дорога в один кінець»
– Ми бачимо, що російська влада вивозить жителів правобережжя Херсонської області до Криму та сусідньої Росії. Враховуючи, що подібні повноваження Путін дав і Аксьонову, чи спіткає та сама доля жителів Криму?
Головних дві небезпеки: що ви можете залишитися без дому, тобто вас можуть перемістити на територію РФ, друге – вас можуть мобілізувати
– Це дорога в один кінець. Якщо ви поїдете з Херсона, то повернутися туди українському громадянину, якщо ця територія не буде деокупована і якимось кружним шляхом людина з Росії не перебереться назад до України, буде дуже важко. Звичайно, і в Криму всі ці 8 років йшла, хай і не надто активна, але кампанія із заміщення населення. Нелояльне населення видавлювалося в Україну (материкову її частину – ред.), відбувалися переміщення всередину Росії, приїжджала якась частина, купувала чи отримувала житло. Немає сумнівів, що такий процес буде й у Херсонській та Запорізькій областях. Просто зараз (на це впливають – ред.) умови війни, без них це швидше відбувалося б.
Згадаймо, що референдуми (референдуми на новоокупованих територіях України, що суперечать міжнародному праву і статуту ООН – ред.) та вся їх нікчемність полягає в тому, що референдум ти провів, а наступного дня – ось як із Лиманом – у тебе більше немає частини території. Як в анекдоті. У магазині запитують географічну карту РФ, а продавчиня запитує у відповідь: «Вам за яке число?», бо ніхто ж не розуміє, який тепер кордон РФ.
– Давайте підіб’ємо підсумок. Нашим читачам і глядачам може бути складно розібратися в ситуації: з одного боку, вочевидь, йде війна, з іншого – війною її забороняють називати; з одного боку, життя більше схоже на життя під час воєнного стану, з іншого – це не воєнний стан. Заплутатися неважко. Що ж змінилося для жителів Криму та чого їм чекати у найближчому майбутньому?
– Насамперед змінилися їхні права і можливості для проживання на території – їх тепер суттєво починають обмежувати. Головних дві небезпеки: що ви можете залишитися без дому, тобто вас можуть перемістити на територію РФ, друге – вас можуть мобілізувати, якщо підходите за критеріями. Інші небезпеки можуть дотично торкнутися прав громадян – вилучення майна чи автотранспорту. Але я не думаю, що зараз ці заходи форсуватимуть.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Окупація та анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся не визнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу.
Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції.
Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості».
Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
