Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із прокурором Міжнародного кримінального суду (МКС) Карімом Ханом.
Як повідомляє Офіс президента, під час зустрічі Зеленський наголосив, що жахливі злочини, які скоїли на території України російські війська, не повинні залишиться непокараними.
«Ми чули від вас сигнали про підтримку й важливість правосуддя. Для нас було важливо це почути, бо це означало, що ми не одні в бажанні домогтися справедливості для України. З вашою допомогою ми зможемо повернути справедливість для Європи та світу. Щоб такі жахливі злочини не могли повторитися в майбутньому навіть теоретично», – сказав він.
Президент також акцентував увагу на питанні депортації Росією українських дітей з окупованих територій, а також назвав пріоритетом встановлення реальної кількості загиблих на окупованих територіях України.
«Ми навіть не знаємо офіційної кількості загиблих цивільних на територіях, які перебувають під окупацією РФ. Особливо в населених пунктах на сході нашої країни. Це десятки тисяч жертв. Без сумніву, це геноцид українського народу. Але, щоб це визнали, маємо знати долю всіх людей», – наголосив Зеленський.
У свою чергу, Карім Хан зазначив, що Міжнародний кримінальний суд готовий всебічно співпрацювати для відновлення справедливості.
«Без верховенства права ми матимемо суспільство, де панує той, у кого більше зброї. Ми готові прискорювати роботу, щоб українці й люди в усьому світі якнайшвидше побачили справедливість, а винні отримали покарання», – сказав він.
Під час свого візиту до України Карім Хан також зустрівся з генеральним прокурором Андрієм Костіним.
Наприкінці листопада минулого року голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила про необхідність створити спеціалізований суд за підтримки ООН для розслідування та судового переслідування через дії Росії в Україні.
Головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан 5 грудня засудив пропозицію Європейського союзу створити спеціальний трибунал за підтримки ООН для розгляду російських злочинів під час війни в Україні, заявивши, що його суд здатний ефективно розглядати воєнні злочини, скоєні Росією в Україні.
У Кремлі звинувачення у воєнних злочинах на території України відкидають.
Геноцид і його ознаки у діях Росії проти України
Під час широкомасштабної війни Росія вчиняє щодо громадян України усі види злочинів, які можуть підпадати під визначення геноциду, вважають правники, дослідники геноцидів і правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає, «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- публічні заклики до знищення українців;
- цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров’я України з метою позбавити людей електроенергії, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших засобів для життя;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була ухвалена Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.
Країни-учасниці Конвенції, а їх на сьогодні 149, мають запобігати актам геноциду і карати за них під час війни та в мирний час.
Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.
Ознаки геноциду: вбивство членів групи або заподіяння їм серйозних тілесних ушкоджень; навмисне створення життєвих умов, розрахованих на знищення групи; запобігання дітонародженню та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; публічне підбурювання до вчинення таких дій.
